В кіно та в житті. Як шлюбні агенції створюють і руйнують ілюзії

18 вересня 2020, 20:43

Любовні тури є дуже популярними в Східній Європі — цьому феномену присвячено короткометражний фільм Анна, який варто подивитися

Влітку цього року стало відомо, що короткометражний фільм Анна, знятий у ко-продукції України, Ізраїлю та Великої Британії, має високі шанси опинитися серед претендентів на Оскар 2021 в категорії Найкращий ігровий короткометражний фільм.

Відео дня

Режисером і сценаристом стрічки є ізраїльтянин Декель Беренсон. В фільмі розповідається про напрочуд актуальний для України феномен шлюбних агенцій. Режисеру вдалося глибоко зануритися в сучасну культуру України, зрозуміти особливості ментальності українців і в дуже вишуканій візуальній формі подати складну, навіть контроверсійну тему.

Мене завжди вражала здатність режисерів короткого метру за дуже обмежену кількість часу, в даному випадку за п’ятнадцять хвилин, вкласти достатньо наративної інформації, щоб дати глядачу можливість зрозуміти цілісний образ картини, і водночас добре розкрити її персонажів.

Стереотипізовані «сімейні цінності по-українськи» активно протиставляються феміністичному образу незалежної та самодостатньої жінки

Анна, головна героїня фільму, роль якої виконала Світлана Барандич, веде звичайний міщанський спосіб життя десь на Донбасі. Будучи матір'ю-одиначкою, вона живе в спальному районі похмурого депресивного міста і працює на м’ясокомбінаті. Кожен день в її житті схожий на попередній. Розмови з донькою підлітком не дуже клеяться, на роботі — гнітюча монотонність. Все змінюється, коли Анна чує оголошення по радіо, що в місті відбудеться так званий love tour — вечірка, куди завітають іноземні чоловіки, щоб познайомитися з українками і знайти «справжнє кохання». Зацікавлена, Анна вирішує спробувати і йде на таку зустріч.

Я не буду вдаватися в подробиці сюжету, щоб не зіпсувати спойлерами враження у майбутнього глядача, але зупинюся на деяких моментах, які, на мою думку, є дуже характерними для цієї історії.

Шлюбні агенції і Україна

Шлюбні агенції як явище виникли доволі давно, орієнтовно ще в 1800-х. Одна з причин пов’язана з міграцією американських чоловіків на малозаселений Захід країни з метою заробітку. Але там вони зіштовхнулися з серйозною проблемою — в тому регіоні жила дуже маленька кількість жінок і створити сім'ю було вкрай важко. Тоді чоловіки почали писати листи в церкви, газети та журнали, щоб познайомитися з жінкою зі Сходу. Після тривалого листування, багато жінок погоджувалися поїхати до свого нареченого «наосліп», аби побачити нові землі та отримати більше можливостей.

В сучасній історії шлюбні агенції дали про себе знати в другій половині 20 століття. Але якщо у 1980-х любовні анкети губилися серед стосів друкованих видань і локальної кореспонденції, в 1990-х прийшли суттєві зміни — колапс СРСР і цифрова революція з появою інтернету. Обидва фактори взаємовигідно доповнили одне одного, і станом на сьогодні шлюбні агенції стали надприбутковим бізнесом в багатьох країнах, зокрема в Україні, де своєрідним міжнародним хабом стало місто Одеса.

Декель Беренсон, який є затятим мандрівником, розповідає, що ідея про фільм з’явилася саме після відвідин Одеси. В місцевому нічному клубі він став свідком вечірки, на яких іноземні чоловіки знайомляться з українками, кожен з власними прихованими цілями. Пізніше ця сцена лягла в основу фільму Анна, де проводиться пряма аналогія між жінками, що сприймаються чоловіками як бездушні шматки м’яса, і м’ясокомбінатом — місцем, де працює Анна. В кінострічці в якості локації режисер обрав Донбас. Можливо, щоб підкреслити безвихідь її становища.

