Світ дефіциту: як ми розучилися ділитися і давати. Блог Ірини Сергєєвої

21 грудня 2017, 18:37

Щедрість стала хронічним дефіцитом у нашому світі. Вона слабо узгоджується з вічним поспіхом, метушнею, гонитвою за новими надбаннями. З війною та інформаційним хаосом

Щедрість відрізняється і від марнотратства еліт, і від чіткої зосередженості волонтерів. Їй не місце на передвиборній роздачі гречки, і навіть на знижкових стендах супермаркетів.

Відео дня

Щедрість іде від процвітання. Від достатку. Душевного і матеріального. Від неспішного і розміреного бажання ділитися, віддавати.

Більшість навіть самих альтруїстичних вчинків — наприклад, волонтерства — продиктовані, скоріше, неможливістю інакше реагувати на існуючі дефіцити. Складно не відреагувати, знаючи, що люди сидять в траншеях цілий рік, що інші люди відчувають потребу в абсолютно базових речах; бачачи, в яких умовах утримуються тварини в притулках.

І тоді ми ділимося — часто навіть тим, що потрібно було нам самим. Але віддаємо, розуміючи, що «там» потрібніше. Не від достатку — від дефіциту.

Як достаток породжує щедрість, так дефіцит породжує ущербність

Взагалі, жодного стосунку до щедрості не мають жодні дофаміново-маркетингові прийоми, які підштовхують нас до більшого, аж до нескінченного, споживання. Вони породжені дефіцитом (доходів компаній, популярності політиків), діють через штучний дефіцит (обмежені пропозиції, кінцевий термін дії знижок і передвиборних програм), і створюють у нас — навмисно, до речі, — нестерпно мерзенне відчуття вічного дефіциту, нестачі чого б то не було. Вони підхльостують нас нестися кудись далі, лайкати, шеріти, купувати, голосувати, споживати.

Як достаток породжує щедрість, так дефіцит породжує ущербність.

Відносини дефіциту прокрадаються і в приватне життя, в сімейні стосунки: нам бракує часу, бракує грошей, бракує сил і уваги. Ми викроюємо час, виділяємо бюджет, приділяємо увагу, обмежуємо — хто споживання, хто свободу. І знову кудись мчимо — в соцмережі, інтернет, на шопінг.

Постійна напруга і брак — по суті, всього — породжують стрес. Ми перестаємо бути в достатку, спокійними, усвідомленими. Нам вже ні́чим ділитися, крім лайків. Гаразд, подарунки теж купимо — урвемо час і замовимо в інтернеті.

Проблема в тому, що це старомодне і застаріле поняття щедрості — напевно, єдине, що може стати по-справжньому міцною базою для сім'ї та багатьох інших видів особистих відносин. Навіщо в ХХI столітті заводити сім'ю з дітьми, якщо нам нічим з ними поділитися? Якщо ми не відчуваємо такої потреби чи не маємо (думаємо, що не маємо) можливості?

В епоху смартфонів і контрацептивів, на чому ще може триматися сім'я? Якщо не на достатку і бажанні віддавати? Глибокому, усвідомленому, народженому всередині, а не диктованому ззовні?

Чого ще по-справжньому потребують наші діти, крім нас самих? Нашого час, уваги, любові, турботи, участі. Останній iPhone, лайки та модні речі, звичайно, заткнуть чорну діру нашої відсутності в їхньому житті, але навряд чи надовго.

Це знали наші предки, які стверджували, що для виховання однієї дитини потрібне все село; це саме підтверджують і сучасні дослідження. Про це в постійному поспіху забуваємо ми.

Напередодні свят я бажаю нам усім — і собі в тому числі — достатку, усвідомленості і щедрості. З прийдешнім Новим роком.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X