Що таке мотивація і чи можна когось "мотивувати". Блог психолога

27 липня 2017, 17:11
Одним з найважливіших питань в управлінні свого часу стала мотивація співробітників та  методи психологічного впливу на них. Чому  з цього нічого не вийшло?

Наприкінці ХІХ століття, на тлі повальної індустріалізації і появи математичної статистики, з'явилась можливість застосовувати математичний підхід до соціальних процесів. Промисловцям потрібно було віддалено керувати великими масами людей. Але зіткнувшись з проблемою «людського фактору», до справи були підключені не лише математики, а й психологи.

Відео дня

Вихідний посил був наступний: необхідно знайти методи ефективної, бажано апаратної, психометрії та раціонального управління психікою з метою підвищення ефективності людини на робочому місці. Те, чим займалися психологи-академісти, препаруючи різні психічні функції, раптом перетворилося на знаряддя психологічної маніпуляції. І саме з цього моменту одним з найважливіших питань в управлінні стало питання про мотивацію співробітників і про методи психологічного впливу.

Втім, проблема «людського фактору» за останні сто років так і не вирішилась.

Здавалося б, ідея проста — необхідно зрозуміти, що потрібно людині і дати їй це. Тоді, за задумом основоположників теорії наукового управління, людина буде «щасливою» на своєму робочому місці і працюватиме ефективно. І найпростіший спосіб дізнатися, що людина хоче, — запитати її. (Нібито людина точно знає і усвідомлює свої потреби…) Ця помилкова думка досі змушує багатьох HR-фахівців проводити різноманітні опитування та бесіди зі співробітниками, аби з'ясувати їх потреби і мотиви.

Проблема «людського фактору» за останні сто років так і не вирішилась

До речі, думка про вплив відчуття задоволеності на результативність також досить спірна. Однак система таких ігнорувань здорового глузду була єдиним можливим способом перейти від невимірюваних ірраціональних категорій, таких як щастя, мотив, потреба, сенс і т. п., до вимірюваних.

Виникала ілюзія контрольованості і передбачуваності поведінки, що дало відчуття опори на «раціо». Управління почали зводити до пошуку правильної формули.

Тепер трохи про мотивацію, її вплив на поведінку людини і відчуття «задоволеності» та «щастя».

Почнемо з прикладу, який наочно розділить дві категорії: мотивацію і кваліфікацію. Отож, дитина, яка дуже хоче допомогти батькові вкрутити лампочку, швидше за все, розіб'є її, однак залученість в процес буде максимальна. І, навпаки, електрик з багаторічним стажем, який встановлює лічильник, швидше за все, вже давно ставиться до своєї роботи, як до рутини, хоча робить це віртуозно і ефективно.

Що рухає людьми і що впливає на залученість працівника в свою діяльність чи інтереси компанії?

Є чудове слово «бажання», яке позначає приблизно те ж саме, що і «мотив», а саме рушійну силу чи енергію для вчинення дії. Будь-яка спроба раціонально визначити цю категорію приречена на провал, однак відчути те, про що ми говоримо, можна.

Бажання щось зробити відчувається безпосередньо на практиці. Наприклад, ми легко помічаємо, коли нас щось цікавить або нам щось необхідно, але пояснити, чому саме це нам необхідно, не використовуючи категорію «потреба», не можемо. Цікаво, що потреби теж сприймаються як даність і завжди корелюються з бажаннями людини.

Розкриттю теми потреб людини присвячено безліч книг з психології. Такі відомі вчені як Абрахам Маслоу, Фредерік Герцберг, Девід Макклеланд, доклали немало зусиль до вивчення даного питання. Але щоб зрозуміти, про що ми говоримо, важливо опертися на власний досвід відчуття бажань. Інакше неможливо зрозуміти ірраціональні категорії, що його описують.

