Тривога, роздратування і агресія. Про труднощі самоізоляції

27 березня 2020, 09:30
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Відмовляючись від комунікацій, ми піддаємо психіку серйозному випробуванню

В умовах ізоляції є три головних проблеми:

1. Наявність неорганізованого вільного часу;

2. Сенсорна депривація і обмеження простору, зниження рухової активності;

3. Постійна взаємодія з однією і тією ж людиною.

Відео дня

Тепер докладніше.

1.Час дійсно краще організувати, і для цього важливо зберегти деякі звички. Я б назвала їх «атрибути виходу в світ»: чистити зуби (вибачте, але це потрібно сказати), зачісуватися, переодягатися в одяг на вихід (як мінімум, не залишатися в піжамі). Їсти в строго певний час, дотримуючись режиму, інакше після карантину ми не вийдемо, а викотимося з під'їздів наших будинків. Спати, не порушуючи звичного розпорядку, інакше день і ніч зіллються в один потік. Складати план на день, ставити нагадування, виділяти час на роботу і окремо — на відпочинок. Спланувати дозвілля. Не варто боятися, що діти надто багато дивляться телевізор — це неминуче. В сьогоднішніх умовах краще телевізор, ніж затиснутий в руках телефон або планшет. Чому?

Якщо в ізоляції вели щоденники або писали листи, ізоляція проходила легше

Тому що здоров’ю шкодить незручне положення тіла або рук. Наприклад, занадто сильне згинання або розгинання кисті при роботі з сенсорним екраном. Найвідоміше захворювання з цієї категорії — синдром зап’ястного каналу, коли нерв здавлюється між кістками і сухожиллями м’язів зап’ястя.

Також важливо стежити за положенням шиї, яка дуже чутлива до незручних поз. Саме тому дітям краще дивитися відеоуроки по телевізору — або ж ставте планшет вертикально на відстані витягнутої руки. Намагайтеся й самі, користуючись телефоном або планшетом, не нахиляти шию вперед і не відхиляти назад, не сидіти довго з поверненою в один бік головою. Частіше робіть перерви, а якщо відчуєте будь-який біль, оніміння або поколювання, тут же відкладіть гаджет вбік і прийміть більш зручне положення.

2. Сенсорна депривація — це часткове або повне припинення зовнішнього впливу на один або більше органів чуття. Сенсорна депривація може виникнути при ізоляції в замкненому просторі (наприклад, на підводному човні, космічному кораблі або в місцях позбавлення волі). Короткі періоди сенсорної депривації діють розслабливо і запускають процеси внутрішнього підсвідомого аналізу, структурування і сортування інформації, а також самонастроювання і стабілізації психіки. Однак тривала відсутність зовнішніх подразників може призвести до надзвичайного занепокоєння, втрати зв’язку з реальністю, депресії, нездатності концентруватися — і, згодом, посттравматичного стресу.

Крім того, в умовах ізоляції можуть знижуватися когнітивні здібності, так як нашому мозку для нормальної роботи потрібна більша різноманітність сигналів і стимулів з довкілля. В результаті страждають як когнітивні функції — пам’ять, увага, мислення, так і функції контролю.

Тому багатьом важливо виходити на вулицю (уживжи всі запобіжні заходи). Можливо, виїжджати в ліс, слухати цвірінькання птахів, звуки природи, а якщо такої можливості немає — виходити на балкон. Крім того варто використовувати тілесні практики, наприклад, масаж, взаємодію з водою. Також піде на користь прослуховування музики, малювання, ліплення, ігри.

3. І особливо важкі ситуації виникають, коли двоє людей тривалий час вимушено перебувають в товаристві один одного. Двоє людей в ізоляції — це гірше, ніж, наприклад, шість. Якщо нас двоє і у нас не найкращі стосунки, від яких ми досі ховалися в різних офісах, то тепер нам нікуди дітися. Ми постійно пербуваємо в напруженні. Це породжує тривогу, роздратування і навіть агресію. Якщо ж людей в приміщенні більше двох, вам легше знайти того, хто вам ближче і психологічно сумісніше.

Це непростий час для пар. Та й соціальна взаємодія — одна з основних психологічних потреб людини. Відмовляючись від комунікацій, ми піддаємо психіку серйозному випробуванню. Перш за все страждають діти, особливо підлітки — їм важливо бути серед «своїх». Дайте їм таку можливість, нехай в їх розпорядку дня буде час і для спілкування в соцмережах. Нам, дорослим не легше — саме тому всім так хочеться писати блоги, постити жарти і меми. Це роблять навіть ті, хто раніше цим не займався. Але дослідження як раз говорять про те, що якщо люди в ізоляції вели щоденники або писали листи, то ізоляція проходила легше. Ось чому в позаминулому столітті був такий популярний епістолярний жанр! Кількість блогерів і коментаторів зросла? Все просто: це люди потребують соціальної взаємодії.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X