Ніколи не будемо колишніми. Ким ми станемо після війни

31 березня, 13:31
Марія Вінницька: «Багато хто зараз переживає втрату свого майбутнього» (Фото:JAKUB STEZYCKI/REUTERS)

Марія Вінницька: «Багато хто зараз переживає втрату свого майбутнього» (Фото:JAKUB STEZYCKI/REUTERS)

Проживаючи емоції та почуття настільки високої інтенсивності, наша психіка перероджується

Війна змінює людей назавжди. Старе життя руйнується разом зі стійкими поглядами на себе, систему цінностей, на важливе та не дуже, на закони, якими ви керувалися, на поняття добра та зла. Змінюється все. У цей час формується щось зовсім нове, досі не усвідомлюване.

Відео дня

Здебільшого ми — цивілізовані та освічені люди з чітко сформованими поглядами та засадами. Які ж погляди та сфери зараз зазнають найбільших змін?

Вбивство іншої людини. Величезна кількість насильницької смерті довкола змушує переглянути свої гуманістичні, загальнолюдські погляди. Це змінює наше сприйняття себе та життя загалом. Люди починають розуміти, що в них не так уже й багато влади над власним життям і життям своїх близьких. А багато хто, навпаки, виявляє в собі ненависть такої інтенсивності, що відчуває бажання вбивати. У ситуації війни це зрозуміло і служить власному захисту і виживанню.

Норми моралі та віра у справедливість більше не діють. Багато хто довго заперечував дійсність — «цього не може бути, так не можна робити і цього відбуватися не повинно», — адже є право, закони, заповіді, зрештою. Але це трапляється. Українці бачать заохочення та радикальний настрій масово вбивати цивільних із боку країни-агресора. До багатьох доходить, що ця «спеціальна операція», яка за своєю суттю є геноцидом, планувалася багато років.

Водночас в Україні на рівні закону про запровадження воєнного стану дозволено знищення окупантів (що має ключове значення для захисту держави та її громадян). З огляду на це багато хто отримав зброю, багато хто її застосував, хтось здобув реальний досвід убивства, а хтось знає, що це зараз десь відбувається і що чийсь брат, чоловік, дружина, душевна подруга і досі миролюбний колега вбивають інших заради захисту нашої країни. Ті, хто взяв до рук зброю, роблять зараз неймовірні речі, завдяки яким живі й цілі мільйони інших. Водночас це відбувається через вбивство, про що раніше багато людей в Україні і подумати не могли.

Відстрочувати важливе, замовчувати чи чекати на вдалий момент більше ніхто не буде

Смерть і втрати. Руйнуються не лише психологічні основи, а й життя за вікном — будинки, вулиці, магазини… Все колишнє життя горить, покривається кіптявою та руйнується. І під кожним таким об'єктом гинуть люди. Це не завжди показують, але кожен про це знає. А багато хто і не тільки з екранів телевізора або зі стрічки новин. Хтось стикається зі страшними втратами віч-на-віч — дивлячись на рідний будинок, від якого залишилася купа уламків, або ховаючи близьких чи знайомих людей — у братській могилі, а якщо пощастить — у дворі чи на цвинтарі.

Також багато хто зараз переживає втрату свого майбутнього — того, про що мріялося, що планувалося, що хотілося реалізувати. Це теж дуже болюче переживання — начебто в тебе вкрали можливість розпоряджатися життям, щось у ньому створювати, мати свободу та вибір.

Зустріч із собою «неідеальним» і конфлікт із собою реальним. Люди стикаються з крайніми проявами своєї особистості, до яких багато хто виявився не готовим.

Хтось вважав себе слабкою ніжною жінкою, а зрештою зуміла одна винести на собі трьох дітей, домашніх тварин і валізу, не здригнувшись під обстрілами.

Хтось вважав себе рятівником, для якого потреби інших на першому місці, а насправді впав у такий ступор від того, що відбувається, що самого довелося рятувати.

Хтось вважав себе доброю людиною, проте його захлеснула ненависть до бажання вбивати, а хтось великий, сильний і сміливий не міг від страху навіть вийти надвір.