Отже, ми поклали складну категорію «мотив» або «бажання» на наш особистий досвід. Відразу ж виникає маса цікавих запитань. Наприклад, чи всі з виявлених потреб притаманні всім людям? Чи є відмінності в мотивах залежно від віку, раси, групи крові, зросту або соціальних чинників? Чи можна індукувати людині потребу або, навпаки, забрати її? Чи є потреба модуляції фізіологічних процесів, чи ж вона має власну природу?

Всі ці питання лежать у сфері наукового інтересу психологів. І кожна школа психології намагалася відповісти на ці питання по-своєму. Ознайомитися з розвитком наукової думки в цьому питанні ми можемо самостійно, звернувшись до першоджерел вищенаведених авторів.

Відзначимо лише деякі тупикові гілки.

Так, наприклад, одна з головних помилок полягала в редукції всіх або більшості потреб людини до фізіологічних функцій, наприклад, сексуальної або травної. Таке спрощення базується на аксіомі первинності матерії по відношенню до духу, що є філософським допущенням і не може претендувати на науковість.

Другий тупиковий шлях у розгляді мотивації людини полягав у спробі виділення будь-якої потреби, як ключової або базисної для всіх людей. Адлер, наприклад, вважав, що вся діяльність людини є компенсацією глибинного відчуття власної неповноцінності, а Фрейд зводив всю культуру людства до сублімації лібідо.

Досить просто знайти приклади, які спростовують подібні заяви, однак знати про ці помилкові погляди бажано.

Рушимо далі в наших міркуваннях і спробуємо помітити ще один цікавий і ключовий факт: задоволенню деяких потреб конкретна людина приділяє більше часу, тоді як іншим може приділяти мінімум або зовсім їх ігнорувати.

Так, наприклад, людина може годинами читати і вивчати що-небудь, ігноруючи свій сексуальний потяг або питання, пов'язані з побутом. І, навпаки, дівчина може годинами красуватися в дзеркало чи робити селфі й публікувати їх в соцмережах, практично не думаючи про навчання.

Прикладів можна знайти масу. І хоч саме по собі це не очевидно, але кожен зможе легко помітити, що людина більшу частину свого життя приділяє спробам задоволення якоїсь найбільш значущої для неї групи потреб.

Дійсно, ми можемо говорити про неоднорідність прояву тих чи інших потреб у різних людей, і про так звані мотиваційні «збірки».

Звичайно, Маслоу вже запропонував нам ідеальний погляд, згідно якого для більшості людей актуальні базові фізіологічні потреби. І чим вище потреба в піраміді, тим менше людей потребує її задоволення.

Така картина безумовно ґрунтується на спостереженнях за поведінкою людини, однак одна і та ж дія може бути мотивована по-різному.

Так, наприклад, дитина, яка їсть «за маму і за тата», мотивована не зовсім фізіологічним голодом і навіть не любов'ю до батьків. Або, як писав Ерік Берн, сексом люди займаються з різних причин, приводячи в своїй роботі «Секс у людській любові» більше 20-ти різних мотивів.

Звичайно, людина в критичній ситуації буде, швидше за все, рятувати своє життя. Однак бажання врятувати своє життя може черпати енергію з різних місць: інстинкт самозбереження або прагнення до турботи про близьких, або як діяльність, спрямована на досягнення суспільно значущих цілей і т. п. Приклади можна продовжувати скільки завгодно.

По факту людина рятує своє життя, і в цьому сенсі Маслоу правий, говорячи про важливість самозбереження. Проте глибинні мотиви людини могли бути різні.

Розуміння цього феномена вкрай важливе в управлінні людьми, адже позиція, яка говорить, що «людям потрібні стабільність і гроші, тому це фундаментальні потреби», давно відживає свій вік.

Досить згадати, що багато співробітників готові працювати за менші гроші, але займатися улюбленою справою, або ж взагалі не звертають увагу на стабільність і гарантованість довгострокової роботи. Сучасна людина вже трохи інакше розглядає свою роботу. І внутрішніми мотивами її діяльності може бути все що завгодно, і гроші в тому числі. Більше того, мотиви діяльності можуть змінюватися в залежності від ситуації і життєвого етапу людини.

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X