Українське золото. Чому час приділити більше уваги пшениці

23 листопада, 23:50
Євген Клопотенко: «Зерна пшениці можна готувати так само, як інші крупи» (Фото:5seconds/Depositphotos)

Євген Клопотенко: «Зерна пшениці можна готувати так само, як інші крупи» (Фото:5seconds/Depositphotos)

Це один із культових українських продуктів, але яку страву з неї ви знаєте, крім куті?

За своєю формою та суттю країна починається з землі. Мова не лише про територію. Земля — це основа, без якої не існує країни. Наприклад, я шеф-кухар. Моя залежність від землі гастрономічна. Тому я обираю локальні продукти й прагну, щоб кожен українець усвідомлював і розвивав їхню цінність.

Відео дня

Розгляньмо, приміром, один із культових українських продуктів і наш національний символ пшеницю. Яку страву з неї ви знаєте, крім куті? Припускаю, що більше й не згадаєте. Все тому, що початкова форма цього продукту в нашому суспільстві фактично забута. Лише задумайтеся, Україна забезпечує 10% світового експорту пшениці й закриває потреби близько 400 млн людей у світі. Тобто українці щорічно вирощують сотні тонн зерна, але у цілісному вигляді їдять його лише раз на рік. Чи не здається вам це дивним?

Ми як нація провалюємо найпростіше тестове завдання на любов до самих себе

Коли я почав детальніше аналізувати тему пшениці, зрозумів, що таку ситуацію спровокували кілька факторів. Передусім, нам навіть не спадало на думку, що зерна пшениці можна готувати так само, як інші крупи. До того ж серед українців існує хибна думка, що над стравами з пшениці потрібно чаклувати годинами. В результаті, відсутність попиту породила відсутність пропозиції. На полицях продуктових магазинів ми можемо знайти масу іноземних круп: десятки видів рису, кіноа, чіа, булгур. Утім, купити зерна пшениці — це виклик.

Мені сильно заболіло від такої реальності. Адже це означає, що ми як нація провалюємо найпростіше тестове завдання на любов до самих себе. Поясню. Коли ми споживаємо, приміром, рис, то з кожної купленої пачки віддаємо умовні 30−40 гривень тій країні, яка його експортує. Таким чином ми інвестуємо кошти в розвиток іноземного ринку. Це, як мінімум, недалекоглядно. Особливо зараз, коли в країні повномасштабна війна, нестабільна економіка, а українські аграрії майже позбавлені можливості експорту зерна за кордон.

Крім цього, ігноруючи використання пшениці в щоденному раціоні ми позбавляємо себе зв’язку з українською землею. Що прямо впливає на формування та усвідомлення нашої національної ідентичності. Переконаний, якщо нація навчиться готувати та цінувати пшеницю, то зможе значно глибше відчути своє єднання з українською культурою. А від того — велику силу.

Як ви вже зрозуміли, українській пшениці не вистачає нашої уваги. Тому я вважаю, що ми мусимо повернути в маси культуру споживання цього продукту. По-перше, щоб підтримати вітчизняних фермерів і підсвітити їм альтернативні шляхи збуту зерна. Бо українська пшениця — це національне золото. Вона мусить бути не просто на складах, а в кожному магазині, в кожному ресторані та на столі в кожній родині.

По-друге, щоб допомогти українцям по-новому відкрити для себе смакові якості та користь цього фантастичного продукту. Показати, що з пшениці можна швидко та легко приготувати безліч страв, наприклад, різотто, вареники, голубці й навіть традиційні гречаники, але з пшеницею.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

І по-третє, я хочу, щоб українці, смакуючи стравами із пшениці, посилювали свій зв’язок з Україною. Та ще глибше дізнавалися про унікальність її землі. Відчуваю, що ми маємо великий потенціал для того, щоб сформувати тренд на споживання пшениці у світі. Та спочатку варто почати з себе.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X