Сліди під ялинкою. Чого чекають діти в новорічні свята. Блог Світлани Ройз

19 грудня 2018, 19:43

Свято – це не стільки подарунки, скільки атмосфера, і якщо вона буде яскравою і доброзичливою, позитивного заряду вистачить надовго

Грудень – час сезонних питань про те, чи підтримувати в дитині віру в Діда Мороза (Святого Миколая, Санту), чи дарувати подарунок, якщо дитина погано поводилася, і як подбати про те, щоб дитина не злякалася актора – Діда Мороза на ялинці.

Відео дня

У кожній родині вирішують, як правильніше поводитися з «вірою в дива». У нашій – знають, що ми самі можемо ставати провідниками чарівництва, сюрпризів і доброти. Дочка чекає особливого дива. У новорічну ніч під ялинкою поруч з подарунками на неї чекатимуть сліди Діда Мороза. На таріочці – надкушене Дідом Морозом печиво, морквина і надпите молоко. Вона вже сама вирішила, що є актори, які грають роль Діда Мороза, Святого Миколая, Санти, а є він – який і є чудо.

Ідея про те, що «хороші» діти отримують подарунки, а «погані» ні – маніпулятивні. Дитина не повинна заслуговувати право на свято, право на любов. Бути хорошим, бути зручним, не бути собою – це те, що стає нашим сумним дорослим сценарієм. «Хороші хлопці» і «хороші дівчатка», виростаючи, так і продовжують заслуговувати і вислужуватися.

Загроза покарання, очікування покарання переживаються важче, ніж саме покарання. Будь-яке насильство, а згадка різок і ременя – це вже насильство, неприйнятне навіть у найвищих виховних цілях.

Дитина отримує задоволення не тільки від подарунка, який може бути зовсім маленьким і символічним, а й від дива його очікування. Від музики, ялинкових вогнів, квесту, який потрібно пройти, щоб знайти подарунок, слідів Діда Мороза (на трафарет у вигляді стопи сиплеться мука, виходять снігові сліди), шелестіння обгортки, що розривається. І від передчуття свята протягом усього місяця з адвент-календарем.

Чудово, якщо в сім'ї є журнал подарунків, в якому записані бажання всіх членів сім'ї. Часто дитині важливий не стільки сам факт покупки і володіння, скільки відчуття, що її бажання почуто. Дитині також важливо бачити, що і у батьків теж є потреби і бажання.

Надмірність вибору викликає напругу і паніку. Говорячи дитині «ти можеш обрати, що завгодно», правильніше надавати вибір з двох, максимум трьох об'єктів.

Якщо дитина попросила щось нереальне, наприклад, живого коня, можна запропонувати разом поміркувати про те, що Дід Мороз піклується не тільки про саму дитину, а й про коня, і про сусідів. І обирає те, що було б все ж екологічно для всіх.

Якщо діти впевнені, що у Діда Мороза можна попросити щось величезне, добре з працює такий «метод» – лист або записка від самого Діда Мороза або його помічників. «Я почув про твоє бажання, але у мене стільки діток в світі, яким потрібно підготувати подарунки. Цього року я можу для тебе виконати тільки частину твоїх бажань. Обери, будь ласка».

Знаю історії, в яких діти запропонували батькам попросити у Діда Мороза, наприклад, будинок. В цьому випадку ми сказали дітям: «Знаєш, до кожного великого подарунку потрібно бути готовим. І для підготовки деяких подарунків потрібен час і наші власні зусилля. Ми не завжди можемо підтримувати порядок в нашій квартирі, а для будинку адже потрібно ще більше сил».

Дитина не повинна заслуговувати право на свято

Найскладніше питання: «Я знаю, що Діда Мороза немає. Це ви приносите подарунки?». Колись важливий урок дав мені син. Я вирішила подарувати йому, восьмирічному, чашку з логотипом з його улюбленого тоді серіалу про винахідників Еврика. Він побачив у мене в комп'ютері підготовлений для друку логотип. Коли під подушкою на день Святого Миколая син знайшов чашку, він пильно подивився на мене і запитав: «Це ти чи Святий Миколай?». Я зрозуміла, що якщо відповім неправду, втрачу його довіру. Я мовчала, збираючись з думками. А Мишко раптом сказав: «Це Святий Миколай тебе надихнув?». «Так», – з радістю відповіла я. Я говорила і говорю своїм дітям, що люблю дива і вірю в них. І часто щось або хтось вищий і світлий допомагає нам стати провідниками див і радості в світі. Ми можемо стати провідниками доброти, краси, щирості. І я пропоную ставати такими провідниками для знайомих і незнайомих людей.

Під час дитячих ранків дуже важливо пам'ятати, що це свято, а не іспит, не звітний захід. І не виставка досягнень і можливостей сім'ї. Іноді під час ранку хочеться підійти до батьків, погладити по голові і сказати: «Ви така хороша мама, і дитина ваша такий молодець – давайте просто посміхнемося йому. Це, правда, допоможе їй більше, ніж наші напружені погляди і підказування тексту».

При будь-яких матеріальних можливостях сім'ї, свято – це не стільки подарунки, скільки атмосфера. Це той заряд, який залишається в пам'яті, нашої і наших дітей. У нас є кілька каналів сприйняття, які відповідають за відчуття святкової атмосфери: нюховий – в будинку може пахнути мандаринами, хвоєю, корицею, випічкою; візуальний – гірлянди, сніжинки, ялинка; аудіальний – музика, яка у нас асоціюється зі святами; канал тілесних відчуттів – я взимку дістаю все, що є пухнастого і теплого; канал смаку – для когось Новий Рік асоціюється з олів'є, для когось з глінтвейном, для кого-то з імбирними пряниками; і канал відносин – сімейні ритуали, ігри, традиції, фільми. Чим об'ємнішим буде свято, тим більший заряд відчуття у нас збережеться. І тим більше ресурсу в ньому буде.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X