Відкривають очі. П’ять фільмів про расизм і дискримінацію
Нижча раса — це люди не з певним кольором шкіри, а ті, хто принижує інших або схвалює це
Над усе у житті я не терплю несправедливості. Ненавидіти і цькувати людину лише за те, що вона народилася в іншій країні чи з іншим кольором шкіри, — для мене це незрозуміло. Ба більше, я не готова з цим миритися!
Всі, хто розділяє мою позицію, наступна підбірка фільмів — для вас. Вони вчергове демонструють, настільки безглуздим є поділ на білих і чорних, і доводять, що нижча раса — це люди не з певним кольором шкіри, а ті, хто принижує інших або схвалює це.
Приховані фігури
Події фільму розгортаються в середині двадцятого століття у період холодної війни між США та СРСР. У центрі сюжету — три афроамериканки, які працюють в NASA. Завдяки своїм здібностям жінки потрапляють у команду тих, хто відповідає за запуск в космос астронавта Джона Гленна. Для Америки надважливо перемогти Радянський Союз і стати першою державою, яка запустить свою людину на орбіту Землі. Тож на головних героїнь покладають великі сподівання, оскільки саме вони відповідають за наукові розрахунки. Але не був би цей фільм у цій підбірці, якби не підіймав питання дискримінації. Афроамериканкам доведеться зіштовхнутися з безліччю перешкод — як расистських, так і гендерних — перед тим, як їх визнає їхня країна та увесь світ.
Кращі вороги
Після пожежі у школі для чорношкірих постає необхідність, аби «кольорові» діти навчалися разом із білими. Задля вирішення даного питання створюють комісію, у яку входять представники різного кольору шкіри. Від білих — активіст Ку-клукс-клану Клейборн, від чорних — правозахисниця Енн, яка переконана, що права людини не повинні порушуватися через її расу. Здавалося би, що спільного може бути у цих двох? Діти, заради майбутнього яких обоє готові на все.
Зелена книга
Між головними героями Тоні та Доном мало спільного. Тоні - балакун, який любить порозмахувати кулаками. А Дон — інтелігентний джазовий піаніст. А ще у них різний колір шкіри. Тоні наймають водієм та охоронцем афроамериканця Дона на час його турне. А їздять чоловіки по Зеленій книзі — так званому довіднику безпечних місць для чорношкірих. Ця мандрівка відкриває очі Тоні на життя його супутника. Попри свою популярність, Дона однаково вважають нижчим через його колір шкіри.
Прислуга
Юджинію виховала чорношкіра няня, тож вона зі всією прихильністю і небайдужістю ставиться до людей з іншим, ніж у неї, кольором шкіри. Чого не скажеш про знайомих дівчини — ті не нехтують нагодою вказати «кольоровій» прислузі на її місце. Юджинія прагне розповісти правду про життя афроамериканців і потайки береться писати книгу. У цьому їй допомагають чорношкіри жінки, які працюють у багатих білих. Усі разом вони ризикують, але бажання справедливості і рівноправ'я сильніше за страх.
Паркани
Головний герой Трой у юності мріяв стати бейсболістом. Але в 50-ті роки 20-го століття, в період масових расових війн в Америці, шансів досягнути успіху в чорношкірого хлопця не було. Троя зі знущаннями та насмішками виганяють з команди, тож йому доводиться йти працювати сміттярем. Минають роки, Трой продовжує прибирати вулиці, а у вільну хвилину будує паркани на задньому дворі будинку. Таким чином він прагне відгородити свою сім'ю від несправедливого та жорстоко світу, де панує дискримінація та расизм.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
