Неминучі наслідки. Як позначиться на психіці те, що ми всі переживаємо зараз

24 березня, 20:43
Марія Винницька: «Що би ви зараз не відчували, через який біль і страждання ви б не проходили, пам’ятайте — так буде не завжди» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Марія Винницька: «Що би ви зараз не відчували, через який біль і страждання ви б не проходили, пам’ятайте — так буде не завжди» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Ні наше життя, ні ми самі більше не будемо колишніми

Війна є одним із тих переживань особливо сильної інтенсивності, які не проходять безслідно ні для кого з тих, хто з ними зіткнувся. Стикаючись безпосередньо з загрозою життю та страхом смерті, психіка може справлятися по-різному, і у кожного буде своя реакція: хтось виявиться більш стійким, а когось може і рознести на друзки. Справедливо одне: наслідки неминучі, хоч би як ви це зараз не переживали — в активній чи пасивній фазі, в агресії або в депресії. Усі, хто так чи інакше стикається з військовим насильством, налаштуйтеся на «довге програвання». Процеси в психічній сфері ще розгортатимуться, іноді протягом багатьох років.

Відео дня

Незалежно від того, де ви перебуваєте і як близько до фронту, ви вже залучені і є учасником військового насильства. Які наслідки це може принести для внутрішнього світу кожного з учасників?

1. Свідки. Ті, хто з жахом спостерігає за тим, що відбувається: через екран смартфона або з вікна власного будинку, сидячи на підлозі в притулку або перебуваючи в глибокому тилу та безпеці. Страх — основна емоція, яка сковує чи штовхає на втечу, «аби це припинилося». Тривога і занепокоєння стають фоновими почуттями, стискаючи тіло і викликаючи все більшу психічну напругу. Ці почуття можуть наростати і слабшати, також може здаватися, що жодних інших почуттів ви зараз відчувати не здатні. Згодом підключаються вина та сором («я живий, цілий, у безпеці, а хтось — ні»).

Людина може надовго застрягати в цьому стані, якщо не докладе зусиль, аби скоригувати та змінити його. Розвиток тут можливий декількома шляхами: вивчена безпорадність, відкладене життя, загальмованість усіх почуттів, страх зробити крок або скласти план на найближче майбутнє. Психіка може зависнути в цьому стані надовго, генеруючи страх будь-якого руху та дії, аби не стало ще гірше.

Чим раніше ви займетеся собою, тим краще

Що робити? Чим раніше ви займетеся собою, тим краще. Якщо з’явиться можливість попрацювати з психологом, використайте її обов’язково. Зараз багато фахівців пропонують допомогу, часто навіть безкоштовно. Не відкладайте і не думайте, що ваш стан не важливий, що комусь іншому важче і потрібніше. Це не так.

Також існує маса практик самодопомоги — можна виконувати дихальні та тілесні вправи, прописувати чи промальовувати свої почуття, проговорити, розплакатися чи прокричатися, словом, зробити щось, аби «вивести» себе з застиглого стану і немов «дістати» з тіла «завислі» всередині переживання.

Потім, коли з’явиться така можливість, бажано подбати про себе фізично — виспатися, поїсти, подихати свіжим повітрям, додати мінімальної фізичної активності. І лише після цього (коли відчуєте готовність) повертати себе до життя, зобов’язань і звичних речей. У своєму темпі саме за вашою готовністю удово, якщо цей процес буде супроводжувати спеціаліст), по краплі на день — додати чашку кави вранці, потім прогулянку, вийти до крамниці, приготувати обід, написати плани. Результат залежить від загальної психологічної стійкості людини, ступеня травматизації (навіть у ролі свідка) і здатності створювати собі «острівці комфорту та стабільності» навіть у дуже мінливій обстановці.

2. Жертви. Ті, хто безпосередньо відчув на собі війну. Ви втратили будинок, рідних людей, ви або ваші близькі зазнали насильства, перебували безпосередньо в зоні бойових дій, зіткнулися з прямою агресією на свою адресу або це було у вашій присутності, відбулися фізичні каліцтва, завдано тілесних ушкоджень. Психіка в таких випадках вмикає всі резервні механізми захисту, і виявлятися це може по-різному. Безсилля, депресія, жорстокість, ступор усіх почуттів, звинувачення себе, утрата сенсу життя аж до суїцидальних нахилів, звинувачення близьких, керівництва країни та багато іншого.

Цей стан здатний зберегтися довго, а може бути й зовсім витіснений — і тоді людина щосили прагнутиме до «нормального» життя, утікаючи від факту усвідомлення того, що сталося, заперечуючи завдану їй шкоду, пов’язані з цим почуття та власні страждання.

