Навіщо копирсатися у минулому

30 травня 2021, 23:20
NV Преміум

П’ять причин, чому ми боїмося аналізувати своє дитинство, хоча це може докорінно змінити наше життя

Останнім часом часто чую одну думку в різних варіантах. Зводиться вона приблизно до наступного: «Навіщо зачіпати минуле? Копирсатися у минулому — для слабаків, які шукають виправдання невдач». А далі варіації: «батьки ні в чому не винні», «шукай причини у собі», «думай про майбутнє» та інші «зберися, ганчірко!»

Відео дня

Прекрасні пропозиції, які, маючи сто варіантів інтерпретацій, звучать розумно і логічно. Єдина складність у тому, що людина виявилася нерозумною і не логічною істотою. Вона може хотіти одне, а робити зовсім інше, бути імпульсивною у найнесподіваніших ситуаціях, поводитися деструктивно аж до саморуйнування.

Запевняю, мало хто хоче прожити дурне життя, так і не створивши глибоких взаємин, кидаючись від близькості й по-справжньому не вірячи в себе. Чому ж таке життя далеко не рідкість?

Причин, звісно, багато. Але велика їх частина вкорінена саме в особистій історії, тобто в дитячому минулому.

Саме в дитинстві закладаються патерни поведінки, моделі реакцій на різновиди ситуацій, тип прихильності — тобто те, яким чином ми будуватимемо взаємини, базові риси характеру (наприклад, чи буду я щирим оптимістом, який довіряє людям, віритиму в себе, братимуся за важкі завдання чи головним словом для мене стане «страх»).

Саме в дитинстві закладається так звана епігенетична система саморегуляції й активуються гени стресової відповіді.

Це сумно, але батьки припускалися помилок

Часто не розуміючи цього, ми просто не знаємо і не розуміємо, що і як можна змінити зараз, щоб життя налагодилося і покращилося. Ми не розуміємо, на що впливати, щоб відбулися реальні зміни, а що робити безглуздо.

Чому ж, незважаючи на те, що психологічні знання стали доступними і дуже популярними, робота з дитинством часто оточена упередженнями, помилками, раціоналізаціями і міфами?

Показати ще новини
Радіо NV
X