Колесо колоніалізму. Навіщо нам говорити з Філіпом Кіркоровим?

1 травня, 20:43
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Музичний фестиваль (ілюстративне фото) (Фото:RomeoLu/Depositphotos)

Музичний фестиваль (ілюстративне фото) (Фото:RomeoLu/Depositphotos)

Бажання дочекатися від російських знаменитостей каяття та розуміння нагадує фантомні болі

За два місяці війни на фронті відбулося чимало змін, натомість в інформаційному просторі ситуація майже не змінюється. Українські зірки продовжують звертатися до своїх російських колег і чекати від них покаяння. Але чи потрібно це робити і чи не стануть ці звернення ведмежою послугою для українців?

Відео дня

Для того, щоб іноземцю зрозуміти, як формувався український шоу-бізнес останні 30 років, йому варто лише пригадати головні політичні події з нашої історії. Під час хвиль національного відродження в країні розвивалась україномовна музика і виникали різножанрові гурти, а у часи приходу до влади проросійських політиків навіть україномовні артисти починали співати російською, а на телеекранах панувала низькопробна попса, яка добре конвертувалась на корпоративах у Нижньовартовську та Омську.

Вторгнення російських військ в Україну нібито розставило все на свої місця. І україномовний Андрій Хливнюк, який давно відмовився від гастролей у Росії, і російськомовний Макс Барських, що отримував нагороди Муз-ТВ і з’являвся на шоу Вечірній Ургант, обидва взяли до рук зброю і пішли захищати батьківщину.

Українські знаменитості стали волонтерами, вони допомагають переселенцям, возять на передову зброю, розшукують зниклих і збирають кошти на благодійних концертах. І майже всі вони продовжують спілкуватися з тисячами своїх підписників через соцмережі. І майже половина з них щотижня продовжує дорікати російським артистам, які нічого не говорять про війну.

Російські ведучі, співаки та блогери — теж солдати

І саме тут, у цих нескінченних закликах до Регіни Тодоренко, Ані Лорак, Світлани Лободи, Антоніни Паперної, Філіпа Кіркорова, Баскова і ще десятків акторів, ведучих і співаків, приховано найбільшу пастку. Для того, щоб її зрозуміти, розглянемо комунікаційну схему, за якою усе це працює.

Спершу наші зірки записують відео про російських колег, соромлять їх за мовчання та закликають говорити правду про війну. На перший погляд, це правильно, адже знаменитості, які мають величезну аудиторію, мають змогу достукатися до простих росіян і відкрити їм правду.

Що ми отримуємо далі? Справді, такі пости набувають широкого розголосу — їх активно репостять українські прихильники і широко висвітлюють українські ЗМІ. Який результат ми маємо після цього? «Прозрінь» від пересічних росіян під постами немає, натомість туди приходять сотні ботів і обурених прихильників з іншого боку. Чи відповідають російські зірки і чи починають говорити правду? За два місяці жоден із тих, хто залишився жити в Росії, цього не зробив.

Тепер погляньмо, що ми отримуємо насправді у більшому масштабі.

Завдяки широкому розповсюдженню болючої емоційної теми («українка Регіна Т. не говорить про війну», «співак Філіп К., який збирав тисячні зали в Україні, захищає колаборанта Медведчука», «українка Asti записала дует з росіянином Філіпом К.» тощо) українські користувачі активно втягуються в її обговорення і коментування. І таким чином ще більше входять в російське інформаційне поле, замість того, щоб назавжди відмежуватись від нього. Чи потрібна українському інфопростору Регіна Тодоренко? Навіщо нам знати про уродженку Черкас Ганну Дзюбу, яка у Москві зробила кар'єру як співачка Asti і сама вже давно забула, що народилась в Україні? Чи варто з дня на день обговорювати Ганну Корсун (MARUV), підвищуючи її впізнаваність? І, найголовніше, що буде, якщо вони або той же Філіп Кіркоров покаються і назвуть війну війною (спойлер — не назвуть, адже це заборонено російським законодавством)? Відповідь криється у кейсі нібито «свого» Андрія Макаревича, якому українські військові показують знищену Бородянку, і який через тиждень після цього на питання Ксенії Собчак про те, чому росіянам не вдаються протести, а українці «чуть что, идут на майдан сразу, ничтоже сумняшеся» відповідає: «Может, в Украине мало по башке давали, я не знаю».

Ось вона небезпека. Після фотозвіту з Бородянки тисячі українців знову пішли дивитись Собчак. В очікуванні, що «наша» людина напевно розкаже правду. А натомість отримали черговий імперський наратив в ефірі і емоційні гойдалки для себе.

Це бажання почути від російських знаменитостей каяття і розуміння нагадує фантомні болі, за яких важко відпустити від себе щось дуже дороге. Ці «розмови» знаменитостей двох країн нічим не відрізняються від таких самих «розмов» українців із їх російськими родичами, коли нам так хочеться достукатися до їх розуму і сердець, а вони нас не чують. Чимало українців вже зрозуміли, що ці звернення позбавлені сенсу, і відпустили родичів разом із фантомними болями. Тепер те саме варто зробити з культурою. Навіть на рівні блогерів, ведучих і музикантів.

Для того, щоб оминути неочевидну небезпеку, ми, українці, маємо запитати себе — що ми хочемо отримати від цих закликів до росіян? Суто гіпотетично уявімо, що Філіп Кіркоров емігрує з Росії і кається за свої слова, що буде далі? Ми, як добрі люди, знову підхопимо це в соцмережах, почнемо радіти, що хтось прозрів і вважатимемо його «своїм». І за рік приймемо його з концертом у Палаці Україна? Під MARUV і Лободу танцюватимемо в одеській Ібіці, а Регіну Тодоренко, яка покається, знову покличемо вести телешоу на Новий канал? І знову вкотре і вкотре крутитимемося в цьому колоніальному колесі, а значить, вкотре перебуватимемо на війні, якщо не фізичній, то інформаційній. Згадаймо перші допити російських полонених, які каялися і говорили, що їхали на навчання і не знали про війну. Ми тоді їх жаліли і навіть виправдовували. А через кілька тижнів дізналися, що ці солдати робили у Бучі, Ірпені та Чернігові. Російські ведучі, співаки та блогери — теж солдати, але фронту інформаційного. І, можливо, вони, як і деякі військові, справді про це не здогадуються. Але не варто їх знову і знову залучати у наше життя, не потрібно звертатись до них і викликати на поєдинки, перетворювати їх на важливих фігур і тим самим постійно підвищувати їхній статус. Вони мають згаснути для нас назавжди. А ми повинні врешті розірвати наше колесо колоніалізму і зосередитися на власному розвитку.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X