Від Києва до Цейлону: 5 "екзотичних" книжок квітня. Блог письменника

15 квітня 2017, 13:21
У доволі прісному повсякденні нинішньої літератури завжди існували лакуни, що тішили око читача непідробною екзотикою

Зазвичай це або колоніальні пригоди, або химерні історії у незвичних декораціях, або призабута світова класика, що несподівано здобула українське коріння.

Дайна Джефферіс. Дружина чайного плантатора. – Х.: Фабула, 2017

Відео дня

Публікація цього роману цілком на часі, адже колоніальна тема, як ніколи, стає актуальною.

У 1925 році героїня роману потрапляє на Цейлон, куди виїхав на працю її чоловік. Цікаво, що приблизно у той самий час з тих екзотичних країв повернулася українська художниця Зінаїда Серебрякова, привізши цілу виставку місцевих образів, краєвидів, жанрових сценок. У «Дружині чайного плантатора» екзотики там само не бракує. Тамтешні типажі, ситуації та життєві правила далекого краю авторка роману описує детально, з любов’ю і знаттям справи.

Утім, не лише побут – складний, марудний, хоч і обрамлений живописними краєвидами та інтер’єрами, – призвів до відчуження і моральної катастрофи героїв твору. Природа екзотичного острова ще на самому початку немовби попереджала героїню про складнощі «колоніального» кохання - почуттях від побаченого були контрастні. Отже, спочатку «над затягнутим мерехтливим серпанком містом нависало кобальтове небо, що вдалині спиралося на темно-червоні пагорби, усе потопало в тіні численних дерев, а повітря повнилося викриками чайок, які виписували кола над сотнями човнів, що юрмилися в гавані». А вже потім, по мірі розгортання сюжету, вчувався «сморід каналізації, який вже давно переважив пахощі цинамону, та змішався з іншими портовими запахами: мазуту, волячого гною та дохлої риби».

Символізм, глибокий психологізм і яскраві характери роману недаремно вивели його в список світових бестселерів одразу після виходу.

Р. Риггз, К. Джин. Дом странных детей. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

Якщо пригадуєте, ця історія, опублікована відомим письменником, починалася зі старовинних фотографій. Пізніше вона перенеслася на кіноекрани, а вже сьогодні її видали у вигляді чудового графічного роману.

За сюжетом, шістнадцятирічний Джейкоб змалечку звик до розповідей свого діда про його юність на далекому Уельському острові, в притулку для дивних дітей. Звик до оповідок про чудовиськ з потрійними язиками, про невидимого хлопчика, про літаючу дівчинку та інші загадкові чудасії. Єдиним побічним ефектом цих вигадок були нічні кошмари, які мучили підлітка. Але одного разу кошмар увірвався в реальне життя, убивши діда вже наяву. Таким чином, «Дім дивних дітей», що раптово став всесвітнім бестселером, - це незвичайна суміш підліткового фентезі і старовинних фотографій, яка заворожує читача.

Для тих, хто справді любить динамічні сюжети і фантастичні колізії, автор роману запропонував ще й графічну версію свого твору. Захоплюючі малюнки-комікси розкажуть нам історію юного Джейкоба Портмана, який одного разу побачив, як оживають розказані його дідом історії. Цього разу, в книжці з картинками, вони не дуже схожі на чудову казку про незвичайних дітей та їх покровительку й захисницю міс Сапсан. До того ж дід головного героя мав особливий дар бачити чудовиськ, що вдалося відобразити художнику, і тільки від цього дару довгий час, аж до трагічного кінця, залежав їх порятунок.

Хай там як, але спочатку треба розгадати загадку діда і знайти на далекому острові цей самий Дім дивних дітей. Погодьмося, рухаючись за історією в малюнках, зробити це буде набагато цікавіше.

Салман Рушді. Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2017

Новий роман лауреата Міжнародного Букера – це не магічний реалізм, з яким порівнювали попередні книжки Рушді, а щира магія. Довга і добра казка, за дивною назвою якої прихована «1000 і одна ніч» - одночасно і майстерна стилізація-змагання з Шахерезадою, і літературна пародія.

