Це виснажує дитину. Чи варто йти в школу в п’ять років

12 листопада 2020, 11:33

Якщо напартачимо в навчанні дітей в п’ять років, в 10 років повернути їх в школу буде вже неможливо

Про ідею походів у школу з п’яти років. Ідею, яку сьогодні озвучив наш міністр освіти.

Вступне: психологи і нейропсихологи рідко бачать готовність до школи у дітей в шість років. І я часто нагадую батькам, що між шостим та сьомим роками «вміщається» п’ять років емоційного розвитку дитини.

Відео дня

Мотивація у дітей до семи років — ігрова. Дуже рідко у сучасних дітей навчальна мотивація доростає і до семи років.

До семи років все, що в навчанні не є грою, виснажує дитину.

Важливо враховувати, що нам зараз доведеться відновлювати всіх дітей (як, втім, і вчителів, і батьків) після пандемії. Причому відновлювати на всіх рівнях. Навчальна мотивація проявляється там, де безпечно. І нам знадобиться час, щоб оцінити стан дітей, напрацювати досвід відновлення. І, мені здається, всі можливі сили зараз важливо спрямовувати на це.

Людина — складна система, в якій «все впливає на все»

Концепція НУШ, більшою мірою, підготовлена до роботи з дітьми 6 років, державний стандарт заточений під дітей-шестирічок. І підготовка і перепідготовка вчителів йде постійно. Але для того, щоб і шестирічним дітям в першому класі зараз було безпечно і було створене освітнє середовище — ще працювати і працювати. Ми ж пам’ятаємо, як приймали багато вчителів реформу, і як їм непросто. І в моїй практиці величезна кількість запитів про шкільну тривогу від сімей.

Робота з п’ятирічною і з шестирічною дитиною — це ще два різні світи. І мова може йти тільки про ігрове середовище, пре-скул. У супроводі підготовлених до роботи з дітьми саме цього віку вчителями. Ще раз повторю: діти п’яти, шести і семи років — це три абсолютно різні групи дітей.

Нагадаю: найчастіше звертають увагу на інтелектуальну готовність до школи, що включає в себе увагу, пам’ять, мислення, сприйняття, уяву, мову, наявність предметно-специфічних знань, математичних уявлень, просторово-графічної підготовки і багато іншого. Для всього цього не вистачить зрілості префронтальної кори мозку, і все це ще неможливо в п’ять років.

А ще є емоційна готовність до школи — це, наприклад, здатність витримати розчарування, фрустрацію, вміння виконувати завдання, яке не подобається, вміння регулювати свою поведінку. І це нереально для дітей і шести років.

Також важлива соціальна готовність до школи: до неї належить, зокрема, і готовність бути частиною групи. А ще одна з ознак — розуміти значення правил і вміння дотримуватися їх (дитина семи років вже вміє діяти-грати за правилами, ігри дітей п’яти-шести років ще егоцентричні, за своїми правилами).

А ще є моторна готовність, фізична готовність, міцність імунітету.

В одному з матеріалів про неочевидні ознаки готовності до школи, я перераховувала питання для спостереження за дитиною:

1. Наскільки дитина може витримати навантаження — бути якийсь час без мами?

2. Наскільки відносини з батьками сприймаються як надійні? Дитина зможе проявляти активність, цікавість, тільки відштовхуючись від відчуття безпеки і підтримки в родині.

3. Наскільки дитина справляється з напругою (розчаруванням), наприклад, коли їй не дали відразу ж бажаного? Як вона впорається, якщо захоче відповісти, а вчитель викличе іншу дитину? Або якщо щось відразу ж не вийшло? Реакція може бути нейтральною, пасивною або агресивною — дитині важливо мати справу з тим, що не все їй відразу може належати, що іноді потрібно почекати. Їй важливо чути від нас «ні» — багато батьків бояться засмутити дитину, відмовляючи їй. Так ми позбавляємо дитину можливості потренуватися, зіткнутися з напругою, яка у неї в житті обов’язково буде. Але вона може вчитися її «витримувати», завдяки нашій тактовності і підтримці.

4. Навантаження спілкуванням. Наскільки дитина підготовлена — бачила, спілкувалася з різними людьми? Чи є у неї досвід взаємодії, чи звертали ми взагалі її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, тілесних типів, різного віку.

5. Чи зможе дитина винести напругу, коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги? Учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі. Чи впорається з цим навантаженням дитина? Як буде поводитися — пустувати, плакати, виявляти агресію? Я б питала у батьків, чи часто вони дають планшет дитині, коли та говорить «мені нудно», чи грає хоч якийсь час дитина сама, чи є у неї якась відповідальність вдома.

6. Навантаження «соціальністю». Одна з ознак готовності до школи — вміння сприймати себе частиною групи. Чи сприймає дитина, що звертаються і до неї, коли звертаються до всієї групи? Це чітко видно у першокласників, коли деякі діти не відкривають зошити, не виконують дії, поки до них не звернуться персонально. Не реагують на слова: «Діти, учні, зробіть…», поки вчитель не скаже: «Ваня, зроби».

7. Чи може дитина дозволити собі попросити у нас інших людей) про допомогу — наскільки вона упевнена, що її підтримають?

8. Якщо дитина вчиться писати букви, вона говорить: я намалював чи я написав букву? «Намалював» — це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. «Написав» — вже навчальної.

9. Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки ми дозволяємо або обмежуємо її рухову активність? Людина — складна система, в якій «все впливає на все». Координація рухів, фізична спрямована активність пов’язана і з вольовою та емоційною сферою. І дітям важливо потрапляти в ціль, ловити і відштовхувати, підтримувати фізичну активність.

10. Чи є у дитини режим дня, правила, щось, що виконується регулярно? Це впливає не тільки на можливість «витримувати» правила, а й на загальне відчуття безпеки.

11. Наскільки дитина впевнена, що вона «хороша просто так»?

За роки практики я зустрічала дуже мало дітей, готових до шкільного життя в шість років. Я зустрічала, на жаль, не так багато дорослих, повністю укомплектованих до супроводу в школах шестирічок. Мені часто доводиться пояснювати вчителям, чому одна дитина 6,8 років легко справляється із завданням, а друга 6,5 почне це ж робити тільки через кілька місяців.

А якщо ми говоримо про перебування в школі п’ятирічок, то це повинна бути взагалі зовсім інша школа, не школа, із зовсім іншим навчальним середовищем, із зовсім іншим підходом, стандартами, з абсолютно іншими фахівцями і завданнями.

Якщо ми напартачимо в навчанні дітей у п’ять років, до 10 років, коли вони увійдуть в передпідлітковий вік, повернути в школу їх буде вже неможливо.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X