Дві працюючі схеми. Як дозволити собі жити, не чекаючи «після війни»

16 липня, 20:43
Маргарита Котелевець: «На складні питання немає готових відповідей» (Фото:londondeposit/Depositphotos)

Маргарита Котелевець: «На складні питання немає готових відповідей» (Фото:londondeposit/Depositphotos)

Налаштовуйте життя у тій реальності, яка вас оточує, з тими можливостями, які маєте сьогодні

В перший день війни я мала на руках хвору дитину і з підвалу безуспішно шукала у Києві працюючу лабораторію та лікаря. Згодом мобілізувавши сили, організувала безпечне місце і здавалось, ось-ось війна закінчиться. Але зараз, коли гучні повітряні сирени вже не викликають шоку, з’явилось усвідомлення, що війна, на жаль, — надовго і треба вибудовувати звичне життя по-новому. Водночас бачу навколо багато почуття провини (я не достатньо роблю), багато зволікань (зроблю, коли виїду за кордон/коли повернуся/коли закінчиться війна) та страху проживати життя без огляду та осуду (не можна, не на часі). Тож як нам всім діяти далі?

Відео дня

За словами міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, майже 15 млн українців після війни потребуватимуть психологічної допомоги. Стрес, наслідки травматичних подій настільки серйозні, що минулого місяця прем'єр-міністр Денис Шмигаль оголосив про створення Національної програми психічного здоров’я. Та чи можливо допомогти собі сьогодні, не чекаючи впровадження програми? В мене немає універсальної відповіді. Ні в кого її немає. Та навіть в цих умовах я б радила проаналізувати своє життя через дві працюючі схеми.

1. «Кришталь щастя»

Над «рецептом» щастя б’ються багато філософів, психологів, тому й версій є багато. Мені подобається метод позитивної психотерапії, заснований Носсратом Пезешкіаном. Він пропонує модель під назвою «кришталь щастя»: якщо взяти чотири грані «кришталю» і подивитися на них через призму свого життя, можна створити власну структуру, як бути щасливим не в моменті, а в більш тривалій перспективі. Грані - це те, на що ми можемо опиратися, щоб продовжувати жити, а не просто перебувати в очікуванні. Отже, чотири грані:

Тіло. Подумайте над тим, що ви можете зробити, щоб отримати енергію, позитивні емоції, сили, через роботу з своїм тілом. В першу чергу, зважайте на сон. Як не банально це звучить, але нам треба відпочивати: 8 годин — дорослому, не менше 10 годин — дитині. Для тіла також важливі харчування, питний режим, свіже повітря, спорт.

Чим менше відповідей у людини на питання про сенси та цінності, тим менша її життєстійкість

Ніби знаємо. Але секрет в тому, що не треба чекати нагоди — з понеділка чи після війни. Налаштовуйте життя у тій реальності, яка вас оточує, з тими можливостями, які маєте сьогодні. Не можна повернутися до ранкових пробіжок через загрозу замінування? Використовуйте орбітрек, турнік у дворі, беріть уроки онлайн. Плануйте розпорядок не за залишковим принципом (якщо вистачить часу, сил тощо), а в категорії «повинен» (присісти, постояти в планці, пробігти, поспати і таке інше).

Коли я з родиною переїхала на деякий час до Вінниці, побачила в орендованій квартирі килимок для тренувань. Дуже доречно знайома на сторінці в Instagram оголосила про початок занять. Я також потурбувалась про нормальний режим сну, повернула звичні для себе продукти — мед, горіхи, — почала слідкувати за режимом вживання води. Згодом згадала, що у Вінниці залишився контакт гарного масажиста. Таким чином, я зробила все, що могла в той момент, для підтримки тіла.

Діяльність. Згадайте, що вас наповнює позитивною енергією через розумову діяльність в роботі, в особистому чи суспільному житті. Читання, фільми, подкасти, тобто, те, де можна подумати над питаннями, які для вас актуальні. В моєму випадку це практика коучингу та викладання.

Власне, те, що я спостерігаю зараз в країні і на прикладі компанії — люди активно інвестують час і зусилля в навчання. Я б назвала це навчальним бумом, вивчають все: військову справу, водіння, домедичну підготовку, професійні курси. Це один з уроків війни — вмійте багато і різного. В лютому ми переконалися, що знання та досвід — це все, що лишається з нами і допомагає, де б ми не опинилися.

Стосунки. Знову ж таки, мова про те, що є опорою саме для вас, що підтримує через стосунки з навколишнім світом. Важливо зрозуміти свої потреби і йти до тих людей (або групи людей), які можуть допомогти цю потребу задовільнити (наприклад, потреба у визнанні, якісному проведенні часу, навчанні тощо). Тобто, якщо потрібен лимон, не йдіть до м’ясної крамнички. Далі скласти план подій, зустрічей і знову ж не за залишковим принципом.