Війна зіштовхнула нас із тим, до чого ми не були готові, і кожен цей прояв змусив нас замислитися: хто я насправді? Навколо чого я будував ідентичність стільки років?

Думати, розмірковувати зараз про життя і майбутнє, мріяти і будувати плани на «після війни» нам здається блюзнірством. Здається, ніби спертися нема на що. Але це лише здається. Насправді, проживаючи емоції та почуття настільки високої інтенсивності, наша психіка перероджується. Процес уже йде, хоч і не зовсім усвідомлений, і завдяки йому можна стати кимось новим, іншим.

1. Війна очищає від усього непотрібного. Багато хто відчув це на собі, коли збирали речі — все цінне опинилося не таким уже й цінним, а важливість набули такі прості предмети, як теплий зручний одяг, переноски для домашніх вихованців, ноутбук і телефон як основні засоби зв’язку та роботи. Коли валилися будинки, але люди залишалися живі, всі раділи, ніхто не думав про руйнування та втрату житла з усім вмістом. Життя людини стало головною цінністю. Решту можна вирішити.

2. Жага діяти і жага життя. Цього ще мало проявляється у людях (хоча, звичайно, є й ті, у кого це включилося відразу), але після війни багато хто відчує це виразніше. Майже фізична неможливість відкладати життя потім. Відстрочувати важливе, замовчувати чи чекати на вдалий момент більше ніхто не буде. Зіткнувшись віч-на-віч зі смертю і кінцівкою власного життя, багато хто позбудеться більшості страхів, прокрастинації і дрібних хвилювань. Люди будуть легше казати «ні», розривати непотрібні стосунки, йти з поганої роботи, припиняти хамство, перестануть підлаштовуватися під усіх підряд і догоджати — немає часу і нема чого. У багатьох з’явиться гостріше відчуття власної цінності. Так, можливо, життя позбудеться певний час чітких орієнтирів, але загалом поваги до себе, своїх цілей і часу у багатьох додасться.

3. Внутрішня сила та мудрість. Пройшовши через випробування, зіткнувшись із несподіваними проявами себе у критичних ситуаціях, люди сформують нову систему цінностей, що базується на глибинніших внутрішніх опорах. У людей вималюється своя особиста система координат, заснована на вірі в себе, людей, доброту, сміливість, свободу, гідність, служіння і якісь особисті смисли. І під час, і після війни «великі» державні норми та особисті цінності можуть стати для багатьох людей дуже сплетеними, і те, що раніше сприймалося як «пафосні фрази» про захист Батьківщини та національні інтереси, для багатьох стануть дуже зрозумілими та реальними речами. За які було заплачено високу ціну.

4. Цінність людських взаємин. Усі відчули на собі, як важливо бути поряд із кимось. Іноді просто присутність іншої людини й рука, що стискає твою руку, допомагали не збожеволіти в навколишньому жаху. Неважливо, чи приймали ви допомогу, чи самі про когось дбали — це було безцінно в будь-якому разі. Саме прояв кращих людських якостей у важкі часи дає силу і повертає віру в людей навіть найзапеклішим «відлюдникам» та одинакам. Люди — соціальні істоти за своєю природою, і взаємини та їхня якість — одна з ключових опор життя. Багато хто це відчув.

Війна — не назавжди. Вона обов’язково закінчиться, перекроївши весь світ навколо, зокрема і внутрішній світ усіх тих, кого це торкнулося хоч трохи.

Колишнього життя вже не буде, як і не буде «колишніх» людей. Всі ми змінилися — різко, часто болісно. Щось зруйнувалося, і щось нове вже виникло або ніби витає у повітрі.

Тримайтеся за життя всіма способами, бережіть себе і своїх близьких і вірте в те, що ви впораєтеся і після всіх випробувань станете тільки сильнішими, а ваші стосунки будуть глибшими та міцнішими. Мільйони людей навколо нас — підтвердження того, що доброта, згуртованість, турбота та кохання не випалюється жодною зброєю. Отже, життя точно переможе, і в нас у всіх попереду багато роботи щодо створення нового майбутнього.

Запасіться терпінням, не чекайте, що все вирішиться одразу, а робіть по кроку щодня, зберігаючи віру в хороше.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X