Це дуже цікаво та корисно. Як мозок генерує наші емоції
Наталя Кадя: «Емоціями управляти неможливо» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)
Емоційна компетентність — це не про те, щоб угамувати емоції, а про те, щоб розуміючи, як і чому їх генерує мозок, усвідомлено обирати ефективну поведінку
Усе, що ми зазвичай називаємо емоцією, насправді є дискретною емоцією. Ми говоримо: «Це радість», «Це злість» і «Це тривога». Але «радість», «злість» чи «тривога» — це лише прості ярлики для надзвичайно складних когнітивних процесів.
Емоціями управляти неможливо, так само як і неможливо управляти мозком. І не потрібно.
Сьогодні підготувала шпаргалку про те, де народжуються емоції і як мозок створює власну бібліотеку емоційних станів.
Як мозок народжує емоції
Чому емоціями управляти не можна?
— Минулий досвід
Емоція формується нашими спогадами про минуле. Спогади класифікуються за різними емоційними концепціями.
Наприклад, деякі наші переживання з минулого пов’язані з радістю, інші — з ненавистю, треті — з почуттям провини, огиди, вдячності, жалю тощо.
Особливо важливі наші спогади з раннього дитинства,
оскільки вони, як правило, створюють основи для емоційних схем сприйняття і реакцій на навколишній світ.
— Сенсорна інформація
Емоції — ситуативні, вони завжди пов’язані з середовищем, яке постійно змінюється.
«Радість», «злість» чи «тривога» — це лише прості ярлики для надзвичайно складних когнітивних процесів
Емоції змінюються залежно від того, що відбувається у фізичному просторі навколо вас (схід сонця або яскраві фари авто в темряві), у вашому соціальному оточенні (слова підтримки або різкий коментар колеги) та інтероцептивно (високий тиск або відчуття спраги).
Інтероцептивні відчуття, що сигналізують про стан внутрішніх процесів, мають особливе значення для створення мозком емоцій.
— Внутрішня модель
За допомогою сенсорних даних і спогадів мозок генерує нові концепції, щоб стимулювати відповідні емоції та поведінку. Мозок використовує внутрішні моделі, які діють на трьох рівнях.
Класифікація
Мозок перевіряє, що означає та чи інша сенсорна інформація, і класифікує її для створення конкретних відчуттів. Наприклад, високий пульс сам по собі не інформативний, але якщо при цьому ви пітнієте, заїкаєтеся, відчуваєте незвичайну ригідність м’язів, ваш мозок може класифікувати цю групу сенсорних даних як «публічний виступ» або складання іспиту.
Об'єднання концепцій
Мозок перевіряє, які категорії емоцій, укорінені в попередньому досвіді, найкраще відповідають поточним відчуттям, і шукає функціональні подібності, щоб поєднати відповідні концепції емоцій різними способами. Наприклад, мозок може виявити, що поточний фізіологічний профіль схожий на минулий досвід «страху», поточні цілі та бажання схожі на минулий досвід «хвилювання», а невербальні сигнали, які ви отримуєте від людей навколо вас, схожі на минулий досвід «сором». Відповідно, мозок створить концептуальну комбінацію з коктейлю відчуттів: 50% страху, 30% хвилювання, 20% сорому або 70% страху, 10% хвилювання 20% сорому тощо.
Створення очікувань
Мозок перевіряє: враховуючи ці концептуальні комбінації, які відчуття та поведінка будуть найвигіднішими в цій ситуації? Так мозок формує кілька прогнозів на основі попереднього досвіду для формування нових відчуттів і конкретної поведінки.
— Мозок
Саме там зберігаються всі внутрішні моделі і відбувається постійна взаємодія між його сенсорними, моторними та емоційними частинами.
— Генерація
Мозок не отримує конкретні, статичні емоції з якогось «файлу». Емоції не зберігаються в одному місці. Немає окремої ділянки, яка відповідає за злість, радість, любов. Мозок постійно генерує нові змішані емоції з концептуальних комбінацій поточних інтероцептивних даних та минулого досвіду.
Це означає, що кожна емоція, яку ви відчуваєте, унікальна.
— Передбачення
Коли мозок отримує нові сенсорні дані, він порівнює їх з іншими прогнозами, перевіряючи, який прогноз найкраще відповідає цим даним. Саме ця відповідність призводить до апостеріорних «імовірностей» і «помилок передбачення» (тобто, різниці між очікуваними та фактичними відчуттями).
Якщо «помилка передбачення» висока, то мозок вибирає інший зразок із концепцій емоцій у пам’яті і ініціює абсолютно нову емоційну подію, якщо «помилка» низька — мозок оновить вашу внутрішню модель.
Саме емоційні передбачення мінімізують «помилку передбачення», запускаючи необхідні фізіологічні зміни.
— Емоції
Емоції — це активні «живі» конструкції, а не готові реакції.
Мозок реагує миттєво, і в цьому складність: оскільки він класифікує відчуття, комбінує концепції, генерує передбачення, обчислює «помилки передбачення» та оновлює внутрішню модель менш, ніж за секунду, емоції можуть бути «створені» раніше, ніж ми отримаємо свідомий емоційний досвід. А вже цей досвід мотивує поведінку «вищого рівня» (наприклад, тікати чи нападати), на відміну від сенсомоторних реакцій нижчого рівня (наприклад, швидкі рухи очей у відповідь на зовнішній рух), які несвідомо відбуваються постійно.
Далі емоції інтегруються у досвід, стаючи частиною емоційно категоризованої пам’яті, яка впливатиме на наші майбутні емоції.
Для чого мозку весь час «передбачати майбутнє»?
Постійне сканування оточення і будування прогнозів — це базовий механізм роботи мозку для підтримки життєдіяльності через контроль змін в фізіології, пізнанні і поведінці.
Емоції «передбачають», що потрібно організму, щоб спочатку зберегти життя, а потім якнайшвидше реалізувати потреби.
Тому емоційна компетентність — це не про те, щоб вгамувати емоції (вплинути на природні механізми роботи мозку), а про те, щоб розуміючи, як і чому їх генерує мозок, усвідомлено обирати ефективну поведінку.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
