Привід звернутися по допомогу. Як проявляється травма свідка

26 січня, 23:55
Олександра Шиманова: «Кожного разу як ми читаємо новини, дивимось відео чи слухаємо розповіді знайомих про події, що травмують, ми знову і знову травмуємо себе» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Олександра Шиманова: «Кожного разу як ми читаємо новини, дивимось відео чи слухаємо розповіді знайомих про події, що травмують, ми знову і знову травмуємо себе» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Не потрібно думати, що «саме пройде» — навіть коли війна закінчиться, її наслідки відлунюватимуть ще довго

Багато хто каже, що від війни не втечеш. Вона вже стала частиною життя кожного. Навіть якщо ви знаходитесь на іншому боці земної кулі від України. Все одно ви читаєте новини, спілкуєтесь з рідними та друзями і знову переживаєте всі події.

Відео дня

І стається наступне. Багатьма експериментами доказано, що наш мозок переживає всі події (виділяються гормони, виникають емоції та тілесні реакції) як реальні. Психіка людини не розрізняє — відбувається це насправді, перед вами, чи за тисячі кілометрів, і ви читаєте про ці події в новинах. Реакція буде однаковою.

Ви можете в цьому переконатись — просто уявіть, що ви зараз їсте кислий лимон, чи подумайте про кохану людину. Емоції та відчуття будуть точно такими ж, якби це відбувалося в реальності, а не в вашій уяві.

Поставтеся до себе бережно

Про цей феномен добре знають люди допомагаючих професій — коли постійно слухають від жертв розповіді про травматичну подію, вони травмуються самі. І саме це відбувається з кожним сьогодні, коли ми пропускаємо через себе одну трагедію за іншою. І відстань не має суттєвого значення. В психології цей феномен називають травмою свідка.

Кожного разу як ми читаємо новини, дивимось відео чи слухаємо знайомих про події, що травмують, ми знову і знову травмуємо себе і розхитуємо свій стан.

Головною загрозою такої травми є те, що люди часто не пов’язують причину та наслідки. Тому ця рана психіки може покриватися ще й товстим шаром сорому та провини, бо ви — в безпеці, цілі, захищені, начебто немає зовнішніх причин для переживань. А симптоми з’являються, особливо, якщо це триває вже певний час.

Ви можете відчувати:

  • пригнічений стан;
  • безпричинні сльози;
  • постійний смуток;
  • незрозумілий страх;
  • фонову тривогу та занепокоєння;
  • неможливість сконцентруватись;
  • дезорієнтацію;
  • сплутанність свідомості.

На фізичному рівні можуть з’являтись проблеми зі сном, нічні кошмари, нудота, головний біль тощо.

Ці симптоми стали нам звичними ще з лютого минулого року. Але не потрібно думати, що «саме пройде» або колись все разом скінчиться. На жаль, навіть коли війна закінчиться, її наслідки ще довго відлунюватимуть нам зсередини.

Травма свідка, що супроводжується проявленими симптомами, — це достатній привід звернутися по професійну допомогу. Бо доведено, що найбільш уразливі категорії — ті, хто нещодавно перенесли сильний стресс чи переживають кризу.

Що можна зробити?

1. Зверніться за допомогою. Зараз дуже багато фахівців, які працюють саме з такими запитами, а також навчають вправам та практикам самодопомоги на майбутнє. Пам’ятаємо — війна триває, тож необхідно зміцнювати та захищати свій внутрішній стан.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

2. Проводьте якомога більше часу з людьми, які люблять вас і добре до вас ставляться, які здатні вислухати. Розкажіть їм про свої почуття, спогади, про те, з чим вам довелось зіштовхнутись. У крайньому разі запишіть свою історію. Психіці необхідно вивільнити весь біль та переживання будь-яким способом.

3. Змиріться зі своїми почуттями — прийміть той факт, що якийсь час ви будете більш інтенсивно та емоційно реагувати на деякі речі. Не звинувачуйте себе, а максимально про себе попіклуйтесь — займайтесь дихальними та релаксаційними вправами, фізичною активністю.

4. Підтримуйте режим сну та харчування. Навіть через «не хочу» — зараз це важливі зусилля, які допоможуть вам стабілізуватись

5. Не критикуйте себе та не звинувачуйте («Навіщо я про це читала, навіщо я дивилась те відео, для чого я так багато інформації збирала про ту трагедію»), поставтеся до себе бережно. Дайте собі час на те, щоб із цим впоратись.

6. Погодьтесь із тим, що на відновлення потрібен буде час.

Події такого масштабу не тільки руйнують міста і селища та відбирають життя людей. Це назавжди залишає відбиток у нашій психіці. І важливо переварити цей досвід, щоб зуміти жити далі. Чим більше уваги ви будете приділяти собі, своєму стану, звертатись за допомогою, тим більшою буде ваша витривалість і здатність протистояти труднощам.

Зупиняйте війну всередині себе, не ставайте собі тим ворогом, з яким ми боремось ззовні. Бережіть свій інформаційний простір та приділяйте увагу своїм почуттям та емоціям. Ще Карл Густав Юнг казав: «Я — не те, що зі мною сталося, я — те, чим я вирішив стати». Тож сил нам та натхнення на шляху до перемоги.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X