Складне почуття. Що таке патріотизм і чи можна його розвинути

15 червня, 20:43
Тетяна Шерман: «Патріотизм не виникає сам собою — його формують родина, соціум, а потім і наша особиста свідомість» (Фото:pav2@ukr.net/Depositphotos)

Тетяна Шерман: «Патріотизм не виникає сам собою — його формують родина, соціум, а потім і наша особиста свідомість» (Фото:pav2@ukr.net/Depositphotos)

Любов до рідної землі може переважити навіть інстинкт самозбереження

Батьківщину, як і сім'ю, не вибирають. А патріотами не народжуються. Ми переживаємо кризу сенсів й щодня шукаємо їх та балансуємо між почуттями та раціо. Патріотизм в наші часи — він про що? Про любов, гордість, біль, відданості, прихильності та надію. А головне — єднання з людьми, які це все поділяють. Патріотизм — соціальне почуття, яке розвивається (або ні) з дитинства і протягом усього життя переосмислюється кожним українцем. І дається нам він дуже дорогою ціною.

Відео дня

До війни ми не знали слова «біженець». Люди, які не знають куди тікати. Люди, які лишають ключі. Люди, які обирають нові шляхи, аби врятувати своїх дітей.

За даними ООН, станом на 9 червня 2022 року, з початку повномасштабного вторгнення російської армії з України виїхало понад 7,3 млн людей. Водночас 2,3 млн — повернулися. З одного боку нами керує потреба в безпеці, про яку не може йтися в країні, де триває війна. З іншого — любов до рідної землі та своїх людей може переважити навіть інстинкти самозбереження. Патріотизм — це про те, чи повернуться українці (більшість із яких — жінки з дітьми) додому. Чи чоловіки виїдуть за кордон, як тільки матимуть таку можливість?

Маркери патріотизму

Вставати під час виконання національного гімну, тримаючи руку на серці, щиро відчувати єдність із своїм народом у цю мить — це прояви патріотизму. Але він існує не тільки на емоційному та вербальному рівні, насамперед він — у наших цінностях та поведінці, і має багато рівнів. Наприклад, включає повагу до історії, нинішнього оточення та турботу про майбутнє - своє, родини та нації загалом. Шанобливе ставлення до культури та традицій. Стиль життя, роботи, створення сім'ї та виховання дітей на засадах любові до Батьківщини. Участь у виборах і житті спільноти, дотримання законів, піклування про чистоту та екологію, сплату податків. Почуття прихильності може бути додатково пов’язане з етнічною приналежністю, спільною територією проживання, культурою, релігійними переконаннями.

Патріотами не народжуються

Патріотизм в тому числі проявляється в піклуванні про себе та своє фізичне та психічне здоров’я, адже кожний із нас — невід'ємна частина великого національного коду.

Патріотизм не завершується перетином кордону. Ми знаємо, як мільйони українців — від тих, які вимушено виїхали через війну, до тих, хто вже народився в діаспорі інших держав — допомагають Україні в її боротьбі за свободу.

Дар і біль патріотизму

Як і будь-яке почуття, патріотизм має дві сторони медалі. Наприклад, під час війни це і опора, яка допомагає триматися на шляху до перемоги, і водночас виклик, біль кожного свідомого українця через людські втрати та знівечені землі. Жертовна хоробрість чоловіків та жінок, які боронять Україну на фронті. Робота попри втому волонтерів і працівників у тилу. Гострий стрес батьків, які захищають від небезпеки дітей. Це постійне фонове відчуття тривоги, яке тільки загострюють сирени повітряної тривоги, що лунають по всій країні. Молитви за долю країни та її людей і конкретні дії, які допомагають світлому завтра настати.

Проте варто зазначити: приказка «де тонко, там і рветься» — точно не про патріотизм в українському контексті. Патріотизм по-українськи пройшов випробування боєм. За даними опитувань соціологічної групи Рейтинг, у серпні 2021 року серед українців переважала емоція суму щодо України. Лише 34% опитаних зазначали, що відчувають гордість за державу. Станом на 6 квітня 2022 року, тобто через кілька тижнів із початку повномасштабної війни, саме відчуття гордості є домінуючим (80%). Звичайно, українці відчувають також сум (32%), страх (16%), гнів (11%), і… радість (20%) — їй також є місце навіть в умовах війни. А от такі емоції, як байдужість та сором щодо України, практично відсутні.

