Школа нещасних дітей. Блог Катерини Гольцберг

27 серпня 2017, 17:03
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Чотири невеликих, але важливих кроки, які можуть істотно полегшити навчальний процес і поліпшити систему освіти

Чим ближче 1 вересня, тим сумніші й діти, й батьки в очікуванні нового навчального року. Школа давно не викликає у дітей відчуття приємного передчуття, яке я пам'ятаю з власного дитинства, коли, отримавши підручники, могла годинами їх перегортати, вдихаючи запах друкарської фарби. Сьогодні всі більше стурбовані шкільними поборами, сумнівним змістом книг, формою і меню їдалень. З цим можна і потрібно розбиратися. Але є кілька речей, зробивши які зараз, ми суттєво полегшимо процес навчання для дітей і якісно покращимо шкільну систему.

Відео дня

1. Створити інститут т'юторства

Особливо це актуально в початкових класах, але й старшим дітям знадобиться. Знаю кілька приватних шкіл у Києві і одну державну, де є обов'язковий другий учитель в класі. Такий формат вирішує безліч проблем.

Уявімо: в класі 30–35 учнів з різними темпераментами, способами сприйняття інформації та потребами. Хтось відволікається, хтось погано почувається, хтось втомився, хтось готовий працювати. Чи в змозі один учитель, зберігаючи змістовну активність, оперативно відгукуватися на потреби всіх дітей, тим більше — з особливими потребами, яким, можливо, навіть для того, щоб вийти в туалет на уроці, буде потрібна допомога? Хто повинен надати цю допомогу? Сам учитель? Інший учень? Але чому? Так, замість того щоб контролювати навчальний процес, учитель починає контролювати настрій і здатність бути включеними в зміст уроку 30 дітей різного ступеня активності. Звідси і професійне вигорання.

На що перетворюються домашні завдання для сім'ї? На сварки, сльози та гнів

Другий викладач може стежити за наявністю матеріалів для роботи (ручок, лінійок, ножиць), допомагати тим, хто потребує негайної допомоги (правильно тримати ножиці, застебнути ґудзики, сходити в туалет), надавати підтримку, коли дитина зневірилася, засмучена або втратила увагу.

2. Виключити домашні завдання

Хоча б у початковій школі, а в середній — скоротити до мінімуму, перетворивши на практичну роботу. Мова не про пошук готових рефератів в інтернеті, як заведено зараз, а про те, щоб на практиці вивчити те, що пройдено в теорії. Наприклад, моделювання або експериментальне дослідження.

Адже на що перетворюються домашні завдання для сім'ї? На сварки, розбіжності, сльози та гнів. І замість адекватного спілкування батьків і дітей вдома, де має бути довіра і участь, ми задаємо тон спілкування через педагогічну неспроможність батьків, яка руйнує, а не зміцнює сім'ю. Шкільна система фактично перетворює батька на непрофесійного дублера, який має замінити вчителя вдома, не маючи для цього ніяких навичок викладання. Навіщо?

3. Знизити тягар шкільного портфеля

Здавалося б, як вона впливає на якість освіти? Але в тяжкості портфеля закладено все: і непотрібність більшості додаткових зошитів, особливо для домашніх робіт, і кількість підручників, і, звичайно, здоров'я дітей. Я знаю школу, де у дітей немає портфелів, а значить, немає домашніх завдань, немає конфліктів і сварок удома, немає ризику забути зошит, щоденник, спортивну форму. Може, це вирішило б проблему шкільного стресу?

4. Актуалізувати роботу психолога

На жаль, робота психолога зараз зведена до того, що він чомусь тестує дітей, на жаль, навіть не розуміючи мети і не уявляючи, що він буде далі з цими результатами робити. Виходить, що вся його праця — це отримання нікому не потрібних статистичних даних, які навіть застосувати він не завжди може. Я впевнена, що було б значно більше користі від лекцій для батьків і вчителів про вікові особливості дітей, про правила регулювання взаємовідносин у сім'ї, про особливості підліткового віку, про те, як мотивувати дітей вчитися.

Допомоги психологів потребують самі вчителі, яким іноді просто нема з ким порадитися і поділитися наболілим, оскільки будь-яке бажання колегіально розв'язати проблему зводиться до "розбору польотів", а не до щирої довірливої бесіди. Психолог в школі повинен зайняти місце активного учасника, а не стороннього спостерігача і споглядача проблем, як це прийнято зараз.

Можливо, зробивши такі невеликі, але важливі кроки, ми зробимо школу комфортною для наших дітей?

Колонка опублікована в журналі Новое Время за 18 серпня 2017 року. Републікація повної версії тексту заборонена

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X