Країна Довгої білої хмари. Чим може здивувати Нова Зеландія

4 квітня 2019, 19:53

Більшість новозеландців харчується самостійно добутою олениною, а діти вперше йдуть до школи на наступний день після свого дня народження

Чого не очікуєш виявити в готельному номері, так це пляшку парного молока. Якщо тільки ти не в Новій Зеландії.

Молока смачніше я не куштував ніде. Новозеландці зуміли зберегти у своїй країні еко-виробництво. Тут заборонено виготовляти, продавати, імпортувати і використовувати хімічні добрива, тому всі продукти мають насичений природний смак.

Відео дня

Велика частина населення Південного острова, на якому я побував, займається сільським господарством і туризмом. Багато фермерів встановлюють уздовж доріг дерев'яні будиночки зі своєю продукцією: фруктами, овочами, яйцями. Жодних продавців в будиночках немає, натомість висять коробочки з написом Honesty box і поясненням, що оплату за продукти потрібно кинути сюди. Такий рівень довіри відбивається у всьому.

Надано автором
Фото: Надано автором

Ще одна відмінна риса більшості жителів Нової Зеландії – здоровий спосіб життя. Тут мало хто курить, а оскільки пачка сигарет коштує майже $30, то і у туристів подібне бажання пропадає.

Першими жителями Нової Зеландії були безстрашні воїни маорі, вихідці зі Східної Полінезії. Вони займалися полюванням і риболовлею, а також міжплемінними кривавими війнами. Щоб лякати ворогів, маорі влаштовували страшні танці, під час яких вирячували очі та висолоплювали язики. А ознакою належності до певного племені були відповідні татуювання на обличчі.

У XVII-XVIII століттях Абель Тасман і Джеймс Кук відкрили острови для європейців. 6 лютого 1840 року вожді деяких племен і уряд Великобританії підписали в населеному пункті Вайтанги договір про те, що Нова Зеландія переходить у владу королівства, а маорі зберігають права на свою власність і потрапляють під заступництво Її Величності. Цей документ досі вважається основою демократичного розвитку країни.

Сучасні маорі живуть в містах і вже не роблять татуювань на обличчях – хіба що тимчасові. Вони отримують соціальні виплати від держави і намагаються зберегти пам'ять про своїх витоки.

З кроликами борються безліччю способів

Кожного року 6 лютого вся країна відзначає національне свято Вайтанги. У цей день представники корінних народів демонструють свій страхітливий танець, і подивитися на це з'їжджаються не тільки туристи, а й місцеві жителі.

Але нам не пощастило. Я був у Новій Зеландії з туристичною групою якраз на початку лютого, і ми чекали урочистості та славнозвысного ритуалу. Але виявилося, що влада не підтримала нещодавню вимогу племен про підвищення соціальних виплат, і тому маорі принципово відмовилися демонструвати свої танці і що-небудь відзначати.

У Новій Зеландії життя дуже неспішне та спокійне, важку працю новозеландці не дуже полюбляють, і навіть пробували перейти на чотириденний робочий тиждень. Молодь часто скаржиться, що тут немає можливостей для кар'єрного зростання і професійного розвитку – тому багато хто виїжджає до Австралії або США. Але в той же час в країну приїздять працювати фахівці з Азії та Європи.

Іноземцям складно звикнути до того, що в Південній півкулі протилежні пори року. Наприклад, літні канікули у місцевих школярів припадають на Різдво. До речі, освіта в Новій Зеландії вважається однною з найбільш якісних у світі. Цікаво, що діти йдуть до школи не в певний день місяця, як у нас – 1-го вересня, а на наступний день після свого дня народження, в який їм виповнилося 6 років. Якщо це збігається з канікулами, новачкові проводять екскурсію і запрошують прийти після закінчення днів відпочинку.

Чверть території всієї країни займають заповідні зони. Новозеландці дуже трепетно ставляться до природи та її захисту. Але є винятки.

Надано автором
Фото: Надано автором

Завезені сюди 200 років тому олені і кролики стали швидко розмножуватися, і, завдяки відсутності великих хижаків і відповідним кліматичним умовам, їх кількість постійно зростала.

Сьогодні популяція оленів настільки велика, що цих тварин винищують усіма способами. Часто вони ховаються в бушах – непрохідних чагарниках, куди складно дістатися людині. Тому місцеві лісники скидають з вертольотів над такими заростями отруєну морквину. Крім того, в Новій Зеландії впродовж усього року діє дозвіл на полювання на оленів. Ціни на зброю доступні, і багато сімей не купують м'ясо в магазині, а харчуються самостійно добутою дичиною. Ми скуштували Venison – рагу з оленини – популярну місцеву страву.

Така ж проблема і з кроликами. Крім того, що звірята знищують рослинність, вони ще й риють нори, в яких ламає ноги худоба, що дуже шкодить сільському господарству. З кроликами борються безліччю способів, і навіть винайшли віруси, які допомагають значно скорочувати їх чисельність.

І все ж, у Новій Зеландії не покидає відчуття, що людина зуміла тут знайти гармонію з природою. Не дарма країна приваблює туристів з усього світу. Сюди приїжджають любителі екстремальних турів (Квінстаун – світова столиця екстриму), поціновувачі природної краси й умиротворення, заможні люди в пошуках нових ідей і перезавантаження, сім'ї з дітьми. Останні, до речі, дуже люблять подорожі в кемперах – будинках на колесах. І в Новій Зеландії створено всі умови для такого типу поїздок: дороги ідеальні, а вздовж шляху раз у раз зустрічаються спеціальні станції, де автобудинок може поповнити запаси води й енергії і зупинитися для ночівлі.

Надано автором
Фото: Надано автором

Країна Довгої білої хмари об'єднала в собі всі природні принади: фіорди, водоспади, гори, білосніжні пляжі, льодовики, озера, бухти і зелені пагорби. І ця зменшена копія всієї планети на краю землі стала для мене незабутнім відкриттям.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X