День дітей та батьків. На що має бути право у кожної дитини

1 червня 2021, 18:34

Без турботи про батьків неможлива турбота про дітей

Виявилося, що сьогодні не тільки День захисту дітей. Сьогодні й Всесвітній день батьківства. З 2012 року ООН буо введено це свято. І це дуже правильно, що дві ці теми йдуть паралельно. Без турботи про батьків неможлива турбота про дітей.

Відео дня

Держава повинна захищати дитину — це не про захист від життя. Це про підготовку до життя. Сьогодні я думала про «неочевидні права дитини».

Право на силу. У нашій родині у мене є прізвисько (від старшого сина) — Мамєнька. Коли я переборщую з турботою, він говорить «мамєнька хвилюється», і я сміюся і послабляю свою хватку. Проявляючи гіпертурботу — підстраховуючи, даючи те, що діти вже цілком можуть самі, — ми заспокоюємо свою тривогу. Але насправді це прояв недовіри до їхньої сили й можливостей. І я думаю про захист дитини від нашої «мамєньковості» і право на її силу.

Право на дитинство. Щойно дитина втрачає риси смачної мімімішності, стає прямоходящою, вона чує: «Ну ти ж доросла». І відразу ж встик йде фраза: «Ти мусиш». «Ти доросла — ти мусиш» (розуміти, контролювати, витримувати, нести відповідальність). І ця повинність потім заважає бути спокійним дорослим і адекватним батьком чи матір'ю. Ми потрапляємо в пастку повинності. А діти часто так і кажуть: «Не хочу бути дорослим», — тому що дорослість часто для них асоціюється з тяжкістю. «Ти дитина (доросла), і ти можеш» — замість мусиш. Було б чудово залишити за дитиною право нести відповідальність за те, що вона може (за віком). Дати їй право поступово опановувати різні навички, дозрівати та допомагати дозрівати. І залишити за нею право на гру.

Коли ми даємо готове, ми позбавляємо дитину можливості створювати

Право на гру. Закріплено в одній з поправок до конвенції про права дитини. Чим більше ігровий період у житті дитинча (експерименти проводилися на тваринах) — тим вище у нього рівень інтелекту. Дитині важливо грати — саме так вона стає дорослою, адаптивною.

Звичайно, було б чудово, щоб у нас залишалися сили і час на гру з нею. І щоб поза всіма карантинами була можливість грати в ігри з іншими дітьми.

Право на творчість. Ми живемо в комерціалізованому світі. В якому багато можна отримати в готовому вигляді. Я дуже люблю іграшки та ігри. І ледве стримуюся, коли ходжу по іграшкових магазинах. Але ввела в родині правило. Коли молодша дитина щось дуже хоче, ми робимо паузу, не купуємо бажане відразу. Спочатку дочка це робить з того, що є під руками. Я хочу залишити в ній здатність до креативності. Коли ми даємо готове, ми позбавляємо дитину можливості створювати. У нас з чоловіком таке захоплення, як дочка майструє абсолютно працюючі моделі — чого завгодно, з чого завгодно. З паперу, стаканчиків, пластиліну. Головне — купувати в надлишку клей і скотч.

Право не бути нами. Ми так часто сприймаємо дитину маленькою версією себе. Захищаємо їх від того, що було нам страшно, через них добираємо те, чого у нас не було. Я так часто собі нагадую, дивлячись на сина і дочку: ти — це ти. Я це я.

Право зіткнутися зі складнощами. Я нагадую собі самій і прошу в розмовах з клієнтами — здійснюючи дії, роблячи вибір, поставте собі питання: ви підтримуєте силу або слабкість дитини? Ви вірите в їхню силу, підтримуючи. Або захищаєте, думаючи, що вони слабкі. Це наш внутрішній заряд, який зчитується дитиною. Вони набагато сильніше, ніж нам здається.

Право на підтримку. Мені так хочеться для нас всіх можливості точно знати, що ми можемо на когось спиратися. Що поруч є ті, хто надійно з нами і за нами. Я іноді стаю за маленькою донькою або сідаю, обіймаючи її — щоб вона могла відчути, що я в неї за спиною. Говорячи: «Ти завжди можеш відчути нас з татом за тобою».

Право на помилку. Що відбувалося з нами, коли ми помилялися в дитинстві? Чи може дитина пробачити собі свою помилку? Помилятися, визнавати і виправляти свої помилки — так по-людськи… І так по-дорослому.

Право на те, що їм може бути добре без нас. Іноді зі студентами я жартую, що ми зміцнюємося так, щоб відпустити дітей. Щоб не утримувати їх поруч, щоб вони змогли спокійно адаптуватися до дитячого садка, школи, свого дорослого життя. Що це добре — в певному віці — коли вони можуть без нас. І коли їм добре та безпечно без нас.

Право на адекватних і відпочилих батьків, які зможуть витримати складнощі та навантаження дорослішанням дитини. І саме тому я так зраділа, дізнавшись, що сьогодні й Всесвітній день батьківства. Нам важливо бути емоційною, стабільною опорою, на яку можна спиратися, щоб зустрічатися зі складнощами, щоб вирощувати свою життєстійкість. Але це можливо, якщо ми самі дозволяємо собі спиратися і даємо собі можливість відновлюватися. Дозволяємо собі частину свого власного світу.

Моє життя пов’язане з дітьми. За останні місяців вісім я прочитала близько 200 дитячих книжок, десь 20 професійних і тільки одну «дорослу» — художню (Томик Ліни Костенко). І це міцний перекіс і деформація. Наш наповнений «нашим світом» простір стає ґрунтом і паливом для розвитку дитини.

У день захисту дітей бажаю їм — нас, наповнених «своїм світом» батьків. У день батьківства бажаю нам спокою за мир наших дітей.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X