У Вінниці в мене з’явився інтерес, місце, куди я можу тут піти, те, що мене порадує. Так сталось, що в місті щойно відкрився театр, — відразу взяла туди квиток. Щодня годували лебедів у центральному парку та домашніх тваринок у міні-зоопарку. Шість разів на тиждень у доньки були розвиваючі гуртки. Таке усвідомлене планування дає відчуття, що я на щось впливаю, щось контролюю.

Смисли. У відомого психолога Віктора Франкла, який провів кілька років в’язнем концтабору, гарно описаний цей пункт. В концтаборі зазвичай виживали ті, хто мали для себе чіткі відповіді, для чого вони живуть. Ставити собі питання «для чого я живу? що я можу? на що я можу впливати?» — непросто, але відповіді на них — це те, що може нас підтримувати у складні часи війни. Для себе я знайшла таку відповідь. Думка про те, що я зараз в першу чергу — мама своєї доньки і маю налагодить її життя, забезпечити, наскільки це можливо, стабільність.

Огляд цих граней «кришталю» допоможе вам підготувати для себе таку «інструкцію для життя», куди направити свій час і енергію. Ми не знаємо, що буде завтра, але є сьогодні, а в ньому те, на що ми можемо впливати. Ще одне правило, якого нас навчила війна — бути тут-та-зараз, не відкладати справи на потім.

2. Три базові компетенції

Наступна структура близька до теми життєстійкості. Є три базові компетенції, так звані 3С, за якими оцінюють людину.

Виклик (Challenge) — це про те, як поводиться людина, коли щось пішло не за планом. Поставити питання, хто я? Я той, хто лежить, не розуміючи, що робити далі? Чи той, хто приймає те, що трапилось і міркує над тим, що я можу і маю зробити.

Залученість (Commitment). Це перегукується з пунктом про смисли з попереднього методу кришталю. Чим менше відповідей у людини на питання про сенси та цінності, тим менша її життєстійкість. Підтвердження цього можна спостерігати в ситуаціях, де є загроза. Наприклад, в експедиціях виживають зазвичай ті учасники, в кого гарно вибудувані для себе відповіді на питання, для чого? Варіантів багато. Це може бути дитина, бізнес, ненаписана книжка, мандрівка, волонтерство. Головне, пригадати, від чого горять ваші очі.

Контроль (Control). Цей пункт про усвідомлення, на що я впливаю, які мої кола контролю. Хай це будуть невеличкі зони впливу, але при цьому чітке розуміння, що я можу, що ні. Часто ми змішуємо ці два поняття.

На жаль, на складні питання немає готових шаблонних рішень. Втім, яку б іншу схему ви не обрали, головне, щоб вона працювала на вас, на ваші теперішні потреби. Маю сказати, що турбота про себе — це також наш внесок в перемогу. А ще пам’ятайте, що ми змінюємося, стаємо гнучкішими. Раніше ми жили з одним уявленням про себе, але зараз відкриваємось самі для себе: ми розширяємо свої здібності, в нас з’являється більше впевненості, новий досвід, який може слугувати нам опорою. І чим більше дізнаємось, тим більше в себе віримо. Майте «план на завтра», але не забувайте жити сьогодні, хай навіть з оглядом на обмеження воєнного часу.

Для натхнення рекомендую кілька книг та фільмів:

We are displaced, Малала Юсуфзай. Авторка, відома активістка і лауреатка Нобелівської премії, через війну в Пакистані переїхала до Англії. Книжка про те, що світ переважно не розуміє біженця, який опинився в країні з іншим менталітетом.

Людина у пошуках справжнього сенсу, Віктор Франкл та Вибір, Едіт Еґер. Це різні книжки, але їх об'єднує те, як люди змогли пережити досвід концтаборів, втрати близьких, пропрацювати свою травму і стати опорою для тисяч інших людей. Обидва автори — психотерапевти. Вони змогли знайти сенс навіть перебуваючи в жорстких умовах, запитуючи себе не «Чому я?», а «Що я буду робити далі?»

Сховище. Щоденник у листах, Анна Франк. Дівчинка провела два роки в укритті. Не вмикати світло, не виходити на вулицю, вести щоденник, щоб після війни мати можливість оприлюднити свідчення про страждання під час німецької окупації - такими були її головні правила. На жаль, Анну було викрито, вона померла в концтаборі, коли їй було 15, але її нотатки побачили світ і були перекладені на більш ніж 60 мов.

Емоційна гнучкість. Як навчитися радіти змінам, С’юзан Девід. Авторка доводить, що ні розум, ні креативність, ні тип особистості не визначають успіх. Визначає те, наскільки ми можемо впоратися зі своїми думками, почуттями. В часи змін емоційна негнучкість — «фіксація» на думках та лініях поведінки — не принесе користі. Тому вчимося бути гнучкими.

Кілька життєствердних фільмів:

  • Сім душ
  • Список останніх бажань
  • Достукатись до небес
  • Завжди кажи «так»
  • Недоторканні (1+1)
  • Золоті руки. Історія Бена Карсона
  • Крамер проти Крамера
  • Коко Шанель
  • Запах жінки

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X