Спекотніше, ніж липень: 5 бестселерів місяця. Блог письменника

8 липня 2017, 16:21
У цьому сезоні в рубриці популярного чтива переважають гарячі динамічні романи

Крім карколомних пригод і авантюрних сюжетів, наче справжні гарячі пиріжки, розходяться історії, в яких треба розплутати інтригу та вирахувати злодія. Цим, зокрема, літні бестселери різняться від любовних романів минувшої весни.

Відео дня

Джессі Келлерман. Чтиво. – Х.: Фабула, 2017

Кумедна, гірка, ядуча і саркастична книжка, якраз до зміни погоди — як у політиці, моді, літературі, так і в природі (у тому числі, стосунків).

Життя пересічного викладача літературної творчості потрапляє у вир зовсім інших, не міщанських пристрастей. Стається це після смерті його давнього друга, відомого письменника, автора шпигунських трилерів. Той загинув у морській катастрофі. Успіхові друга герой завжди заздрив, одруженню з його колишньої дівчиною – так само. «Погортав сторінки до кінця поминальної книги і знайшов чисту. На хвильку задумався. «Любий Білле,— написав він. - Ти сучий син».

При цьому, як фахівець, він бачив усі вади і сучасної літератури, і творчості свого друга. Іронія роману в тому, що, отримавши після смерті друга все, що хотів, ставши коханцем його дружини, привласнивши чужий роман і славу, герой потрапляє у такий самий «міщанський» світ інтриг і обману. Утім, читається роман на одному подихові, а короткі, на пару сторінок, розділи поволі набувають професійних ознак справжнього шпигунського трилеру.

«Він витяг дезодорант-електрошокер і стиснув його в лівій руці. Не дуже сильно, не дуже слабо. Відкрив ніж-зубну щітку, стиснув його в правій руці. Не дуже сильно, не дуже слабо. Пригадав поради Сокдолейгера. Нехай зброя стане продовженням тіла. Не стискай кулаки. Дій. Він підняв зубну щітку і тричі постукав у двері. Спочатку не почув нічого, потім пролунали кроки, і двері відчинилися».

Томас Пінчон. Виголошення лоту 49. – К.: Видавництво Жупанського, 2017

У цьому романі сучасного класика, який від самого початку був визнаний майстром рівня Набокова і Борхеса, все стається після смерті одного з героїв. Коханка відомого каліфорнійського магната, звичайна домогосподарка, несподівано дізнається, що володіє власністю померлого, якою мусить якось розпорядитися.

Утім, оскільки роман належить до постмодерної класики, розпоряджатися доведеться не лише майном, але й відомостями про, здавалося б, відомі факти, речі та події. Автор використовує свій улюблений прийом всесвітньої змови, шпигунської конспірології та соціальної параної. Наприклад, може виявитися, що Велика французька революція сталася через розподіл ринку поштових послуг, а сучасною Америкою насправді керує організація, яка існує з епохи Середньовіччя. Суцільні таємниці, інтриги і змови відбуваються на тлі старих добрих 60-х, що додає контрасту найзагадковішому з романів нашого часу.

Машаду де Ассіс. Посмертні записки Браса Кубаса. – Л.: Кальварія, 2017

Майже така сама «постмодерна» відносність дискусійних речей на зразок наукових чи життєвих істин дивує в романі відомого бразильського письменника.

Герой його роману, заможний одинак, вирішує написати історію свого життя після того, як, за його ж словами, він «помер о другій годині пополудні в одну з п’ятниць серпня 1869 року в моїй чудовій садибі в Катумбі». По мірі опису, предметом його іронії та зневаги стає не лише довколишній світ, але й сам читач, до якого він звертається. Розпочинаючи з оповіді про своє генеалогічне древо, продовжуючи філософськими роздумами блюзнірського кшталту, автор-герой ані на мить не втрачає почуття гумору, кепкуючи з рідних і знайомих, видатних осіб у політиці, науці, культурі. Іноді текст починає нагадувати політичний памфлет, часом скидається на філософський трактат, але найбільше його хочеться порівняти з авантюрним шахрайським романом, основна з ознак якого – симпатія до героя, яку починаєш відчувати протягом оповіді. Кохання, рідні, робота, мрії та марення – на все він дивиться з точки зору веселого філософа, який часом вигадує собі реальність.

«Варто пригадати, - сказав мені психіатр, - відомого афінського божевільного, котрий вважав, що всі кораблі, що ввійшли в Пірей, належали йому. Він був всього-на-всього бідним чоловіком, можливо, у нього не було навіть де спати, не було навіть діжки, як у Діогена. Та уявне володіння кораблями для нього було варте всього золота Еллади».

Олесь Ульяненко. Там, де Південь. – К.: Люта Справа, 2017

Автора цієї збірки повістей називають українським Буковскі, він описує українські реалії так само жорстко і водночас ніжно. Його ліричний герой – волоцюга, бандит, хуліган – завжди в душі романтик. Іноді «Там, де Південь», справді, нагадує «Південь без ознак Півночі» згаданого класика сучасної американської літератури, але ще більше його «Жінок». В Ульяненка взагалі інтрига майже завжди зав’язується довкола жінки, і недаремно одна з останніх його книжок називається «Жінка його мрії», Те саме у цій збірці.

«Вона пішла і пропала в рудій пилюці, а вітер надував, що падло, з Першої Слобідської. Мені кор­тіло побачити, як вона йде і зникає в тунелі вулиці, і мені зробилося так, ніби цілий склозавод розбили в моєму шлунку, у моїй мошонці, десять тисяч кремпів, подібних на Утюга. Я закурив і довго стояв на напівзігнутих, витрі­щившись у той кінець вулиці. А вулиці тут широкі, майже тобі проспекти. А от проспекти подібні на стічні канави. З котушок можна поїхати... Така баба...».

Поліна Кулакова. Корсо. – Брустурів: Дискурсус, 2017

У маленькому місті зникають жінки. За сюжетом, жертвою маніяка стає також подруга головної героїні роману. Насамперед це напружена динамічна оповідь, сучасний трилер і психологічна драма, і вже по тому – філософська трагедія з моторошними монологами вбивці. Його звати «Садівник», оскільки свої жертви він зариває в садку, детально описуючи, як саме це стається, і як саме було першого разу. Якраз тоді починаються його «розмови з Богом», який, наче в Достоєвського, виявився бездушним спостерігачем вбивства, після чого нападник зрозумів навіть не те, що «Бога нема», а що він його не боїться.

Метафізичного жаху додають спогади про самогубство матері, чиє повішане тіло нагадувало малюку дзвін, в який кортіло бемкнути, а також поступове наростання відчаю вбивці через життєві негаразди, які призводять до щоразу нової жертви. Саме ці ситуації, коли доля поверталася до Садівника не тим боком, не дозволили йому свідомо обрати між Добром і Злом, породивши справжнього монстра, міського маніяка, професійного мізантропа. Утім, роман не мав би такого успіху, якби завершувався перемогою темних сил: добро і любов і в цей раз зробили свою «сюжетну» справу, наприкінці якої на читача чекає несподівана розв’язка.

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X