Слабкий фільм про сильну особистість. Рецензія на "Темні часи"

23 січня 2018, 23:59

Картина Джо Райта ще раз доводить, що не можна зняти гідний байопік про людину калібру Вінстона Черчілля в форматі картини для масового глядача

Травень 1940 року. Уже дев'ятий місяць гітлерівська Німеччина бадьоро підминає під себе Європу. Здалася Норвегія. Нацистський чобіт топче країни Бенілюксу. Ось-ось впаде Франція. Погляд німецького орла з чубчиком на праву сторону направлений через Ла-Манш – на острів, де поки ще недоторканим, але вже надзвичайно стурбованим лежить британський лев.

Відео дня

Всередині урядової верхівки Великої Британії немає єдиної думки щодо лінії поведінки з Гітлером. Правлячий Чемберлен наполягає на продовженні «політики умиротворення» шляхом договорів і поступок. Але він не має підтримки, тому крісло прем'єр-міністра пропонують Вінстону Черчиллю, який сповідує прямо протилежний підхід – війну до переможного кінця.

Кров, піт і сльози, обіцяні в історичній вступній промові новоявленого прем'єр-міністра, в повній мірі очікують глядача, який зазирнув на цей фільм заради розваг. Стрічку знято британським режисером про британського політика, якого зіграв британський же актор. Тому замість карамельного попкорна аудиторії запропонують порцію вівсянки. І вона, мабуть, припаде до смаку тільки поціновувачам британського колориту.

Дві години стрічки описують події одного календарного місяця, травня 1940 року, з дуже рідкісними відсиланнями до минулого персонажів. Джо Райт робить ставку на історично підковану аудиторію, тому не вважає за потрібне заглиблюватися в біографію головних героїв. Зате пригощає глядача екстравагантним товстим дідусем з харизмою. А всі ті риси і заслуги, завдяки яким у важкі часи Черчіллю довірили друге за значимістю крісло Британської Імперії, залишає за кадром.

«Темні часи» – це проект імені однієї людини

Будь на місці Гарі Олдмена менш іменитий актор, «Темні часи» можна було б сміливо віднести до категорії «кіно для гурманів», і поставити на одну полицю з Робертом Карлайлом і його «Гітлер. Сходження диявола» (2003). Але завдяки зусиллям гримерів і власним здібностям Олдмену вдається повністю зануритися в свого героя, щоб максимально розкрити і передати глядачеві настільки неважливо прописаного персонажа.

Як підсумок, «Темні часи» – це проект імені однієї людини. Сам по собі фільм не заглиблюється в історичний контекст і не передає нам з екрану якусь мораль. Вся стрічка обертається навколо осі Олдмена і силою своєї харизми збирає глядацькі лайки.

Сповідуючи підхід, обраний Джо Райтом (дві години екранного часу рівні місяцю земного життя головного героя), про Черчілля можна було б зняти серіал або створити модний нині всесвіт зі своїми сіквелами, пріквелами і спін-оффами. Благо, життя протагоніста було сповнене подій, та й сам він наплодив велику кількість робіт (один тільки збірник його промов чого вартий!). Цей проект на кілька років міг би забезпечити Гарі Олдмена роботою, але чи вистачить сил у самого актора одноосібно витягати весь серіал – велике питання без однозначної відповіді.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

6 з 10

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X