Агресія, бунтарство та безліч запитань. Як говорити з дітьми під час війни
Більшість проблем можна вирішити розмовою та чесністю
Вже півтора місяця ми живемо в умовах війни. Життя кожного з нас так чи інакше різко змінилося і ми змушені адаптуватися під нові умови. І якщо психіка та життєвий досвід дорослих допомагають їм у цьому, то діти набагато вразливіші. До того ж їм складно зрозуміти та логічно оцінити те, що відбувається.
Тому одне з найважливіших завдань дорослих на даному етапі — підтримати дітей, допомогти знайти відповіді на питання, правильно реагувати на можливе бунтарство та відмову дотримуватися нових тимчасових правил побуту. Це дозволить не лише зберегти психологічне і фізичне здоров’я, а й стосунки з дитиною.
Казки про героїчний подвиг: розмова з дітьми 5−10 років
У цьому віці діти дуже допитливі: «Що відбувається?», «Чому так часто сирени?», «Чому ми повинні виїхати?», «Чому я не можу зустрітися з друзями?» Список запитань можна продовжувати нескінченно, і дуже важливо дати на них доступні відповіді.
Дітям 5−10 років не варто пояснювати все детально з подробицями. У цьому віці складно будувати логічні ланцюжки та аналізувати складну інформацію. Найкращим варіантом буде формат казки. Можна розповісти про те, що відбувається, на прикладі лиходіїв та героїв, які з ними борються. Пояснити, що наше завдання зараз — допомогти їм, і будь-яка дія є героїчним вчинком.
Так само можна уявити саму дитину героєм казки, розповісти, яка вона смілива і як нею пишаються. Що сховатись, плакати та боятися — теж ознака героїзму, адже ділитися своїми почуттями — це сміливо та важливо.
Батьки можуть вигадувати будь-які історії за участю персонажів, яких любить саме конкретна дитина. Це допоможе не лише пояснити ситуацію, а й заспокоїти та психологічно підтримати.
Яка поведінка дорослих неприпустима
Всі ми зараз у постійному стресі та можемо зриватися на крик та агресію, зокрема й у бік дітей. Але важливо пам’ятати, що дитина також втратила можливість жити так, як жила раніше. У дітей має бути стабільне середовище, а зараз його немає. Тому неприпустимі:
Фізичне насильство. Оскільки воно лише посилює рівень паніки та тривоги.
Засуджуючи, ви втрачаєте довіру дитини
Крик. Він може викликати почуття провини, через що дитина згодом неадекватно реагуватиме на небезпеку. Наприклад, впаде у ступор, а це вже безпосередньо загрожуватиме її життю.
Засудження. Також неприпустимо, особливо в ситуації коли дитина дуже чутлива і дратівлива. Засуджуючи, ви втрачаєте довіру дитини.
Звинувачення. Не звинувачуйте дитину в тому, що вона є тягарем. Навпаки, кажіть, що ви раді, що вона з вами. Така підтримка дуже потрібна дітям, особливо у стресових ситуаціях.
Окремо хочу зазначити, що перераховані вище дії неприпустимі й у мирний час. Вони шкодять психіці дітей, а в нинішній ситуації тим паче варто максимально проявляти терпіння та турботу.
Делікатно про реалії: розмова з підлітками 10−17 років
Починаючи з 10 років, підлітки вже більш усвідомлені. Ми вже можемо розповідати, що відбуваються якісь події на державному рівні. Описати реалії, використовуючи більш делікатну форму подачі.
Також важливо проговорити, що ділитися своїми занепокоєннями та страхами — не соромно. Ви також можете розповісти про свій стан і почуття.
Яка поведінка дорослих неприпустима
Так само, як і з дітьми молодшого віку, неприпустимі фізичне насильство, крик, засудження та звинувачення. Тут додамо ще й брехню. У дітей починаючи з 10 років когнітивна сфера вже краще розвинена і вони розуміють, де їх обманюють. Тому якщо ви стикнулися з труднощами, ви можете прямо сказати, що зараз вам складно. При цьому підкажіть дитині, що вона може зробити, щоб допомогти. Це дозволить вам зберегти свій авторитет та підтримати підлітка, показавши, що він може впливати на процес і допомагати.
Якщо дитина виявляє агресію, бунтує та погрожує нашкодити собі
У разі прояву агресії та бунтарства важливо поставити велику кількість запитань дитині та знайти компроміс. Головне, робити це спокійним тоном, і стосуватися ці запитання повинні конкретної проблеми. З дітьми 15−16 років дуже легко домовлятися за допомогою компромісів.
Наприклад, дитина погрожує піти з дому. Запитання, які ми ставимо в цьому випадку:
- Розкажи, чому ти вважаєш, що твоє рішення наразі правильне?
- Як думаєш, які будуть наслідки, якщо ти все ж таки не матимеш рації?
- Як думаєш, що нам потрібно зробити, щоб ти почував себе комфортно і в безпеці?
- Чи можемо ми якось змінити твоє бажання піти?
- Чи можемо ми з тобою домовитися, щоб ти менше ризикував?
- На яких умовах ми можемо домовитися з тобою?
Уважно вислухайте відповіді та запропонуйте свої варіанти. Разом ви обов’язково знайдете компроміс.
Якщо ж дитина погрожує завдати собі шкоди, важливо розуміти, що підлітки схильні драматизувати. У підлітковому віці діти намагаються катастрофізувати ситуацію для того, щоб донести свій стан — надзвичайно сильний гнів, роздратування, образу або пригніченість.
На такі погрози варто реагувати спокійно та проговорити ситуацію. Запитання, які ми ставимо в цьому випадку:
- Чи є щось, що допоможе тобі не почуватися так?
- Як ти думаєш, чи можемо ми якось вплинути на це?
- Що ти хотів би зробити для того, щоб зменшити це почуття?
- Що б ти хотів, щоб ми зробили, щоб допомогти тобі позбутися цього стану?
Більшість проблем можна вирішити розмовою та чесністю. Діти будь-якого віку добре відчувають стан своїх батьків, тому важливо стежити й за власним станом та самопочуттям. Якщо ж так сталося, що ви зірвалися і накричали на дитину, не звинувачуйте себе, але й не вдавайте, що нічого не сталося. Вибачтеся перед дитиною, поясніть, що вона не винна.
Так, ми зараз живемо в непростих як фізичних, так і психологічних умовах, але в наших можливостях зберігати здоровий глузд і допомогти пройти цей складний період дітям.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
Більше блогів тут
