Три причини любити Будапешт. Блог Юрія Марченка

15 червня 2017, 18:01
Загалом, у Будапешті, як на мене, є взагалі все

Вперше я потрапив у Будапешт абсолютно випадково – просто були дешеві квитки. Нічого від міста не чекав, тому що нічого не знав. Крім лише того, що Угорщина була під серйозним впливом СРСР. Тепер це одне з трьох моїх найулюбленіших міст.

Відео дня

Є музеї. Найрізноманітніші, але при цьому дозволяють собі витівки. Наприклад, одного разу ми застали Угорський національний музей за абсолютно безсоромною річчю: він працював уночі і при цьому площу перед фасадом зухвало окупували лавки з їжею і випивкою. Начебто серйозна історична установа, а ти раптово о третій ночі бродиш по ньому зі склянкою вина і бубликом, які купив тут же.

У Національній галереї купа місцевої талановитої мазні, яку за межами Угорщини знають тільки фахівці, але подивитися все одно цікаво. У Музеї терору вселяє жах експозиція про нацизм і комунізм. В асортименті також Музей пінболу і виставка в ядерному бункері. Є музеї. Є.

Є купальні. Найзнаменитіші – Сечені і Геллерт. В обох напрочуд кльово: приходиш, булькаєш, розслабляєшся. Навколо бродять усілякі соціальні верстви, поки ти стрибаєш з 40-градусного басейну в сауну або величезні водойми зі штучними хвилями або вирами. Мрію колись потрапити туди взимку, щоб стрибати було особливо цікаво.

Фото: Lenorlux/Depositphotos

Є бари. Колись мене приголомшив Ліверпуль: неспішне і дещо закомплексоване перед Лондоном місто вечорами перетворювалося на бенкет барів, тусовок і «один раз живемо». У Будапешті відбувається щось подібне, тільки там і вдень купа всього. Ти означив собі мету: особливо чудовий бар або ресторан, скажімо, Doblo, Ramenka або просто кебаб на площі Кальвіна. Дорогою туди йдеш і ридаєш, бо навколо стільки привабливих місць, що не хочеться нікуди йти, а хочеться просто тут усе з'їсти, а потім купити додатковий шлунок і з'їсти все ще раз. Ідеш назад – і знову ридаєш, бо вже ситий, а заклади так само привабливі.

Саме в Будапешті розташований найкращий заклад нашої галактики та її околиць. Сімплі Керт. Колись саме це місце породило термін «руїн-паби». Великий дворик з купою кімнат навколо, безмежну кількість непотребу на стінах, столах і просто під ногами – ось і готовий руїн-паб. У Сімплі можна вальяжно потягувати винце на відкритому повітрі або у вишуканих залах, можна увірватися на електронний танцпол, можна пострибати під рок-концерт, можна дудлити сидр у натовпі, можна покурити кальян в розрізаній ванній, можна просто прогулюватися з одного залу в інший, дивуючись, що це тут і все це настільки органічно. Я знаю, що руїн-паби давно перетворилися на щось страшенно туристичне. Але мені здається, що аура всього цього залишається приголомшливою.

Ще є антикварні магазини, в яких можна за десяток гривень купити мало не античне видання, щоб потім продати його в Києві в кілька тисяч разів дорожче. Є архітектура, що зачаровує. Є потужний Дунай. Недорогі фрукти. Стрьомна мова з Ференцварош і Келенфельд вашуталомашамі. Промислові обсяги смачного гуляшу. Кльове вино. Велопрокат. Андраші. Погода.

Загалом, у Будапешті, як на мене, є взагалі все. Якщо ще не бували – не бувайте. Мені більше дістанеться.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X