Що робити? Якщо є інтернет і мобільний зв’язок — за першої ж нагоди звернутися по допомогу до професійного психолога. Це, мабуть, найкорисніший крок. Важливо проговорити, що саме з вами сталося, визнати, що трапилося щось непоправне, дати собі час осмислити і відгорювати, переглянути вашу ідентичність. Наскільки зможете — цілюще плакати, кричати, говорити про свої почуття та біль (безцінно, якщо буде підтримка близьких). Це може бути довгим процесом і відбуватися хвилеподібно — будьте готові до цього. Вам може стати легше в якийсь момент, а потім буде відкат, і сильні почуття та стани накриють знову.

Також ви можете надавати комусь посильну допомогу знайти об'єкт для турботи. Навіть якщо ви підберете викинутого домашнього вихованця, посадите рослину, приноситимете їжу сусідці-пенсіонерці, це вже допоможе сформувати хороший новий нейронний зв’язок і дасть хоч маленьку, але все ж таки опору в собі, нову ниточку життя. Багато хто йде волонтерами в Центри допомоги жертвам насильства (але це завжди корисно робити у стадії свого гострого горя). Хоча стати частиною будь-якої спільноти та знайти нові сенси, допомагаючи іншим, точно допоможе вам подолати почуття самотності й емоційної ізоляції. Ви не будете наодинці з жахом від пережитих страждань.

Але ще раз повторюся, такі травми без професійної психологічної допомоги згодом можуть лише загострюватись і захоплювати все більший радіус життя людини.

3. «Агресори». Багатьох «затоплює» ненавистю до всього, що відбувається навколо. Вона росте з кожним днем, і в якусь мить здається, що залишилася тільки лють. Це більше характерно для чоловіків, і багато хто з них знаходить вихід — спрямовує праведний гнів на боротьбу з ворогом. Одні йдуть служити, інші ведуть «бої» в інтернеті або спрямовують свою агресію на інші об'єкти (близьких, уряд, «пасивну» Європу та Захід — будь хто може потрапити під приціл). Однак жінки також піддаються цьому — багатьох накриває злість і природне бажання помсти за руйнування звичного життя, за втрату того, у що було вкладено багато сил, любові та надій ( від кар'єри до власного будинку та дітей), жінки ненавидять за розлуку та втрату близької людини, за те, що гинуть люди навколо та руйнуються міста.

Для таких людей гнів й агресивність стають вогнем, який палає і розростається день у день. Може здаватися, що інших почуттів уже не залишається, і більше того, ви на них більше не здатні і тепер так буде завжди.

Що робити?

Направити гнів на події. Якщо йому не давати виходу, він «випалить» вашу психіку, спалить вас ізсередини. Краще використовувати його на добрі цілі як потужне джерело енергії — це хороший варіант. Подумайте, куди ви можете направити? Не обов’язково брати до рук зброю, ви можете робити щось у тилу — волонтерити, допомагати з доставкою, працювати, готувати їжу, вести соціальні мережі. Навіть підлогу помити у власному будинку чи під'їзді — це вже допоможе! Гніву завжди необхідний вихід через тіло та дії, це краще, ніж тільки фантазувати про помсту ворогові.

Звернення до психолога тут також буде незайвим. Це допоможе вам дати місце й іншим почуттям у душі (за люттю, наприклад, часто ховаються біль і безсилля, або агресивність працює як захист). Фахівець вам допоможе збалансувати ваш стан і прожити цей етап максимально конструктивно та корисно для себе. Відомо, що нервова система не може постійно перебувати в напрузі, після будь-якого піку буде спад, і якщо ваша агресивність переливається через край і ви не знаходите цій енергії застосування — потім відбудеться провал у безсилля й апатію. Краще цьому запобігти.

Що б ви зараз не відчували, через який біль і страждання ви не проходили б, пам’ятайте — так буде не завжди. Війна скінчиться. І вона вас змінить. Колишнім життя вже не буде, як не будете колишніми і ви самі, і безліч людей навколо вас. Такі події не мають зворотної дії, і скасувати їх не можна. Ми всі зараз проходимо сильну трансформацію та стаємо іншими.

Слідкуйте за своїм станом і моральним духом. Не докоряйте собі за те, що ви зараз не можете жити і працювати, як раніше. Це нормально. Ми не мали такого досвіду, і для таких подій немає готових шаблонних правильних рішень.

Не звинувачуйте себе, якщо у вас є щось, чого немає в інших. Звертайтеся по допомогу самі і допомагайте людям поряд — це величезний внесок у перемогу та наше щасливе майбутнє. Душа і почуття кожної людини зараз є абсолютно важливими, і ми всі пов’язані тонкими невидимими нитками. Тому якщо вам буде добре — це неодмінно внесок у спільне благо.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X