Індикатор нестандартного мислення. Що п’ють українці і про що це говорить

11 січня, 20:43
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Аліна Зубкович: «Гастрономічна картина напоїв варта особливої уваги, як з точки зору промоції внутрішнього гастротуризму, так і з точки зору формування міжнародного бренду України» (Фото:markova64el.gmail.com/Depositphotos)

Аліна Зубкович: «Гастрономічна картина напоїв варта особливої уваги, як з точки зору промоції внутрішнього гастротуризму, так і з точки зору формування міжнародного бренду України» (Фото:markova64el.gmail.com/Depositphotos)

Сучасна Україна вражає різноманітністю та оригінальністю напоїв

Під час свят стрічка рясніє порадами про те, як найергономічніше з'їсти тонну м’яса й елегантно залишити місце в шлуночку для десерту. В такі моменти я починаю підозрювати, що під свята людство випадково потрапляє до медіапростору світу велетней, ще трохи — і крім перегорнутої від тягаря їжі піраміди Маслоу почнуть з’являтись новини про гігантських ненажерливих немовлят, які залпом випивають діжку меду та зголоднілим криком вимагають ще.

Відео дня

Але якщо зусиллям волі закрити стрічку з сумнівними медіаджерелами та вийти на свіже повітря, то можливість помітити реальність у її більш розумній формі, насичену людьми та комунікаціями, зростає. Та й власне питання гігієни, як розуму, так і травлення, вирішується саме собою: більше повітря, більше прогулянок містом, більше нових стежок — і вірогідність гарного самопочуття та нових вражень суттєво підвищується. Деякими враженнями я б і хотіла сьогодні поділитись. А саме, питанням напоїв та їх зв’язку з креативністю.

При чому мова йде не про алкогольні напої і культуру пиття (чи її відсутність), а про напої нової доби, які тісно пов’язані з урбанізацією, глобалізацією та культурними особливостями.

За наше покоління (а покоління у соціологічному вимірі це близько двадцяти років) я побачила, як кардинально змінився урбаністичний ландшафт міста. При чому також ідеться про «спальні райони», тобто ті частини міста, які масово будувались у двадцятому столітті і були прив’язані до індустріальної виробничої економіки. Такі простори були дуже уніфіковані і схожі один на одного. Та якось миттєво, років з п’ять -десять тому почали з’являтися кав’ярні та кафе «сімейного типу». Прості, не завжди з найкращою кухнею, але вже альтернативні «генделиками» пізньорадянського формату «некваліфікований робочий зайшов напитися після заводу», тобто такі, які піклуються про економіку витрат інших членів суспільства, а зокрема жінок та дітей.

Кава в європейській культурі

Кав’ярні для європейської культури були важливими центрами розвитку громадянського суспільства та формування національного світосприйняття. Мода на кав’ярні приходить з Османської Імперії, в XVII сторіччі розповсюджується Європою та тісно входять у вжиток у XVIII-XIX сторіччі. Зазвичай їх згадують у зв’язці з пабами та чоловічими клубами, але на відміну від пабів та клубів цей простір був більш інклюзивним та запроваджував нову практику — читання газет. Можливість долучитись до спільного простору новин, прочитати їх наодинці, але в оточенні інших людей, які уявляються схожими, бо так само мають копійчину сплатити за вхід, не просто вміють читати, а цікавляться тим, чим і ви, розмовляють тією ж мовою, і так само уявляють, що смакують каву (бо її якість була сумнівною, та й смакова звичка — діло часу) — все це випливало у формування політичних суб'єктів, які усвідомлюють свої спільні інтереси.

Політична нестабільність як особливість українського публічного ландшафту відображає тяглість до несталого, неодноманітного, нового

Про вплив кавових закладів можна почитати, наприклад, у Юрґена Хабермаса, який досліджує феномен публічного простору на прикладі британських кав’ярень. Чи про формування національної свідомості у зв’язці з книговидавництвом та друком газет — у дуже популярній книзі Бенедікта Андерсона.

Сьогодні і політичної суб'єктності незрівнянно більше, і громадянських об'єднань вистачає, і уніфікованих газет знайти важко, та все одно бізнес-зустрічі «за кавою» (навіть якщо обидва п’ють чай) тісно увійшли в суспільний вжиток. Крім «кави і політики», «кави і дозвілля» є також місцеві питні традиції, які вливають на те, що вживають і як. І розглядаю я наразі лише безалкогольні напої. І ось тут сучасна Україна мене дуже дивує, про що я, власне, і хотіла написати.

Що п'ють в Україні

Згадуючи своє дитинство і типові напої, з яких воно складалося, пригадую: узвар, компот — і взимку, і влітку, чай — трав’яний, чорний або зелений з лимоном та медом, каркаде та домашній квас. Іноді цикорій, какао чи кава. Сік. В якийсь момент стали популярними кислотні Юпі та їм подібні, а також Кола-Фанта-Спрайт. Але ці, останні, не були частиною повсякденного вжитку, а радше вживались, як то і закріпляла реклама: на свята. Окремо варто згадати кисломолочні продукти та молочні коктейлі, які займали особливе місце серед моїх ласощів.

