Коли ми витаємо у хмарах. Як наш мозок вирішує, про що думати

Ви сидите в літаку, розглядаєте хмари за вікном і раптом згадуєте відверту розмову з доброзичливим колегою про те, у яких напружених умовах вам доводиться працювати. Чому в голові виникають думки, здавалося б, зовсім не пов’язані з цим моментом? Чому ми згадуємо саме це, а чи не щось інше? Чому наш розум блукає і чому ми мріємо наяву?В основі цих процесів лежить загальна для всіх людей модель мозкової активності в областях, що утворюють «мережа пасивного режиму роботи головного мозку» або МПРРМ. Так її назвав невролог Маркус Райхл, який знайшов цю мережу на початку 2000-х років. МПРРМ задіяна тоді, коли ми витаємо в хмарах, розмірковуємо про себе або про інших людей, занурюємося у спогади або представляємо майбутні події.Можливо, наша свідомість узагалі мало що контролюєМережа пасивного режиму роботи головного мозку активна тоді, коли збоку здається, що людина «нічого не робить» (звідси і термін «пасивний режим»). Зазвичай це відбувається, коли ми перебуваємо в розслабленому стані і не сконцентровані на жодному завданні чи меті — наприклад, сидимо в літаку і дивимося у вікно.Коли працює МПРРМ, знижується активність інших мозкових мереж, таких як центральна виконавча, та інших областей, що беруть участь у управлінні увагою, робочою пам’яттю та прийняттям рішень. Саме за рахунок цього у мозку з’являється можливість блукати.Чому одні спогади, а не інші ?Деякі спогади з більшою ймовірністю можуть виникнути ні з того ні з сього — наприклад, свіжіші, дуже емоційні, насичені деталями, які часто повторюються або є центральним елементом нашої ідентичності. Вони привертають нашу увагу і не без причини. Імовірно, враження такого типу свого часу мали ключове значення для взаємодії з нашим фізичним і соціальним середовищем і, таким чином, сприяли виживанню.Вважається, що мозок застосовує до спогадів реконструктивний, асоціативний підхід, тобто зберігає їх у розібраному вигляді, спочатку розподіляючи фрагменти порізно, а потім збираючи їх воєдино при згадці, замість того, щоб використовувати строго репродуктивний метод, при якому цілісні «відеозаписи» подій зберігалися б у хронологічному порядку.Це означає, що зв’язок між фрагментами можуть забезпечувати різні сенсорні, емоційні та контекстуальні деталі. Отже, кожен із цих бітів інформації може бути сигналом для запуску якогось іншого спогаду. Як це відбувається тоді, коли ми несподівано вловлюємо якийсь запах, чуємо звук або бачимо зображення — навіть якщо не усвідомлюємо, що саме послужило поштовхом.Справді, більшу частину когнітивних процесів ми здійснюємо, не усвідомлюючи цього. Мозок комплексно та несвідомо обробляє всі види сенсорної інформації, що надходить одночасно.У результаті може скластися враження, що ми не контролюємо свої думки, проте контроль, що ми його суб'єктивно відчуваємо, так чи інакше може виявитися ілюзією. Можливо, наша свідомість узагалі мало що контролює, а швидше намагається постфактум пояснити та раціоналізувати результати несвідомих когнітивних процесів, що відбуваються у мозку.Іншими словами, мозок постійно обробляє інформацію та встановлює зв’язки між різними фрагментами знань. А отже, цілком нормально, що думки й асоціації спадають на думку, коли наші механізми свідомого контролю відключені.Коли приходять погані думкиСпонтанна природа думок і спогадів, що виникають у мережі пасивного режиму роботи головного мозку, сприяє роботі фантазії та творчому мисленню. Ось чому, миючись у душі, ми можемо відчути раптове осяяння та знайти оригінальне рішення робочої проблеми, з якою ніяк не вдавалося впоратися. Мозку дозволили відпочити і побути розсіяним, так що у нього з’явилася можливість установити зв’язки між різними фрагментами спогадів, які наша робоча пам’ять не могла свідомо виявити та скласти докупи.Однак раптові думки не завжди бувають добрими. Нав’язливі спогади — це небажані спогади, які часто бувають дуже живими і неприємними або, як мінімум, емоційно зарядженими і набувають форми флешбеків або «пережовування» тих самих думок. Вони можуть супроводжуватися почуттями тривоги, страху та сорому, а також містити гнітючу інформацію, яку людина не хоче згадувати чи обмірковувати.Наприклад, при післяпологовій тривожності та депресії у молодих матерів можуть з’являтися нав’язливі думки про заподіяння шкоди дитині, хоча насправді вони не хочуть робити нічого подібного. Очевидно, що це дуже неприємний досвід, і якщо таке станеться з вами, будь ласка, майте на увазі, що такі думки, на жаль, виникають у багатьох.При цьому завжди краще постаратися якомога раніше звернутися за допомогою або, принаймні, за підтримкою. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) може запропонувати методи боротьби з небажаними думками.Так чи так, нам усім варто пам’ятати, що багато думок виникають у нас у голові, на перший погляд, спонтанно і це нормальна частина роботи пам’яті та мисленнєвих процесів. Але, дозволяючи собі та своєму мозку відпочити, ми даємо йому можливість генерувати творчі ідеї та знаходити вирішення проблем. А коли з’являються небажані думки, найкраще застосувати свідомість: поспостерігати за ними, а потім забути про них, як про хмари, які відніс вітер.Переклад NVNV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.Оригінал опубліковано на The ConversationПриєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NVБільше блогів тут

Увійти