Від Полтави до Тибету: 5 книжок про мандри. Блог письменника

30 січня 2017, 19:46
Свіжодруки про подорожі на всі смаки - від оповідань емігранта до порад досвічених мандрівників та путівника для автомобілістів

-_ukr
-_ukr Фото:

Взимку, кажуть, навіть деякі птахи повертаються додому з далеких країв, натомість з людьми не все так просто. Особливо, коли ці люди – письменники. Яких іноді у подорож тягне, звичайно ж, не лише туристична жага до нових вражень чи зміни місць, а зовсім інші бажання. Для когось з авторів цих книжок все обертається веселою мандрівкою, комусь ввижається сумною еміграцією, а хтось радий зазирнути у минуле, змінивши геополітику на геопоетику стосунків із простором.

Відео дня

Анджей Стасюк. Схід. — Л.: Видавництво Старого Лева, 2016

1_.
1_. Фото:

Раніше автор цієї книжки, відомий польський письменник, не заходив аж так глибоко в нетрі офіційного краєзнавства, обмежуючись у своїх подорожніх нотатках власними рефлексіями. Він сходив з потягу де-небудь в степу, маючи в торбі лише пляшку самогону, закорковану кукурудзяним качаном, і потерту книжку. Геополітики у Стасюка завжди було обмаль, а мовилося здебільшого про геопоетику. Хибною рукою підпилого майстра водила магія образу, вона ж творила краєвид перед похмільним оком спостерігача. Цього разу, вирушаючи на Схід, автор задумав чергову «приватну» подорож вглиб родинної міфології. Але тепер Схід для нього – це не туристичні маршрути, а насамперед містична територія суцільної небезпеки, яку треба обов’язково здолати, щоби повернутися до самого себе — чи то з оберемком ідеологічних кліше і штампів, а чи з істинним знанням того, як живуть люди за черговою залізною завісою, яку для декого ніхто не відміняв. Таким чином, тягнеться ця подорож (і спогади з рефлексіями) в Росію через Монголію, і з розділу в розділ змінюються міста — Іркутськ, Улан-Уде, Чита, Братськ. Спершу в автора панічний страх, як на піку Комунізму, погані цигарки і палений коньяк, бо попереду — «жах страшної матерії, яка простягалася аж до Хабаровська і Владивостока, до краю землі, за яким – вогняне пекло, де чорти палять людські тіла». Після страху — розуміння того, що «всюду жизнь», хоча не це головне для автора. Змагання родинної міфології, що зросла на радянському агітпропі, з сучасної геополітикою і авторською геопоетикою — ось основна ідея цієї непростої книжки, яку бажано прочитати, вирушаючи у такі «східні» мандри.

Володимир Єшкілєв. Тибет. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016

2_
2_ Фото:

Тим часом для наступного автора рамки містечкової міфології завжди були тісні. У своїх мандрах він медитував в пірамідах Єгипту та буддійських храмах Тибету. А ще винайшов «станіславський феномен» і наблизив минуле, реконструювавши «масонську» історію України. Зокрема збірка «Тибет» Володимира Єшкілєва — це історія такого собі Тамерлана, який півжиття програв у провінції в шашки, і якому, нарешті, стали затісні рамки місцевої географії. Його тантрична повість «П'ять тіл богині» з цієї збірки свого часу викликала бурю протестів в Київській міськраді. Еротика в ній затьмарює славу навіть відомого порнографа Юрка Винничука. Дорожні щоденники, привезені автором з Тибету, сповнені екзотичних таїнств і філософських міркувань — саме з таких записів народжується його літературно-містична проза. Ну, а «Нумерологія», «Князь Жаху» і «Масонський проект «Україна» — це відомі есеї івано-франківського екзегета, що надають збірці особливого, «ритуального» присмаку таємниці.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Василь Махно. Дім у Бейтінґ Голлов. — Л.: Видавництво Старого Лева, 2016

