Цим страждають майже всі. Чому ми сором’язливі і що з цим робити

19 березня 2020, 09:00
НВ Преміум

Щодня ми стикаємося з великою кількістю соромливих, невпевнених у собі особистостей

Психологи стверджують, що сором’язливістю в тій чи іншій мірі страждають майже всі люди.

Сором’язливість (ніяковість, боязкість) — стан психіки й обумовлена ним поведінка тварин і людини. Характерними рисами якого є: нерішучість, боязкість, напруженість, скутість і ніяковість у суспільстві через невпевненість у собі або відсутність соціальних навичок.

Відео дня

Бути сором’язливим — значить бути «важким для зближення, через боязкість, обережність і недовіру».

Сором’язливість — явище поширене. Згідно з американським психолога Філіппом Зімбардо, 80% опитаних ним американців відповіли, що в будь-який період свого життя були сором’язливими. Приблизно чверть респондентів назвала себе хронічно сором’язливими. В останні десятиліття число американців, які визнають свою сором’язливість, зросла з 40 до 50%. Як вважають психологи, значна частина дорослого населення нашої країни потрапляє в категорію сором’язливих (30% жінок і 23% чоловіків). У школярів такими є від 25 до 35%.

Сором’язлива людина замкнена на собі і на своїх хворобливих переживаннях, якими вона не може і не хоче поділитися з іншими людьми. Вона вважає за краще мовчати доти, доки до розмови її не підштовхують обставини. Така замкненість супроводжується м’язовими затисками і руховим ступором.

Дослідження, проведене Полом Пілконісом, виділило два основні типи сором’язливих людей:

— Ті, хто соромляться на публіці. Публічні виступи. Пережиті відчуття впливають на вчинки сором’язливих, ті впливають на думку, що складається в інших людей, а вона впливає на те, що самі сором’язливі думають про себе.

— Ті, хто соромиться перед самим собою. Сором’язливим доводиться створювати ілюзію впевненості в собі для інших, витрачаючи водночас велику кількість емоційної енергії.

Які причини сором’язливості? Їх багато і вони мають як вродженно-генетичні підстави, так і набуте походження. Витоки сором’язливості потрібно шукати в дитинстві, де людину не вчили любити себе і приймати себе загалом. Надалі життєві травми і проблеми закріпили цю властивість і зробили її постійним супутником людини.

Прийнято виділяти природні та соціальні чинники, які формують сором’язливість.

Природний чинник. Це темперамент, зумовлений типом нервової системи.

На перший погляд може здатися, що сором’язливість — пріоритет інтровертів — людей, спрямованих на свій внутрішній світ, котрі не потребують численних зовнішніх контактів, віддають перевагу усамітненню. До таких належать флегматики і меланхоліки. Здається, що серед цієї категорії сором’язливих дійсно більше. І це зовні сором’язливі особистості.

Соціальний чинник. Існує дуже тісний зв’язок між типом виховання дитини й особливостями її психічного розвитку.

Найтиповіші прояви неправильного виховання: неприйняття; між батьками і дітьми немає душевного контакту; гіперопіка; батьки надто «правильно» виховують дитину, програмують кожен її крок. Дитина змушена хронічно стримувати свої пориви і бажання.

Тривожно-недовірливий тип виховання. Якщо в родині єдине чадо, такий тип трапляється часто. Над дитиною тремтять, опікуються понад міру, а це благодатний ґрунт для розвитку нерішучості, боязкості, болісної непевності в собі.

Які негативні наслідки сором’язливості?

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X