Скажені пси минулої епохи. Рецензія на фільм «Смерть Сталіна»

30 січня 2018, 01:03

Не встигли охолонути мощі «найкращого друга всіх радянських дітей», як прямо біля труни його соратники розгорнули безкомпромісну боротьбу за трон

Нам завжди цікаво, що про нас думають інші. Всупереч усім цим тренінгам по саморозвитку, наша природна цікавість все ж таки змушує якщо не звертати увагу на думку інших, то хоча б ним цікавитися, «щоб просто бути в курсі».

Відео дня

Нова робота шотландця Армандо Іаннучі «Смерть Сталіна» – це яскравий приклад приватної думки про ту епоху, в розмовах про яку ми самі досі ламаємо списи.

Взявши за основу смерть «ефективного менеджера», режисер умістив події кількох місяців в три дні, щоб прогнати їх перед глядачами за півтори години в форматі комедії. І зачепити при цьому якомога більше деталей того часу. Від моралі чільної верхівки до повсякденного побуту скромного радянського трудівника.

Зусилля були спрямовані в правильне русло. В результаті вийшов насичений фільм, де кожна сцена рясно просочена духом часу, а концентрація автентичних дрібниць зводить «Смерть Сталіна» до рівня гротеску.

За сюжетом стрічки, після смерті вождя на його посаду тимчасово заступає перший зам – безвольний і слабохарактерний Маленков. Він не влаштовує нікого з найближчого оточення Сталіна. Для його повалення формуються дві групи – Берії (глави НКВД) і Хрущова (першого секретаря московського обкому партії). Кожен з лідерів вербує на свою сторону соратників під обіцянки нових посад. Все це з єдиною метою – перемолоти невиразного Маленкова і зайняти найвищий державний пост.

Подібна зав'язка начебто не віщує нічого комедійного, але британському підданому вдається розсмішити глядача, уникаючи найбільшої спокуси – танцю на кістках покійного. Манера оповіді «Смерті Сталіна» перегукується зі стилем Тарантіно, коли довгі діалоги зрідка перериваються то стріляниною, то комічними відступами.

Комедія «Смерть Сталіна» – це продукт, в першу чергу, для західного глядача

Що беззастережно радує око, так це акторський склад, центровим стовпом якого виступає Стів Бушемі в ролі Микити Хрущова. Хоча його грим не здатний нав'язати гідну конкуренцію Гері Олдмену з «Темних часів», Стіву і його колегам все ж вдалося створити комічні образи політичних старців, які відчайдушно борються за владу над 1/6 частиною суші. Їх герої дуже смішні, але не сміхотворні, а навіть десь симпатичні – рівно настільки, наскільки, в принципі, може бути симпатичний найближчий соратник Сталіна.

Комедія «Смерть Сталіна» – це продукт, в першу чергу, для західного глядача, який далекий від знання історії. Для якого абревіатура USSR стоїть в одному асоціативному ряду з ushanka, matryoshka, balalaika і babushka.

Разом з тим пострадянська аудиторія обов'язково оцінить стриману дотепність, з яким обігрується кінець правління диктатора, який побудував імперію на костях своїх громадян.

Зрештою, цей фільм – це не екранізація підручника історії, а приклад розважального жанру.

«Жити стає краще, товариші! Жити стає веселіше!» (с)

7 із 10

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо NV
X