Безглузді звуки? Для чого насправді потрібні слова-паразити, — лектор TED

Перевод Євгенії Наумюк для TED

Відтоді як існує мова, деякі люди намагаються контролювати її. І до найпопулярніших мішеней любителів контролювати спілкування належать «емм», «е-е» та подібні слова, якими приправлені наші розмови <…>

Історично, ці частини розмови змішалися з ширшою категорією «пауз і повторів» — лінгвістичних наповнень, які відволікають від корисних компонентів сказаного. Однак, попри ці закиди, використання пауз і повторів не зменшилось. Вони й далі з’являються приблизно 2−3 рази на хвилину у розмовній мові. А їх різні версії можна знайти майже у кожній мові, навіть у мові жестів. То чи справді «емм» і «е-е» є просто звичкою, яку ми не можемо подолати? Чи у них є щось більше, ніж ми чуємо?

Щоб відповісти на це запитання, необхідно порівняти ці лексичні компоненти з іншими словами, які ми використовуємо в повсякденні. У випадку писемного слова, яке може мати декілька значень, ми зазвичай можемо зрозуміти смисл завдяки контексту. А в усному мовленні слово може набути додаткових відтінків. Тональність, стосунки між людьми, що розмовляють, та очікування того, як піде розмова, можуть наповнити важливою інформацією навіть ті слова, що є беззмістовними.

Заповнена пауза натякає слухачам, що зараз буде важливе слово

Тут вступають «ем» і «а». Або «eh» і «ehm», «tutoa» і «öö», «eto» і «ano». Для лінгвістів це заповнені паузи, що є неначе виявом вагання. Ці нібито незначні переривання насправді є доволі важливими в усній комунікації. Наприклад, якщо мовчазну паузу можна інтерпретувати як сигнал іншим почати говорити, то заповнена пауза — сигнал, що ви ще не закінчили. Вияви вагання можуть дати вам час, щоб зібратися з думками або ж підібрати доречне слово. Вони приносять користь не лише тому, хто говорить. Заповнена пауза натякає слухачам, що зараз буде важливе слово. Лінгвісти навіть виявили, що люди більш схильні запам’ятовувати слово, яке йде після паузи.

Вияви вагання — не єдині компоненти, які набувають нового значення під час діалогу. Такі слова і фрази, як «ніби», «добре» чи «знаєш» функціонують як розмовні маркери, їхнє значення не буквальне, щоб виразити щось у реченні, де вони з’являються. Ці маркери визначають напрям розмови і певні дослідження припускають, що досвідчені співрозмовники використовують більше цих фраз, аби переконатися, що всі почули і зрозуміли. Наприклад, фраза «Дивіться» на початку речення може вказати напрям думки та допомогти оцінити розуміння слухача. «Я маю на увазі» може сигналізувати про уточнення щодо чогось. А страшне «ніби» може виконувати багато функцій: відновлення втраченого зв’язку між думками чи введення чиїхось слів або дій. Ці маркери дають змогу людям побачити ваш хід думок у реальному часі і допомагають слухачам стежити, сприймати та передбачати, що ви хочете сказати.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Читайте також:

Девід Ладден

Говорити чи слухати? Найнадійніший спосіб справити гарне перше враження

Розмовні маркери та вияви вагання корисні не лише для розуміння мови, а й допомагають при її вивченні. У одному дослідженні, проведеному в 2011 році, дітям показали звичні й незвичні предмети та запис, який стосувався одного з предметів. Коли у пізнішому записі дітей попросили назвати невідомий об'єкт, вони показували кращі результати, якщо в інструкції були заповнені паузи. Це може означати, що заповнені паузи натякають малюкам на наступні нові слова, та допомагають поєднати нові слова з новими об'єктами. Для підлітків та дорослих, які вивчають другу мову, заповнені паузи загладжують незграбні перші спроби спілкування. А по мірі того, як стають впевненішими, ті, хто вивчає другу мову, можуть продемонструвати свою компетентність, використовуючи відповідні слова-вагання. Адже, на противагу популярній думці, використання заповнених пауз не означає гірший рівень володіння мовою.

Однак те, що прояви вагання та розмовні маркери є природною частиною мовлення, не означає, що вони завжди слушні. Поза письмовим діалогом, у формальному письмі, вони недоречні. А в деяких ситуаціях вони можуть бути соціальним натяком, маркером, що шкодить тим, хто їх використовує. Проте, у більшості розмов, ці позірно безглузді звуки можуть передавати важливий смисл.

Полную версию можно найти на TED

Присоединяйтесь к нашему телеграм-каналу Погляди NV

Больше блогов здесь