Дякуючи батькам, в мене не сформувалась звичка ласувати газованими напоями, бо насичений узвар чи чай з медом та лимоном набагато смачніші, краще вгамовують спрагу і корисніші за всі інші кислотні опції. Лише вміння пити воду в певному обсязі — це те, що я мала усвідомити та освоїти вже у дорослому віці.

Гадаю, що питний асортимент моєї родини доволі типовий для опису звичок пострадянського урбанізованого простору. У інших можлива інша констеляція: у когось, наприклад, більше чорного чаю та коли і ніякого каркаде — але картина інгредієнтів більш-менш наочна.

За останні десять років я жила в чотирьох країнах та об'їздила ще понад тридцять. В деяких містах бувала багато разів і використовувала своє натреноване соціологією око, щоб вивчати традиції та звички місцевих. Останні п’ять років я найбільше проводжу часу в Стокгольмі та часто буваю в Києві та Харкові. І от кожного разу, коли опиняюсь в кав’ярнях чи кафешках, фудкортах та інших демократичних місцях в Україні, я незмінно дивуюсь всім тим постійним змінам та експериментам, які так голосно промовляють до мене. Це феноменальні речі, які потребують соціологічних обґрунтувань, бо поки ніде в світі я не бачила такого багатого асортименту та креативних поєднань, як в Україні. При тому, що я порівнюю не елітні мішленівські ресторани, а прості кафе, розраховані на усередненого мешканця міста, як в Україні, так і будь-де. От деякі зафіксовані описи. Кав’ярня: окрім стандартних еспресо-капучіно-лате, плюс опції на альтернативному молоці, плюс вершки — це усереднене меню і в Стокгольмі, і в Нью Йорку, бачимо: кава з соком, кава з тоніком, кава з лавандовим сиропом, три типи напоїв з матчою, кава з кедровими горіхами, декілька варіацій какао з маршмелоу, з горіхами і так далі. В деяких кав’ярнях ще пропонують напої на основі вареного кавового лушпиння (з красивою назвою).

Прохолодні напої. В усередненому європейському кафе можна чекати на газову воду, солодку газову воду, а якщо пощастить, то й на лимонад. Якщо дуже пощастить — на пару варіантів лимонадів на основі лимону з додаванням сиропів. Також смузі та свіжі соки. Доволі непоганий вибір, але і тут український креатив дивує. Лимонади: юдзу-куркума, ялівець-журавлина, крем-сода (теж свіжозроблена, і боже, як це смачно). Дивує ще те, що ледь не кожна кав’ярня має свою доволі оригінальну колекцію смаків.

І остання категорія — різновиди чайних напоїв. І мова не про білі, червоні, пуери чи фермерські улуни, хоча цього теж вистачає, а про щось, що можна придбати на будь-якій стандартній заправці чи у супермаркеті — обліпиховий стік. В Скандинавії теж вистачає обліпихи, є журавлина, також імпортують апельсини, прянощі та імбир, але ніде я не помічала, щоб із цього створили настільки зручний у використанні, смачний та відносно (бо багато цукру) корисний напій, який можна придбати будь-де, та який стає настільки своїм, що помітити унікальність цієї ідеї можна тільки якщо пошукати аналогів такого у світі. Апельсиновий з імбиром та корицею, обліпиховий, журавлина-базилік, малина-ваніль і так далі.

Ці приклади свідчать про включеність в глобальні мережі закупівель (бо все нові і нові інгредієнти мають звідкись з’являтись та постачатись), про розвинуту мережу кулінарної підготовки (приватні курси або майстер-класи), щоб все це майстерно створювати та об'єднувати, та попит — є багато тих, хто це все вживає. Можливо, також, широкий спектр пропозицій та особлива винахідливість пов’язані із більш пізнім розвитком економіки кав’ярень та кафе. Кав’ярні, скажімо, в Скандинавії чи там західній Європі більш консервативні та одноманітні, бо традиція виробилась у XIX-XX столітті та й зафіксувалась як єдино можлива в той період. Вільний ринок в Україні утворився лише в 1990-ті, та лише після 2000-х економіка виживання почала частково змінюватись на більш сталі моделі постіндустріальної економіки, де особлива роль відведена урбанізованому креативному класу.

Крім того, політична нестабільність та революційність як особливість українського публічного ландшафту також сприяє — чи відображає — тяглість до несталого, неодноманітного, бурхливого, нового, чогось, чого ще немає, та що можна створити тут і зараз.

Отже, можливо, відповідь на питання, чому в Україні таке різноманіття та оригінальність напоїв, треба шукати як в соціопсихологічних рисах громадян, так і в особливостях економічного розвитку України. Але варто зробити окремий акцент, що така гастрономічна картина напоїв — дуже перспективна і варта особливої уваги, як з точки зору промоції внутрішнього гастротуризму, так і з точки зору формування міжнародного бренду України — з такими рисами, як унікальність, оригінальність, користь, несподіваність та смачність.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X