Важливий урок від іспанців. Блог українки, яка живе в Барселоні

24 квітня 2017, 20:21
Хай живе іспанський спокій і філософське ставлення до ситуацій, на які неможливо вплинути

«Мій літак вилітає о 20:35. Це не найпізніший рейс, тому я розраховую дістатися з аеропорту додому на метро - вперше скористатися новою гілкою, що йде прямо до мого дому», - пише Ольга Рохман у колонці для ЗаграNица.

Відео дня

Без пригод пройшовши контроль, всідаюсь біля вікна, ставлю телефон на зарядку і розпаковую яскраве французьке печиво - макаруни. На табло загоряється напис «Delayed» («Затримується»). Потім знову міняється на «On time» («За розкладом»). Тривога, що з'явилася на мить, минає.

Пасажири поступово підтягуються до воріт і шикуються в чергу на посадку. Частина вже пройшла «рукава», що ведуть у салон літака. Я допиваю какао і дотримуюся їх прикладу. Навпроти сидить літній француз – високий, підтягнутий, з кучерявою сивою шевелюрою. По гучномовцю щось оголошують по-французьки. Його обличчя виразно витягується в яскравій гримасі подиву. Точно, як в комедійних сиквелах. Півгодини тому оголошували, що на цьому рейсі занадто багато ручної поклажі і попросили бажаючих здати її в багаж. Я все ще думаю, що посадка перервана саме через це. Пасажири з приреченим виглядом знову розташовуються в залі очікування.

Немає сенсу впадати в істерику і випробовувати на міцність нерви, якщо ситуація від цього не зміниться

Поруч зі мною сиділа велика іспанська сім'я з двома дітками – п'яти і трьох років. Вони сміються і жартують на тему «як чудово ще на кілька днів залишитися в Парижі». Я починаю підозрювати недобре і вирішую запитати, чи не знають вони, що відбувається. «Другому пілоту стало погано. Він не може виконати зворотний рейс у Барселону. А з одним пілотом нас не випустять», - повідомляють мені. До нас підходить інша іспанська сеньйора, і, іронічно сміючись, каже, що до півночі не буде ніякої інформації, а опівночі розпочнеться загальнофранцузький 36-годинний страйк, протягом якого всі аеропорти будуть закриті.

В мені заметушилась внутрішня істеричка. «Що тепер робити?» - питаю. «Чекати до дванадцяти, - відповідає сеньйора. - Або вони знайдуть заміну пілотові, або нас поселять в готель. А якщо не поселять – «ай ке агуантар» (доведеться витримати)». Мені дуже подобається іспанське дієслово «агуантар». Воно означає не просто «витримати», але і «перетерпіти» і «перемогти». В цьому слові є якась неймовірна сила.

Сім'я продовжує дотримуватися спокою: їдять бутерброди, жартують і розважають дітей. «Я спати хочу...», - співучо каже малюк п'яти років. Чекаю, що зараз вибухне істерика. Але він скручується калачиком на лаві, закриває очі і каже: «Мам, розбудиш, коли пілотові полегшає».

Починаю готувати себе до думки, що мені знову доведеться побачити Париж і, слава Богу, не померти. Але тут гучномовець хрипнув і оголосив: «Ми знайшли екіпаж на заміну. Чекаємо його прибуття. Спасибі за терпіння і розуміння». На годиннику північ. До початку страйку залишається півгодини. Натхнені пасажири знову шикуються в чергу на посадку.

Літак котиться по їзді і готується до розгону. «Екіпаж вітає вас на борту нашого лайнера і... почувається добре», - оголошує капітан. По салону прокочується тихий сміх.

Немає сенсу впадати в істерику і випробовувати на міцність нерви, якщо ситуація від цього не зміниться, другому пілоту не полегшає і не знайдеться йому заміна. Хай живе іспанський спокій і філософське ставлення до ситуацій, на які неможливо вплинути.

Текст публікується з дозволу автора

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X