Любов утрьох: він, вона і перекладач

Коли я почала занурюватися глибше в цю тему, зокрема вивчати сайти шлюбних агенцій в Україні, зрозуміла, що в цьому бізнесі існує дуже багато випадків обману та шахрайства з обох сторін — як серед потенційних наречених, так і клієнтів агенцій з-за кордону. Справді, любовні тури існують і є дуже популярними в Східній Європі. В Україні вартість цих турів недешева — ціна може складати тисячі доларів за декілька днів перебування в країні. В США подібний вид знайомства отримав назву mail order bride («наречена з доставкою»). Звучить дивно, ніби мова йде про вибір товару з каталогу IKEA.

Чоловік вільно обирає на сайті ‘наречених', з якими хотів би познайомитися. Як правило там є сотні анкет з фотографіями жінок — часто яскраво нафарбованих і у відвертому вбранні. Проте спілкування з ними відбувається виключно за посередництва перекладача, який виступає в ролі матчмейкера. Ці послуги, звісно, платні.

Жінки, в свою чергу, здебільшого сприймають шлюбні агенції як звичайне місце роботи, де можна заробити легкі гроші, маючи гнучкий графік і можливість попрактикувати англійську. Про це свідчать описи великої кількості подібних вакансій на українських сайтах пошуку роботи. Їхнє ключове завдання — тягнути час спілкування, адже кожна хвилина онлайн чату платна, на ‘живому' побаченні — змусити іноземця витратити якомога більше грошей, і залишити ідею шлюбу примарною обіцянкою.

Чоловіки з Західного світу є частими гостями подібних турів в Україні. Що саме спонукає їх вирушати за океан на побачення всліпу — флірт, секс-туризм чи дійсно пошуки жінки своєї мрії, тема радше для антропологічного дослідження. Але відомим є факт, що справжні шлюби внаслідок таких побачень трапляються вкрай рідко. Це радше виняток.

В статті The Guardian на цю тему згадується, як деякі агенції продають свої послуги, де українська жінка позиціонується наче «модель, але з цінностями вашої бабусі».

Українки як бренд — провідна об'єктивізуюча ідея, яка зустрічається фактично серед всіх сайтів агенцій, які мені траплялися. Там часто зустрічається порівняння жінок з України та на Заході. Останні зображуються як егоїстичні емансиповані кар'єристки, які не хочуть створювати сім'ю і думають лише про себе. В той час як українки — порядні домогосподині, які завжди доглянуті, охоче дбають про дітей і понад усе хочуть зробити чоловіка щасливим. Стереотипізовані «сімейні цінності по-українськи» активно протиставляються феміністичному образу незалежної та самодостатньої жінки. На думку більшості агенцій, такі жінки відлякують чоловіків, і лише вони можуть допомогти їм знайти «ту єдину».

Ескапізм, самотність і надія

Після перегляду Анни в мене довгий час не йшов з голови образ головної героїні. Він настільки сильно дисонує з тим, що я бачила на сайтах агенцій і чула від знайомих, які так чи інакше мали з ними досвід. В якийсь момент я зрозуміла в чому сила її магнетизму.

Анна — квінтесенція самотності. Вона самотня в своїй буденності, де ні з ким розділити звичайні радощі життя. Не зважаючи на свій вік і положення, Анна прийшла на зустріч, де танцюють і випивають незнайомі чоловіки, мову яких вона не розуміє, з щирим бажанням познайомитися з кимось із них. Це був вчинок, продиктований екзистенційним прагненням людини змінити щось у своєму житті на краще. Його можна розглядати як інфантильну спробу ескапізму, з надією, що щось в житті зміниться, варто лише прийти, посміхнутися і бути собою. З іншого боку, на фоні меркантильного та фальшивого світу, який панував на вечірці, чисті помисли Анни і жіноча рішучість роблять її нонконформісткою в цьому середовищі.

Анна просто хотіла бути щасливою. І ці почуття знайомі кожній людині в будь-якому куточку Землі.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X