Від Одеси до Карпат: 5 книжок про літо. Блог письменника

1 липня 2017, 16:31
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Літо – це, насамперед, спека, море, курорт. Але герої сьогоднішньої добірки розуміють їх по-своєму

Це може бути «палкий» сюжет, «море» задоволення від живопису, «відпочинок» на залізничній станції. Або взагалі можливість зазирнути на шабаш відьом чи зіграти в футбол на Північному полюсі.

Відео дня

Сергей Головачёв. Лысая гора. – К.: Каяла, 2017

…Саме влітку часом хочеться видертися на таємничий пагорб у середмісті наської столиці, який в народі зветься Відьминою горою. Тож не дивно, що герої цього захоплюючого міського роману масово, поодинці та несамохіть опиняються на Лисій горі. Звідки, за легендою, князь Володимир скинув у Дніпро язичницьке божество, дерев’яну фігуру Перуна. Відтоді це таємниче місце сили, куди вирушають герої роману, має чорну славу цитаделі відьом і нечистої сили, що збирається сюди на шабаш.

Таким чином, це книга про зустріч і борню Добра зі Злом. Злочин, який стався вже за нашого часу у цьому казковому кублі язичництва, ліг в основу сюжету. Відьми і демони, архангели і лицарі-тамплієри, які у буденному житті мають вигляд пересічних громадян, як це прийнято за законами жанру, вносять у «краєзнавчу» оповідь «живу» динаміку детектива і бойовика.

«Как только содомиты, педофилы и некрофилы из третьего легиона под радужными флагами, вкупе с проститутками и продажными журналистами, сознательно создающими лживые новости, вошли в него, - розповідається про битву в «коридорі» чорно-білих сил. - упыри и зомби с упоением и ожесточением принялись забивать их палками и забрасывать камнями, а чупакабры, кидаясь на всех сзади с оскаленными мордами, погнали всю ораву к стоящему впереди Молоху». Тож, як бачимо, «Лиса гора» - це цілком сучасний роман жахів і одночасно міська енциклопедія, а також несподівано сатирична епопея про зустріч в сучасному місті прадавніх сил природи. Нарешті, це безсумнівний бестселер цього літа, якому судилося пережити не один сезон читацької уваги до «інфернальної» тематики.

Василь Карпюк. Ще літо, але вже все зрозуміло. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2017

Книжка щоденниково-есеїстичного жанру від відомого закарпатського поета – це саме те чтиво, яке варте нашої уваги цього спекотного літа. Неквапливі, медитативні, сповнені любові до рідного краю «тексти-спроби», що, певно, надають снаги у задушливому міському житті автора-героя. Особливо в часі його відвідин рідного дому.

Чудову «краєзнавчу» атмосферу, сповнену філософських роздумів, розріджує, наче перший грім у лісі, згадка про близьких і рідних, які так само органічно вписуються у сільську ідилію оповідача. Всі «лісові» та «гірські» історії будуть цікаві «степовому» та «урбаністичному» читачеві не в останню чергу тому, що в них згадуються відомі постаті сучасної літератури. «Коли я написав про перший грім вірша й опублікував його в соцмережі, - дізнаємося ми подробиці чергової «гірської» історії, - то наймолодший гуцульський поет Мирослав Лаюк прокоментував: «Якщо ти писав цей вірш у Брустурах, то я вчора чув цей самий грім у Смод­ній (село в Косівському районі)». І цей своєрідний перегук поколінь так само важливий для розуміння і плинності часу, і органічності світу в межах одного «поетичного» буття.

Оксана Смерек. Мірки і лекала. – Л.: Кальварія, 2017

Не менш розмаїта, різножанрова і строката збірка «самоіронії та суб’єктивних спостережень» молодої поетки і перекладачки з нідерландської та фламандської. Вона називає її «книжкою про реальність з різними обличчями, очима, язиками і мовами».

Авторка свідомо обирає ситуації, в яких розрив між зовнішнім комфортом і емоційним голодом вражає на рівні побутових ситуацій. Спекотного настрою і невтішних висновків додають ті з них, де героїня стикається з «народною» буденністю. «Шлях у країну тюльпанів пролягав через сусідню Польщу. Жінка поряд, змірявши мене поглядом, відразу на «ти» запитала: - Студентка? – Ні, не студентка! – Мандруєш? Таке воно, я от папіроси вожу, щоб прожити, а ти мандруєш…»

Бернар Шамбаз. Футбольний матч тривалістю в літо. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2017

Малий герой цієї дивовижної книжки отримав на свій день народження футбольний м’яч з намальованими на ньому материками. Чим не привід податися у мандри, тим паче, коли татко у тебе працює у відділі картографії. Замість того, щоби щовечора засинати з незвичайним м’ячем «десь біля Мозамбіка чи Венесуели», чи не краще сумістити корисне з приємним, адже надворі буяє літо!

Вирушивши з татом у подорож навколо світу, хлопчику, який ані на мить не розлучався з улюбленим м’ячем, довелося грати не лише в спеку, але й в неабиякий мороз. Матчі з місцевими хлопчаками під час незвичайних канікул тривали аж в 11 країнах, зокрема й на Північному полюсі. Але ані холодне Баренцове море, ані незнання мов не спинило гри на всіх континентах.

Перед нами ілюстрована енциклопедія, повна захопливих оповідей про незвичайне турне. Головний герой, окрім футбольної тематики, звичайно ж, цікавиться місцевими звичаями, культурними пам’ятками і справами своїх друзів і партнерів з гри у футбол в м’яча, що нагадує маленький шкіряний глобус.

Галина Борисова. Ірина Ласка. Тетяна Яблонська. – К.: Родовід, 2017

Літа, сонця і яскравих кольорів у палітрі цієї видатної художниці, яка недаремно мала скромне і, водночас, високе звання «народної», не бракувало ніколи. Традиційний живопис у неї іноді контрастував з нетрадиційними сюжетами, композиціями, жанровими контекстами. Давалася взнаки легендарна епоха, віянь якої не можна було уникнути навіть за радянського часу. Адже поруч з героїнею цієї збірки-альбому, на тому боці ідеологічних барикад, жили і творили Пікассо і Модильяні, Магріт і Далі.

Несподіваним контрастом щодо живописних робіт виникають наприкінці книжки щоденникові записи «Пережите, передумане», в яких перед нами постають рідні та близькі авторки, так само «суголосні» її епосі. «Ця афера починалася ще в Одесі,- розкривають нам одну з тодішніх «таємниць». – Там батько познайомився з двома «художниками»: товстим, носатим і чорним греком-контрабандистом Попандопуло та худеньким і пронирливим Алєхновічєм. Вони приносили нам фотокартки замовників і батько збільшував їх у нас на «макарівській дачі» на 7-й станції Середнього Фонтану».

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X