Ця збірка дуже проста, і прочитати її можна за пару годин. Дебютна проза поета Василя Махна — це взагалі-то вісім оповідань, чиї назви нагадують поезії автора, який останні 15 років живе у Нью-Йорку. Раніше у нього були «фірмові» лисиці, сови і риби, тепер — капелюх, дактилі, сливи. І ще Бруклін, 42 вулиця. У принципі, далекувато від нашого сьогодення, і саме через це авторові здається, що тут у нас своєрідний жанровий занепад. «Я хотів відродити жанр оповідання, який чомусь в українській літературі став непопулярним. Усі пишуть романи», - повідомив він під час вручення премії по скайпу. Так само, можливо, завдяки зворушливій турботі про долю укрсучліту проза Махна у цій збірці не дуже вибаглива, називаючись екзистенційною. Це коли будь-де пишуть про те, що відбувалося за різних часів і на різних континентах, але думками завжди вдома, у рідному селі, де листоноша їде ровером, защепнувши холошу прищіпкою для білизни. Щоб не затягло у ланцюг, вир спогадів і заодно співання пісні «Нью-Йорк, Нью-Йорк». Тож у цих оповіданнях чолов’яга за п’ятдесят з коханкою з Кривого Рогу шукає собі притулку деінде, удова, з’їхавши з гайвею, заправляє повний бак, повстанці везуть на страту молодого стрибка, а на автобусній станції в Чорткові розкинули табір цигани. Але наприкінці оповідь все одно завертає в еміграційну пустку, хоч герої звідти давно вже виїхали. Що лишилося? «Два тренувальних велосипеди і бігова доріжка, які стояли в кутку великої пивниці, накриті брезентовими чохлами, викинули на вулицю. Книжки забрали до німецької бібліотеки, але роками передплачуваний журнал «Нью-Йоркер», стоси якого припадали пилюгою, потрібно було комусь передати».

3_
3_ Фото:

Антон Фридлянд. Путешествие вместо туризма. — Х.: Виват, 2016

Книжка відомого київського письменника відрізняється від звичних путівників хоча б тим, що в ній немає звичних розповідей про всім відомі пам'ятки, традиційні маршрутах і популярні місця паломництва туристів. В першу чергу автор приділяє увагу не таким очевидним для ока бувалого в бувальцях мандрівника маршрутам. Але й не забуває при цьому пояснювати процедуру в'їзду та візові правила, а також розповідаюэ про ціни, місцеву кухню і транспорт. Книжка складається з двох частин: в одній розповідається про безвізові країни, переважно азійські, в другій — про європейські країни. Від Камбоджі до Грузії і від Чехії до Нідерландів девіз автора — «Екстрім, експромт, експеримент!».

4_
4_ Фото:

Автопутеводитель по Украине: 12 эксклюзивных маршрутов. — К.: Видавнича група КМ-БУКС, 2016

У книжці відомого журналіста — 12 ексклюзивних маршрутів Україною, серед яких ось така історико-культурна екзотика — «Дворянські гнізда Чернігівщини», «Гоголівська Полтавщина», «Козацький похід за пороги», «По місцях Хмельницького і Шевченка», «Соляний шлях Галичини», «Замки ближнього Поділля» та інші. Чи треба нам воно, спитаєте? А якщо, приміром, там нема буфету? А чи, скажімо, телевізор в мотелі не працює? Усе це, дорогі мої автолюбителі та професійні керманичі, в автора передбачено, бо сам плавав, їздив, їв-пив дорогою, ще й дивився на всіляку красу. Отже, припустимо, Ніжин у нас на шляху. Будь ласка, «тривалість екскурсії 3 години + обід», як сповіщає нас путівник. Окрім того, що в цьому славному місті народився автор українських бойовиків та детективів Андрій Кокотюха, тут ще й помер князь і герой «Слова про Ігорів похід» Ізяслав Ярославович. Але трапезі це не завадить, бо, по-перше, Кокотюха давно не обідає, і тому застільна бесіда на пару тижнів нам не загрожує, по-друге, надовго не засидимося, бо де саме помер князь, жоден із сьогоднішніх холопів точно не покаже. Тож навіть години буде достатньо, щоб перекусити в салоні, сумно визираючи на хмарки, що вже збираються над Луцьком. Чому саме над Луцьком? Тому що в цьому чудовому путівнику — достоту всі «обласні» відомості для запеклих автомобілістів — повна, так би мовити, географія.

5_.
5_. Фото:
Показати ще новини
Радіо NV
X