Що таке справжня мотивація. Блог Наталки Якимович

27 червня 2017, 00:03
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Жодне навіювання не матиме довготривалого ефекту, якщо тобі доводиться його проговорювати перед дзеркалом чи виписувати в блокнот

«Наталю, напишіть колонку про мотивацію», – пише мені редакторка після статусу у Facebook, де я зізналася, що другий тиждень обіцяю собі почати бігати, і ніяк. «Гарна ідея», – погоджуюся я і нічого не пишу два місяці, бо задумалася над мотивацією написання безкоштовної колонки.

Відео дня

Кілька днів тому я зайшла пообідати в новий веганський ресторанчик моїх знайомих. Андрій давно не їсть м’яса, виготовляє та продає найсмачніший шоколад. Катя має чудовий смак, веганська кухня її велике захоплення. Тут все продумано до деталей – без зайвих коштів, зі смаком та любов’ю. Коло, яке Катя сама намалювала на стіні, старі дерев’яні двері в туалет, покриті лаком поверх порепаних шарів старої фарби, старі люстри та стильні сучасні стільці. Лаконічна краса і смакота, бо Катя сама стоїть на кухні і крутить мені спрінг-роли, як для себе. Щодня о 6:30 вони виїжджають з іншого кінця міста, щоб вчасно потрапити на Поділ. У них не стоїть питання мотивації: вони втомлені, але задоволені - у них здійснилася мрія!

Мій приятель Сашко два роки тому поділився ідеєю зняти кіно. Ні, він не вчився в Карпенка-Карого і не працював на телебаченні, він навіть не журналіст, просто у нього з’явилося велике бажання зняти кіно про мандрівки Карпатами з друзями на мотоциклах. Переконана, що на момент розповіді він й уявити не міг, що фільм переможе на трьох престижних зарубіжних кінофестивалях і потрапить в прокат Мультиплексу. Дуже сумніваюся, що йому доводилося себе вмовляти, коли він складав кошторис на бензин для чотирьох мотиків, шукав знімальну групу чи гнав серпантинами під проливним дощем. Сашко дуже хотів поділитися відчуттям, що дарують подорожі на мотоциклах, і йому це вдалося ж!

Я не люблю бігати. Не люблю і не буду!

Жодної мотивації чи автотренінгу не потребує моя подруга Тома, у якої є власний продакшн. Вона регулярно збирає валізу, цілує маленьку доньку і на тиждень покидає свою чудесну затишну квартиру, щоб проконтролювати роботу на знімальному майданчику. Зйомки та подорожі – її пристрасть. Їй не потрібно себе переконувати в необхідності частих відряджень (усі зйомки відбуваються закордоном). Навіть якщо доводиться робити проекти, які не вписуються у «формат мрії», вони її не обтяжують, бо це частина того, що вона любить і чим насправді живе.

Сусідка Оля дуже хотіла зробити сад замість пустки посеред Подолу. Їй ніхто за це не платив, вона не хоче стати депутатом чи приватизувати ділянку. У молодої мами вистачало турбот, але вона вперто шукала можливості, щоб під старим деревом між глухо заасфальтованими вулицями з’явилася трава та кущі. Перший рік реалізації проекту був не надто вдалим, але Оля знайшла однодумців, готових вкладати сили та кошти у СамоСад. Впевнена, що робота їй приносила задоволення попри всі складнощі та невдачі, і питання мотивації жодного разу її не турбувало.

Чи от Рома, мій прекрасний партнер на ефірах. Йому не треба себе вмовляти провести ще одну програму чи записати позачергове інтерв’ю. Він знає куди прямує і тому практично живе в офісі. Його не цікавлять ані захмарні зарплати, ані телевізійні рейтинги, бо у нього є своє діло, в яке він вірить. Коли я запрошую його піти разом на світський захід, жоден мій аргумент не спрацьовує. «Для чого?» – питає Роман і продовжує читати стрічку новин чи аналізувати рейтинги.

Роботодавці збиваються з ніг, аби придумати якусь нову супермотивацію для співробітників. У великих корпораціях це і бонуси за якимись чудернацькими схемами, і «вільні обійми» на вході від аніматорів, корпоративи з іграми на свіжому повітрі, пиятики на яхтах. А працівники все одно ледве витягують себе з-під ковдр, щоб дочапалати до роботи. Все марно, якщо людина не любить те, чим займається.

Жодне навіювання не матиме довготривалого ефекту, якщо тобі доводиться його проговорювати перед дзеркалом чи виписувати в блокнот, аби переконати себе регулярно щось робити. Я бачила десятки людей з хорошими зарплатами, у яких не горять очі і бачила десятки енерджайзерів-волонтерів, які роздають їжу пенсіонерам. Бо щире бажання і любов працюють краще за будь яку продуману соціальними психологами мотивацію.

Доїдаючи нереально смачний веганський суп, я згадала про колонку, але зрозуміла, що її можна вмістити у простий девіз: «Якщо ви потребуєте мотивації, щоб встати з ліжка, не вставайте!» Краще полежати кілька днів, аби зрозуміти, що ти любиш понад усе? Яка активність чи діяльність додаватиме тобі сил, а не які неймовірної важкості кроки принесуть тобі якісь гіпотетичні здобутки.

Майже кожного ранку я виходжу з дому, щоб погуляти з собакою і не біжу. Я бадьоро крокую, ловлю усмішки перехожих до Тоні, перекидуюся кількома словами з сусідами чи продавцями Житнього ринку, купую ягоди та квіти. Це моя ранкова насолода, мені не треба вмовляти себе пройти ще два кілометри, бо це корисно для фігури, я навіть не помічаю, як підіймаюся Андріївським і через Львівську площу спускаюся Вознесенським, вдихаючи пахощі лип та акацій.

Колонки я пишу тому, що дуже люблю ділитися різними історіями, а от бігати – не люблю. Не люблю і не буду!

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X