Ви акула чи плюшевий ведмедик? П’ять моделей поведінки під час конфлікту

Незважаючи на всю ту радість, яку приносять сімейні та дружні стосунки, вони часто бувають пов’язані з конфліктами, зрадою, жалем та обуренням. Нещодавні мемуари принца Гаррі Spare служать нагадуванням про те, що найближчі люди можуть поранити найболючіше. Він описує боротьбу влади, розбіжності, складні сімейні стосунки і десятиліття, сповнені почуття провини, ревнощів і образам.

Такі конфлікти можуть здаватися нерозв’язними. Їх нелегко, а іноді й просто неможливо залишити в минулому принаймні в найближчій перспективі. Але психологія допомогла нам більше дізнатися про те, чому руйнуються близькі взаємини і які фактори підвищують шанси на їх відновлення.

Жодного разу за все життя не завдати болю, не засмутити чи не посваритися з тими, кого ми любимо, непросто. У більшості випадків такі ситуації неминучі, і навчитися долати їх — корисніша й реалістичніша мета, ніж намагатися їх уникнути. Перше, що для цього потрібно зробити, — зрозуміти, що робить конфлікт, що виник у стосунках, таким складним і які можуть бути у різних людей підходи до його вирішення.

Канадські психологи Джуді Макінен і Сьюзан Джонсон використовували термін «травми прихильності» для опису тих видів душевних ран, які ми отримуємо, коли відчуваємо, що нас покинули, зрадили або жорстоко з нами обійшлися найближчі люди.

Тривалість стосунікв багато в чому залежить від того, як їхні учасники долають конфлікти.

Такі рани завдають такого сильного болю тому, що змушують нас сумніватися в безпеці, надійності чи відданості цих людей. Подібні травми викликають безліч емоційних і поведінкових реакцій, включно з агресією, образою, страхом, уникненням і небажанням прощати. Ці реакції формуються як самозахист і сягають корінням у нашу особисту історію та індивідуальні особливості.

Але такий біль може тривати нескінченно, продовжуючи завуальовано впливати на нас. То що ж психологи з’ясували про те, як люди тамують цей біль, переживають його і навіть здобувають з нього уроки і ростуть завдяки йому?

Черепахи, акули, плюшеві ведмедики, лисиці та сови

Вирішенню конфліктів присвячено безліч досліджень. Зокрема, соціальний психолог Девід В. Джонсон вивчив «стилі» поведінки різних людей під час конфлікту й описав типові способи реагування на конфлікт.

За його словами, наші реакції та стратегії вирішення конфліктів, як правило, включають прагнення оптимально співвіднести наші власні інтереси (наші цілі) з інтересами інших учасників (їхніми цілями та збереженням взаємин). Джонсон виділив п’ять основних стилів чи підходів до виконання цього завдання.

«Черепахи» поринають у себе, не захищаючи ні власні інтереси, ні стосунки. Результатом, як правило, стає заморожений, невирішений конфлікт.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

«Акули» реагують агресивно й наполегливо, за будь-яку ціну обстоюючи власні інтереси. У ході конфлікту вони зазвичай нападають, лякають і перемагають.

«Плюшеві ведмедики» прагнуть зберегти мир і згладити ситуацію. Вони цілковито нехтують власними інтересами та жертвують собою заради стосунків.

«Лиси» дотримуються компромісного стилю. Вони переживають через те, що обом сторонам доводиться йти на жертви, і вважають найкращим рішенням взаємні поступки, навіть якщо результат виявиться далеко не ідеальним для обох сторін.

«Сови» розглядають конфлікт як проблему, яка потребує вирішення. При цьому прийнятним вважають таке рішення, яке дозволило б обом сторонам досягти своїх цілей і зберегти стосунки. Для цього може знадобитися чимало часу та зусиль, але «сов» не лякають труднощі.

Дослідження показали, що стиль вирішення конфліктів залежить від особистості та від історії прив’язаностей. Наприклад, ті люди, чий ранній досвід прихильності навчив їх того, що їхні почуття неважливі або невидимі, з більшою ймовірністю вироблять такі моделі поведінки, при яких значущість їхніх потреб несвідомо зводиться до мінімуму (як, наприклад, «плюшевий ведмедик»).

Деякі психологи також припускають, що протягом довгострокових стосунків наші стилі управління конфліктами можуть змінюватись, але, як правило, не надто радикально. Інакше кажучи, навіть якщо «плюшевий ведмедик» і опанує нову модель поведінки, украй малоймовірно, що він перетвориться на «акулу».

На думку психологів Річарда Маккі, Метью Дімера та Бернарда О’Браєна, конфлікт неминучий у будь-яких взаєминах. Їхнє дослідження показало, що тривалість стосунків багато в чому залежить від того, як їхні учасники справляються з конфліктами, а найтривалішими і з найбільшим задоволенням виявляються ті стосункни, у яких обидві сторони спокійно ставляться до конфліктів і знаходять конструктивні способи їх вирішення.

Таким чином, хоч взаємини між двома «акулами» і можуть бути тривалими, імовірність того, що вони виявляться гармонійними, набагато нижчі, ніж коли йдеться про союз двох «сов».

Прощення

Прощення часто називають кінцевою метою конфлікту у стосунках. Юнгіанські аналітики Ліза Марчіано, Джозеф Лі та Дебора Стюарт описують прощення як досягнення такого стану, за якого «наше серце одночасно вміщує і масштаб заподіяної нам шкоди, і розуміння того, що кривдник така сама людина, як і ми». Досягти цього стану нелегко, оскільки нам здається, що прощаючи когось, ми применшуємо власні страждання.

Психологи Масі Нор і Марина Кантакузіно запустили Проєкт Прощення, що надає ресурси, за допомогою яких можна подолати непророблені образи. Ці ресурси містять набір ключових навичок або інструментів, які, за словами розробників, можуть допомогти досягти стану прощення.

До них належить розуміння того, що всім людям властиво помилятися (зокрема і нам самим); відмова від з’ясування того, хто з вас двох більше постраждав; готовність подивитися на речі очима іншої людини й усвідомлення, що існують погляди, відмінні від нашого; узяття на себе відповідальності за те, чим ми, можливо, самі сприяли власним стражданням, хоч би як це було гірко визнавати.

Як сказав Марк Твен: «Прощення — це аромат, який залишає фіалка на черевику, що розчавив її».

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал опубліковано на The Conversation

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут