Біохімія боса. Як гормони впливають на кар'єру

17 березня 2021, 00:40

Соціальний статус безпосередньо залежить від щільності дофамінових рецепторів

«Хочу бути великим босом», — наче мантру повторює чоловік моєї знайомої вже багато років. І щоразу пролітає повз керівну посаду.

Чи ви помічали: дехто з людей легко, буквально підстрибом, крокує службовими сходинками, керує колективами й проектами? А дехто десятиліттями топчеться на місці.

Відео дня

Здатність до лідерства залежить від багатьох факторів. Отже, «сподобатися шефу» і «вчасно засвітитися» часто-густо не на останньому місці в списку. Але давайте поговоримо про більш зрозумілі, вимірювані, вивчені й останнім часом широко обговорювані речі. Про гормони.

Один із гормонів, що є відповідальним за успіх і досягнення, — дофамін. Це гормон і нейромедіатор, який надихає нас на перемоги, заряджає рішучістю діяти й досягати.

Більше виконаних завдань — більше дофаміну

Даніел Ліберман, глава кафедри еволюційної біології людини в Гарварді, написав книгу Дофамін — найпотрібніший гормон. Дослідник стверджує: завдяки дофаміну, ми взагалі вижили на цій планеті. Дофамінова система постійно відстежує навколишнє середовище на предмет нових джерел їжі, укриття, можливостей для спарювання та інших ресурсів, які зберігатимуть нашу ДНК для продовження роду.

Як це працює в соціумі?

Спочатку вивчили мозок мавп. І з’ясували, що чим більше в ньому дофамінових рецепторів — тим вищий соціальний статус особи! Більше дофаміну — більше їжі, уваги від родичів і сексу.

У людей — те саме. Соціальний статус безпосередньо залежить від щільності дофамінових рецепторів підтипів D2 і D3.

Уявіть собі, «дофамінові» люди:

— мають більше впливу;

— отримують набагато більше підтримки від оточуючих;

— відчувають власну значущість образ себе, як відомо, критично впливає на успіх).

А ось низький рівень цього гормону призводить до того, що людині складно побудувати соціальні контакти. У колективі вона час то почувається відчужено і самотньо.

Люди з високим рівнем дофаміну рулять політикою та економікою (кому цікаво — читайте дослідження з нейроекономіки, вона вивчає, як пов’язані економіка, психологія та нейробіологія).

То що ж, заможні та успішні люди біологічно відрізняються від бідних (тхне соціальним дарвінізмом)? І головне питання: тим, кому природа відміряла менше дофаміну, то що — не прорватися?

Відповідь втішна: не все так кепсько, і дофамін, як м’яз, можна прокачати.

Є експерименти, що доводять: мозок здатен нарощувати певну кількість потрібних нам рецепторів.

Є тільки одне «але». Він (мозок) має розсмакувати це.

Доведено, що гормон задоволення (дофамін) виділяється тоді, наприклад, коли ми щось починаємо розуміти, усвідомлюємо, про щось здогадуємося. А, значить, треба вчитися новому, отримувати новий досвід, тренувати розум. Більше відкриттів про світ — більше дофаміну.

Дофамін також виділяється, коли ми успішно завершили якусь справу. І неважливо — велика вона чи маленька. Тому важливо ставити перед собою реальні цілі та їх досягати. А якщо є одна велика, розділити її на маленькі. Більше виконаних завдань — більше дофаміну.

І найважливіше: радійте своїм успіхам. Святкуйте перемоги. Це біологічно важлива активність. Високого всім дофаміну!

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X