Те, що нам усім зараз потрібно. Як почати медитувати

17 березня, 20:07
Вікторія Єсауленко: «Це може здатися складним, але ви побачите — все вийде» (Фото:ikostudio/Depositphotos)

Вікторія Єсауленко: «Це може здатися складним, але ви побачите — все вийде» (Фото:ikostudio/Depositphotos)

Усвідомлено припиняйте спроби розуму фантазувати на тему страшного майбутнього

На дев’ятнадцятий день війни, під час -надцятої повітряної тривоги, дивлячись на знімки зруйнованих будинків рідного міста, я відчула такий відчай і безвихідь, що мені прийшлося докласти додаткових зусиль, щоб вирівняти себе. Думаю, комусь мій спосіб також буде в пригоді.

Відео дня

Дівчатка і хлопчики, пані та панове, головне зараз — не заглибитися повністю в себе і свій жах і знати, що ми не самотні. Усім нам однаково страшно і ми всі відчуваємо схожі почуття. Ці переживання цілком природні, хоч і болючі.

Цей біль породжується бажанням, щоб вороги всі загинули, а ті, що залишаться, повернулися б до своєї країні. На жаль тут і зараз здійснити це бажання нереально. Це нам болить, і ми страждаємо через страх та гнів.

Страх — це зрозуміло. Ми боїмося за себе, за близьких, за всіх наших.

Гнів же — це сильна емоційна енергія, спрямована на подолання перешкоди, що стала на шляху до виконання бажання. Чого ми хочемо? Перемогти і вигнати ворогів з нашої землі так, щоб назавжди чи принаймні на століття.

Ми чуємо вибухи, сирени, ховаємося в справжніх чи імпровізованих бомбосховищах, дивимося і читаємо новини і проклинаємо-проклинаємо, збільшуючи свою розлюченість.

Головне зараз — не заглибитися повністю в свій жах

Ця агресивність настільки сильна і всепоглинаюча, що шкодить насамперед нам самим. Підтримуючи себе в стані постійного страху та гніву, ми весь час змушуємо організм виділяти гормони, які викликають психічні та фізичні хвороби. І найстрашніше для дівчаток — пришвидшують старіння. Отже, поки ми злимось, проклинаємо ворогів і вимагаємо Всесвіт їх покарати і припинити війну, ми шкодимо собі.

А Всесвіт не може цього зробити ось так і одразу. Це роблять наші ЗСУ на лінії фронту і ми всі в тилу, але крок за кроком — повільно. У таких випадках будь-яка доросла людина відчуває безсилля, за яким слідує мобілізація більш потужних почуттів: приходить вже не гнів, а лють, яка лякає нас самих. Що ще гірше, іноді ми спрямовуємо негативні почуття проти самих себе, включаючи засудження власної поведінки та емоцій: мало роблю, не правильно вчинила, недостатньо допомагаю, не так поводжуся. Таким чином, ми починаємо внутрішньо мучити і розривати себе на тряпочки аж до фізичного болю.

Нагадаю перше правило тривоги в літаку — спочатку забезпечити власну безпеку, потім піклуватися про інших. Те, що я «поїдаю» себе з середини, ніяк не допоможе ні мені, ні Україні.

Дорогі мої, рідні мої українці, ніхто з нас не винен ні в тому, що відбувається зараз. Так вийшло, що сусідня країна — наш ворог. Так вийшло, і це ні добре, ні погано, просто реалії нашого світу. Наше завдання прийняти цей світ із усім його наповненням.

Тільки після цього можна запитати: чи можу я трохи змінити ситуацію навколо себе і для себе? Дивним чином прийняття світу таким, яким він є, без поділу на хороше і погане, саме собою радикально змінює наше відчуття реальності. Ми перестаємо боротися зі світом і починаємо плисти хвилями його законів, замість того, щоб люто гребти проти течії.

Так от. Коли вас образила людина — можна і треба поговорити, з’ясувати, знайти рішення. Коли на нас напав ворог без будь-яких ознак людськості, його треба вбити без розмов. Все. Єдиний вихід. А для цього потрібно бути спокійним, зосередженим і впевненим в собі і в Перемозі.

Насамперед, потрібно включити усвідомленість, жити сьогоднішнім днем і якщо і мріяти про майбутнє, то тільки про щасливе і благополучне, а не прокручувати в голові жахливі сценарії розвитку подій. Усвідомлено та жорстко припиняйте спроби розуму фантазувати на тему страшного майбутнього — це відсіче страх, а за ним і гнів. Таким чином, зменшиться і страждання.

Нагадую, що іноді тільки можливість висловити свої емоції сама по собі зменшує страждання. Спілкуйтесь. Говоріть. Пишіть.

А тепер головне. Те, що заспокоює свідомість і цим зберігає енергію. Медитація. Як сказав Х’ю Джекман: «Медитація — це похід в небуття. Вона схожа на нескінченний відпочинок. Вона краща, ніж найміцніший сон у світі. Це заспокоєння розуму, яке загострює все, особливо сприйняття вашого оточення. Медитація робить життя свіжим».

Потрібне усамітнення, хоча б на п’ять хвилин, краще на двадцять, в будь-який час, особливо перед сном або в момент, коли тіпає від сильних емоцій і ви відчуваєте, що занадто виснажені занепокоєнням.

Класична позиція — сісти на жорстку поверхню, ступні притиснуті до підлоги, не напружуючись і не дуже спокійно, спина пряма. Руки на колінах, долонями вверх. Можна лягти на підлогу чи жорсткий матрац, обличчям вверх, руки вздовж тіла, долоні також вверх. Я ходжу, і це не заважає мені якісно медитувати.

Очі трохи прикриті, увага зосереджена на диханні. Спостерігаємо, як самі собою відбуваються вдих і довший розслаблений видих. Відслідковуйте, як повітря заходить в ніздрі і виходить по жолобку під носом. Можна примовляти: «Вдих. Видих. Вдих. Видих. Вдих. Видих».

По мірі того, як поглиблюється і сповільнюється дихання, ви заспокоюєтеся. Вас відволікатимуть думки — нехай вони ковзають. Головне, не чіплятися за них і не починати обмірковувати. Просто спостерігайте за ними, як за польотом мух: одна полетіла, тепер інша. Вам це може здатися складним, але ви побачите — потрібно спробувати і все вийде. У міру виконання вправи голова стає вільною, приємно порожньою, на душі панує спокій, поступово повертаються яскравість і соковитість сприйняття буття. Я дихаю, а значить я живу. Я спокійно щаслива і зосереджена. Це саме те, що нам усім зараз потрібно насамперед.

Все починається з нас. Україна починається в нас. Ми переможемо, саме тому що спокійно щасливі та впевнені в собі, в ЗСУ, в нашій Неньці.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X