Три поради, як зробити українські школи сучасними та креативними

18 грудня 2017, 18:37
Ставте перед учнями завдання, відповіді на яке немає у кінці підручника. Давайте право на помилку. Оцінюйте не «правильність» відповіді, а хід думок і отриманий зворотній зв’язок

Креативний вчитель викликає значно більшу прихильність до себе, ніж традиційний. Але для чого в освіті креативний підхід, і чи потрібен він взагалі? Адже є й прихильники старорежимного методу, заснованого на суворій дисципліні, повторенні та контролі засвоєного.

Відео дня

Звідки, власне, такий пієтет до традиції? Якщо відкинути просту звичку («Ми завжди так робили»), то стає зрозуміло, що в основі кожної традиції або ж міфологеми лежить уявлення про божественне походження тих чи інших речей та навіть інститутів — від колеса до сім’ї, влади і законів. Тож усе, що вимагається від нащадків, відтворювати їх якомога ближче до оригіналу. Ну а відступників чекає божа кара.

Прикладом життя в очікуванні божої кари є історія Європи між падінням Риму та будівництвом готичних соборів і плаванням Колумба. Що спільного між двома останніми? Вихід за межі. Технологія нервюри подолала обмеження стін і дозволила спорудам рости вгору, а заморські експедиції Колумба ламали географічні уявлення і дозволили вийти із ресурсних обмежень.

І для першого, і для другого потрібно було щось більше, ніж технологія. Йшлося про зміну світовідчуття. І взагалі – прийняття цінності людської ініціативи і винахідливості, людських емоцій і чутливості.

Креативність – це просто необхідна річ, якщо школа хоче зберегти свою адекватність у сучасному світі

Погляньте на готичні скульптури – вони про страх і тиск обставин, але й, водночас, про допитливість та прагнення вивільнитися і бути. «Я ставлю тебе в центрі світу, щоб звідти тобі було зручніше оглядати все, що є в світі. Я не зробив тебе ні небесним, ні земним, ні смертним, ні безсмертним, щоб ти, сам, вільний і славний майстер, сформував себе в образі, якому ти віддаєш перевагу», — це слова Пікко Деллда Мірандоли із його «Промови про людську гідність». І це, по суті, маніфест Ренесансу.

«Славний майстер» — одне з ключових слів у глосарії тієї епохи з цеховим устроєм. Щоби стати майстром потрібно було пройти вишкіл у іншого цехового майстра і виготовити «шедевр». А це означає, що річ мала бути не лише високого технічного рівня, але й унікальною, що називається, з характером. Тобто йдеться про цінність новизни, винахідливості.

На зміну цеховому устрою прийшли мануфактури з масовим виробництвом. Перша промислова революція, яка розгорнулася з кінця XVIII століття, та формування національних держав потребувало великих мас людей, які могли б обслуговувати технологічні та бюрократичні процеси. Отже, школи були організовані за принципом конвеєру. Вимагалося вміння слідувати стандартам. Категорія «шедевру» перейшла у царину мистецтва, яке вважалося річчю не зовсім практичною, попри усі спроби поставити його на службу ідеології.

Разом з розвитком економіки та технологій наповнювалися, розросталися і сегментувалися ринки, смаки клієнтів витончувалися, для конкуренції вже недостатньо було якості, заснованої на стандартах. Знову з’явилася потреба у речах з характером та історією. Більше того, продавалася вже не стільки сама річ, як причетність до бреду і «племені» його послідовників. Для творення і підтримки брендів з’явилася виробнича потреба у людях, які вміють бачити як художники мислити як філософи, ухвалювати рішення і діяти як управлінці; бути прагматичними і чутливими водночас. Це спеціалісти, націлені, передусім, на розв’язання проблем, а не лише підтримку бізнес-процесів.

На початку 2000-х британський журналіст і продюсер Джон Гоукінз запропонував поняття «креативна економіка», яке міцно прижилося у тих, хто формує бізнесові та урбаністичні політики. Втім, Гоукінз говорив не лише про гроші. Він зауважив слово "креативність" є тим самим словом, яке ми використовуємо "для опису Бога як Творця. Воно здається, пов'язане з чимось неймовірно первинним. Але я надаю перевагу цьому духовному підходу, адже думаю, що це відповідає тому як люди бачать власну творчість".

Чи сприяє школа, щоби з неї виходили креативні люди? Якщо брати масову, загальноосвітню школу – і не лише в Україні – то, швидше, навпаки.

Креативність – це просто необхідна річ, якщо школа хоче зберегти свою адекватність у сучасному світі, який, до речі, вступив не лише у четверту промислову революцію, але й у грандіозну зону історичної турбулентності.

Креативність приживеться у школі, коли школа (точніше ті, хто її представляє) вийдуть за межі, якій довгий час вважалися атрибутивними, непорушними як-от наявність затвердженої програми, підручників, стандартних оцінок. Ефект буде подібний до переосмислення міста у пізньому середньовіччі. Міста увійшли в модерність, коли почали розвиватися поза фортечними мурами і баштами. Тоді у них з’явилося багато нових функцій і структур таких як площа, парки і місця для прогулянок, театри, концерт-холи і музеї і сучасна архітектура.

Це довгий процес, але що можна зробити вже у кожній школі, яка все ще відчуває себе як фортеця в облозі? Найкраще це освоювати на практиці. Але кому все же бракує часу на майстер-класи, тренінги чи хоча б консультації пропоную три поради, які можна застосувати вже тепер:

1. Замість того, щоби вимагати від учнів справного відтворення фактів, дайте їх їм і скажіть, де взяти ще більше, але поставте перед ними завдання, відповіді на яке немає у кінці підручника. Оцінюйте не «правильність» відповіді, а хід думок і отриманий зворотній зв’язок. Заохочуйте вміння знайти нові, незвичні, але дієві, лінії, що зв’язують відомі факти і дають нове знання.

2. Дозвольте учням самим обрати проблему, точніше – виклик, над яким їм хочеться працювати. Зауважте лише, наскільки свіжо та оригінально вона сформульована, хто отримає переваги від розв’язання. Вимірюйте інтенсивність вогню в очах молодих людей, коли вони озвучують своє бачення. Порівнюйте отримані результати із заявленими амбіціями.

3. Дайте право на помилку, але навчіть швидко робити висновки із помилок і падінь. І навчіть користуватися зворотнім зв’язком.

Це усе не дуже вписується у типові програми і навіть держстандарт, але це й шанс проявити креативність. Якщо ви, звісно відчуваєте величезне задоволення, майже щастя, від того, що робите. Адже мотивація подібна до струму, що наповнює вас із середини, – один із надійних індикаторів того, що ви натрапили на золоту жилу креативності.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X