За сюжетом, відомий філософ, у якого закохалася принцеса джинів, подарувавши йому купу нащадків, відрікається від своєї родини. Таким чином, світ заполоняють діти, в чиїх жилах тече кров людей і джинів. І лише через кілька поколінь принцеса повертається до померлого чоловіка, даруючи йому нове життя, і давня суперечка героя із заклятим ворогом, відомим містиком, триває. Сперечаються зазвичай щодо Бога та людей, яких він створив, і які завжди не проти осягнути «божественне» в своєму житті.

Роман індійського британця не схожий на жодну з його попередніх книг. У цій компактній історії, що містить в собі безліч сюжетів, відсутні звичні для Рушді можновладці – президенти, диктатори, пророки. «Не обов'язково всі романи писати про відомих політичних діячів, – переконаний письменник. - Я ніколи не сумнівався в могутності літератури, хоча й намагаюся не приписувати їй надто багато. Однак, з моєї точки зору, нам зараз, як ніколи, необхідно мистецтво вигадки: потрібно ясно уявляти, що ти живеш і працюєш у вільному просторі - тільки так можна відстояти можливість бути собою».

Kazimir Malevych. Kyiv period 1928-30. – К.: Родовід, 2017

Довгий час ім'я Казимира Малевича асоціювалося виключно з російським авангардом, і видання цієї книжки, та ще й перекладної, – своєрідне нагадування про національне коріння мистецтва цього неоднозначного художника. Учень Пимоненка і Мурашка, друг Хлєбнікова і Хармса, уродженець Києва і засновник одіозного Дослідницького кабінету у рідному місті, Малевич завжди наголошував, що його світогляд сформувало українське народне мистецтво. Понад півстоліття невідомі тексти і документи Малевича, які стосуються періоду його викладацької діяльності 1929–1930 років в «українському Баухаузі», як називали в той час Київський художній інститут, зберігалися в приватному архіві. До щойно виданої англійською збірки увійшли листи, статті в українських футуристичних виданнях на кшталт «Нової ґенерації» та інша документальна фактографія, з якої ми дізнаємося про київські проекти художника.

Орхан Памук. Химерність моїх думок. – Х.: Фоліо, 2017

Нова книга Памука – це ціла енциклопедія турецького життя за сорок років, починаючи від 1970-х і до наших днів. У свій час Джойс сподівався: якщо його рідний Дублін зруйнують, місто можна буде відновити за «Уліссом». Те ж саме з детальною топографією Стамбула в романі сучасного турецького класика, а також його повсякденним життям на вулицях і площах. Перші відеосалони, крамниці і ятки, базарні закони і життєвий розклад рознощиків їжі - про все це розповідає головний герой, нічний торговець. А строкатий вир життя у цій книжці – сімейні клани, що займають цілі вулиці, – змусив автора навіть скласти дерево родоводу на початку роману.

Але головне, звичайно, - згаданий герой, злидар, який залежить від сусідів, і від поліції, і від нічних грабіжників. І прокричати про свої біди й печалі він може тільки вночі, на пустельних вулицях міста. «У дванадцять років він приїхав до Стамбула і все життя прожив тільки там, у столиці світу, - починає його історію автор. - У двадцять п'ять років він вкрав у своєму селі одну дівчину; це був дуже дивний вчинок, який визначив усе його життя. Він повернувся в Стамбул, одружився, у нього народилися дві дочки. Він постійно працював на різних роботах, торгуючи то йогуртом, то морозивом, то пловом, то служачи офіціантом. Але він ніколи не переставав вечорами торгувати бузою на вулицях Стамбула і вигадувати дивні думки».

До речі, буза – традиційний напій зі слабким, як у кефірі, вмістом алкоголю, – символи старого світу. Колись алкоголь в Туреччині був заборонений, і на вулицях торгували тільки бузою, а тепер, коли спиртне фактично дозволено, її ніхто не купує. Але саме в торгівлі цим стародавнім напоєм полягає життя героя, який дбає про традиції та зберігає пам'ять старого міста. Навіть якщо для оточуючих він «щось таке з далекого минулого, мода на яке давно минула».

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X