Довгий шлях. 10 порад тим, хто вирішив всиновити дитину

3 червня, 23:13
Даша Малахова: «У вас має бути багато любові і дуже багато терпіння» (Фото:IgorVetushko/Depositphotos)

Даша Малахова: «У вас має бути багато любові і дуже багато терпіння» (Фото:IgorVetushko/Depositphotos)

Всиновлення завжди підіймає на поверхню багато особистих та сімейних проблем

Я не можу повірити, що все своє життя мріяла про цей момент, коли українці будуть хотіти всиновлювати так сильно як зараз. Майже 30 років (ого, як давно) я живу і дихаю проблемами дітей без батьківської опіки, і, як ви розумієте, вирішення цього питання для мене було б здійсненням місії. Але.

Відео дня

Я не хочу руйнувати ваше бажання, ні в якому разі, просто з огляду на те, що я знаю, що більша частина айсбергу знаходиться не на поверхні, подумала записати пару своїх думок — раптом вони вам допоможуть. Пункти досить графічні, але не через те, що я не поважаю цю тему, а просто через те, що в середині все менш привабливе, ніж зовні. Так завжди, вибачте.

1. Головне у всиновленні — терпіння. Я впевнена, що найкращі приклади всиновлення відбуваються, коли люди достатньо часу спокійно обдумали рішення любити, відповідати, розуміти нову людину в сім'ї. Думати про це можна інтенсивніше і частіше, але це все одно час. Дитина — це не новий диван.

2. Не варто бути в захваті від своєї доброти. Думаю, що сьогодні багато українців хотітимуть бути корисними і дотичними, причетними до перемоги та допомоги Україні. Пам’ятаєте анекдот про хом’ячка з Донецьку, коли Янукович став президентом? Що в кожній сім'ї хтось має бути з Донецьку, хоч хом’ячок. Так от, я не впевнена, що всиновлення не стане тим самим хом’ячком. Але це доля живої людини, а не просто пост в інстаграмі: «Ми добрі, ми всиновили». Тому що далі — будні. І досить важкі.

Чим меньше емоцій у всиновленні, тим краще

3. Всиновлення завжди підіймає на поверхню багато особистих та сімейних проблем. Воно ніколи не закриє їх, а навпаки. Якщо ви відчуваєте, що це ваш кейс, — заради всиновлення вилікуйте ці моменти і всиновлюйте собі на здоров’я.

4. Дітей буде дуже багато. Не бійтеся що вам не вистачить, найкращих не розберуть, повірте мені. Це не новий товар, якій привезли в магазин. Наразі в списках на всиновлення «старі» діти, багато дітей війни ще не отримали статус, і це може зайняти роки. Пошук батьків, родичів, тощо.

5. Список всиновлення один, а діти будуть дуже різні. Дитина отримує статус і потрапляє в списки. Там будуть не тільки діти героїв, а і діти наркоманів та алкоголіків і з дуже різним рівнем розвитку. Чим меньше дитина, тим важче зрозуміти, якою вона буде в розвитку. Малесеньких всиновлюють швидше, і так і буде надалі, але розчарування може бути важким. Важливо зрозуміти: ви всиновлювач, ментор, чи мама або батько.

6. Ніколи не очікуйте, що дитина стане вашим продовженням. В слові «всиновлення» є слово «син» (або дочка), і я вважаю це великою проблемою. Бо в дитині є свій певний генетичний код, і він буде проявлятися. Впевніться, що ви не будете натягувати себе на усиновлену дитину. Вона не ви, вона зроблена не з вас, і в неї був іншій рід. Якщо навчитеся поважати це — зможете передати культуру вашої сім'ї та сформувати власну історію. Але це довгий шлях, знов-таки. Терпіння.

7. Не обирайте дитину. Обирайте всиновлення як шлях. В мене особисто зривалося шість всиновлень, кожен раз я закохува лась в дітей і вже бачила наше спільне майбутне. Шість разів я втрачала дітей. По болі воно нагадує саме це словосполучення. Знаходилися кращі варіанти для них, це було боляче, тому я прошу вас берегти себе і триматися на відстані до моменту всиновлення. І розуміти, що ви можете бути не найкращім варіантом.

8. Чим меньше емоцій у всиновленні, тим краще. Це має бути найкращім раціональним рішенням. Всиновлення має бути продуманим і кращім для всіх. Емоції точно будуть заважати приймати правильне рішення. Плюс бажання бути добрим та благодійним треба закрити в далекій шафі. Якщо почнете вважати себе «святою людиною, добрим самаритянином» — все, кінець вам як людині і усиновлювачу. Почнеться авторитарність, повага до інших учасників процесу та до дитини кудись подінеться.

9. Обов’язково вирішіть всією родиною, що ви цього хочете. Тому, що вам всім жити з цим рішенням. І бабусі, і дідусі потрібні дитині. На забирайте шанс у дитини на велику сім'ю, це дуже важливо, повірте. Навіть якщо не вдасться вмовити одразу — зачекайте. Хай вони звикнуть до ідеї і захочуть цього, як і ви.

10. І головне: ваш ресурс має бути через край. Любові в вас має бути багато, терпіння — дуже багато (тому пропоную зробити репетицію терпіння з початку), так само як і часу і можливості бути поряд, бачити дитину, чути її. А от фінансовий ресурс і можливості матеріального характеру будуть важливі тільки для вас. Для дітей вони не мають жодного значення. Тільки дорослі перераховують любов в гроші.

Я теж все ще шукаю наших з чоловіком дітей і готова до всиновлення вже достатньо давно. Але терпіння.

Я сподіваюсь, мої думки тільки дали вам розуміння, наскільки це може бути цікава частина вашого життя, скільки глибини в ній, і яка це суперсила — впливати на дитину. Ставати кращою людиною завдяки цій дитині, доля якої склалася так, що вона потребує вас.

Все відновимо, всіх вигодуємо, всіх обдаруємо любов’ю. І як то кажуть: «Они пытались похоронить нас, но они не знали, что мы семена».

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X