Кордони патріотизму

Коріння філософії патріотизму сягають в епоху античності - греки та римляни трактували його як набір таких світоглядних цінностей, як повага до закону, прагнення загального блага та справедливості, відданість своїй державі. У тоталітарних державах та імперіях патріотизм трактується виключно в контексті лояльності до уряду. Батьки-засновники американської державності відмовилися від ідеології Британської монархії, де прагнення людини до особистого щастя розглядалося як потурання егоїстичним інтересам, і закріпили це в Декларації незалежності США. Право громадянина прагнути до самореалізації, амбітність, креативність підсилюють державу — це досі є основою підприємницької системи США.

Водночас патріотизм не завжди і не всюди вважався чеснотою. Так, у середньовічній Європі вважалося, що відданість державі суперечить відданості церкві і не має бути вищою за неї.

«Патріотизм — останній прихисток негідника», — сказав британський літератор XVIII століття Семюел Джонсон. Адже часто патріотизм є приводом для маніпуляцій та прикриттям реалізації власних інтересів, які шкодять і іншим країнам, і власній державі.

Ліки стають отрутою, якщо неправильно вибрати дозування. Так і патріотизм може виливатися в нездорові форми. Як от націоналізм (система переконань, побудована на ідеї, що твоя нація вища за інші), нацизм, фашизм.

Чи я — патріот?

Звичайно, немає методології, яка визначить рівень патріотизму в відсотках. Проте для рефлексій на цю тему можна поставити собі кілька питань.

1. Чи поважаю я свій рід, історію, культуру, традиції, мову? Чи включаю певні елементи цього в своє звичне сучасне життя?

2. Чи поважаю я своїх батьків? Сусідів? Співгромадян?

3. Чи боляче мені, коли в моїй країні відбуваються трагічні події?

4. Чи готовий я мати не тільки права як громадянин, а й обов’язки та відповідальність перед державою та народом? Зокрема й у важкі часи, тобто ділити не тільки перемоги, а й випробування?

5. Чи готовий я працювати не тільки для задоволення персональних інтересів, а і задля розвитку своєї країни?

6. Чи готовий я захищати інтереси Батьківщини ресурсами, які маю — зброєю, грошима, діяльністю, інтелектуальною, фізичною роботою тощо?

7. Чи знаю, поважаю та виконую я закони України?

8. І водночас, чи має мій патріотизм здорові межі? Чи приймаю я право інших країн на власний шлях, доки кордони — мої та моєї країни — поважають?

9. Чи хочу я жити в Україні? А якщо залишу її - чи буду відчувати, що лишаюся українцем?

10. Чи бачу я майбутнє, своє та своїх дітей, в Україні? І чи готовий дбати про те, щоб ці надії справдилися?

Як розвивати патріотизм?

Неможливо примусити любити — навіть людину, а державу і поготів. Патріотизм не виникає сам собою — його формують родина, соціум, а потім і наша особиста свідомість. Цей процес відбувається на різних рівнях: від загального, державного до особистого, внутрішнього.

Що ми можемо робити, щоб виховувати почуття патріотизму — у себе, дітей, оточення, — ненасильницьким шляхом та з любов’ю?

1. Вивчати історію країни та міста, дізнаватися більше цікавого про видатних і не дуже українців — за допомогою книг, подкастів, екскурсій, музеїв, знайомих тощо. Знати історію жертовності та боротьби українців за свободу.

2. Тримати зв’язок із родом. Відвідувати бабусь та дідусів, цікавитися їхнім життям.

3. Шукати важливі національні символи в легендах, приказках та історіях із новітньої історії, що кується просто зараз.

4. Вивчати, читати, спілкуватися, співати українською мовою.

5. Відзначати державні свята — Незалежності, вишиванки, прапора тощо.

6. Вплітати в сучасне життя елементи традиційної української культури (одяг, побут, кулінарні смаки тощо).

7. Споглядати українську природу та піклуватися про її збереження. Долучатися до збереження чистоти та порядку в рідному місті.

8. Виконувати свої обов’язки як патріота з позиції любові і поваги (наприклад, свідомо платити податки — вони необхідні для розвитку держави, прибирати за собою — щоб іншим людям було приємно, тощо).

9. Рефлексувати на тему того, що є патріотизмом особисто для мене, як я можу розвивати любов до України саме в тих формах, які близькі та до вподоби мені.

10. Думати про те, чому я пишаюся Україною, про що принагідно розповів би іноземцям, щоб розділити ці емоції.

Патріотизм — складне почуття, і воно не завжди однозначне. Проте країна, особливо під зовнішнім тиском, не може вижити, якщо критична маса людей не переживають це почуття. В патріотизмі наша сила, любов, дії та нове усвідомлення цінності України для кожного з нас.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X