Полювання на книги. П’ять новинок від українських видавництв, на які варто звернути увагу

11 вересня 2021, 21:03

Деякі випадки незрозумілої поведінки ваших батьків почнуть мати сенс, коли ви поглянете на їхні дії через лінзу однієї з цих книг

Невидимі жінки. Як вижити у світі, де навіть цифри брешуть на користь чоловіків, К. К. Перес, Vivat

Жанр: нон-фікшн

Для кого: ця книжка для людей, які хочуть краще зрозуміти проблему нерівності. Вона висвітлюється тут не крізь ідеологічну чи філософську площини, а мовою цифр, даних, статистики і досліджень.

Відео дня

Кому не зайде: читачам та читачкам, які не готові до великої кількості цифр. Це не підручник і не сухий науковий текст, тим не менше на кожній сторінці викладені підрахунки. Раджу озброїтися стікерами, щоб не втрачати деталі, які потребують додаткової уваги.

Я прочитала цю книжку і відчула гірку іронію: патріархальна ідея влаштування світу виставляє жінку слабкою і ніжною. Традиційний поділ людей на стать «сильну» та стать «слабку і прекрасну» полягає в заступництві чоловіків над жінками. Ця книжка здирає маски і оголює страшну правду про гноблення жінок. І з цією правдою не посперечаєшся, вона говорить мовою фактів, які легко перевірити.

vivat-book.com.ua
Фото: vivat-book.com.ua

Невидимі жінки — книжка, яка вразила навіть гендерно чутливих людей. Одна справа знати, що світ — комфортніше місце для чоловіків. Інша справа побачити цьому беззаперечні докази. А ще — зрозуміти, що різноманітні сфери життя, підлаштовані винятково під чоловіків, можуть бути не просто незручними, але шкідливими і небезпечними для жінок. Правозахисниця Керолайн Кріадо Перес дослідила дані з низки сфер: охорони здоров’я, технологій, освіти, урбаністики та побуту. Опираючись на статистику та офіційні дослідження, вона пояснила, чому навіть у ХХІ столітті у суспільній уяві «людське» означає «чоловіче», а «жіноче» — це другорядне і нішеве. Бо жінки просто виключені з повістки, їхні потреби, особливості фізіології та умови життя просто не беруться до уваги під час створення продуктів і прийняття рішень.

Дослідження, проведені у Швеції, показали, що крісла в сучасних автомобілях занадто жорсткі, щоб захистити жінок від травм: вони штовхають їх вперед сильніше, ніж чоловіків, тому що їх спинки не розраховані на вагу середньостатистичної жінки. Зріст більшості манекенів для краш-тестів становить 177 сантиметрів, вага — 76 кілограмів. Вони імітують м’язову масу чоловіків і будову їхнього хребета. Автомобілі безпечніші для чоловіків, аніж для жінок. Те ж стосується клінічних випробувань лікарських засобів, планування міського простору, оголошень про найм і навіть розрахунку середньої комфортної температури в офісі. Переважна більшість правил, за якими живе сучасний світ, орієнтовані винятково на чоловіків і працюють без врахування потреб жінок.

Я навмисне не розділяю цільову аудиторію цієї книжки за ознакою статі. Вона не про те, що одна стать упосліджує іншу. Вона про несправедливість, яка з’явилася в наслідок низки соціальних та історичних умов. Ця несправедливість і досі отруює життя половині людства. Назвати проблему — це перший крок до її вирішення. Станом на сьогодні на книжковому ринку не існує книжки, яка ґрунтовніше, мовою фактів пояснює, чому нерівність отруює життя і навіть вбиває.

Керолайн Кріадо Перес — Офіцерка Ордена Британської імперії. Невидимі жінки отримали нагороду Найкраща книга за версією Financial Times і McKinsey та відзнаку Наукова книга року від Королівського товариства.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Моє! Що кому належить і як це на нас впливає, М. Геллер, Дж. Зальцман, Лабораторія

Жанр: нон-фікшн

Для кого: для юристів, психологів та просто допитливих людей, які люблять рефлексувати про когнітивні викривлення та парадокси. Для журналістів, які цікавляться філософією інтелектуальної власності, авторського права або шукають приклади про майнові суперечки, які можна використати в майбутніх матеріалах.

Кому не зайде: людям, яким важко концентруватися на деталях розповідей про судові справи; байдужим до правових дилем та етичних суперечок.

Кожна людина, яка це читає, чимось володіє. Але навряд робить паузу, щоб осмислити власне бажання присвоювати речі. А воно ще з первісних часів пустило коріння в наше повсякденне життя. Які правила лежать в його основі та як це на нас впливає? Такі питання звучать незвично. Але насправді, за ними ховається цілий пласт історій з юридичної, моральної, психологічної та навіть антропологічної площин. І це неочікувано цікаво!

facebook.com/laboratoria.ua
Фото: facebook.com/laboratoria.ua

Книжка починається з опису запеклої боротьби за простір для колін в літаках. Знайоме відчуття, коли пасажир попереду відкидає спинку крісла просто вам на ноги? Або ж ви заплатили за місце на борту, бажаєте подрімати, а пасажир позаду не дозволяє вам відкинути сидіння. Хто винен і до чого тут філософія володіння? Автори обрали цю дилему, щоб продемонструвати найпростіше протистояння за фізичне і символічне володіння. Такі конфлікти роками точаться у літаках по всьому світу. І винні в них — авіакомпанії, які здебільшого не втручаються у суперечки між пасажирами за право володіти простором згідно з купленим квитком. Авіакомпанії двічі продають один і той самий простір різним пасажирам: задньому — для колін, передньому — для відкидання спинки. І не втручаються в конфлікт, щоб у людей зберігалося відчуття контрасту між економ-перельотами та бізнес-класом.

Це був приклад простої побутової дилеми за володіння простором. Загалом книжка нашпигована низкою історій на цю тему з доступними тлумаченнями, як в тій чи іншій ситуації працює наше розуміння про власність і поведінка влади, корпорацій і зацікавлених осіб, які контролюють дефіцитні ресурси.

Пульсація — це безжальна сатира у найкращих традиціях класики британського гумору

Хай би якою була ситуація — черга за кавою чи пошук вільного місця для рушника на пляжі, ми несвідомо запитуємо себе: «Як показати всім, що це моє?» Частково бути соціалізованою дорослою людиною означає чітко розуміти, які правила власності й у якому контексті слід застосовувати. А що як ідеться не про щоденну рутинну, а про свободу розпоряджатися власним тілом, органами чи повітрям над своїм будинком? Чому волосся та сперму можна законно продати, а нирку — лише подарувати? Сурогатне материнство — це свобода розпоряджатися власним тілом чи класова експлуатація жінок? Чи має Ірак право вимагати повернення вавилонських скульптур із нью-йоркського музею Метрополітен? Чи є в Єгипту підстави вимагати у заморських колекціонерів повернути їм мумії та статуї? Якщо так, то Китай, Камбоджа, Греція, Перу й Бенін теж мають право вимагати повернути їм скарби, викрадені в них тисячі років тому? І чим від них відрізняються твори мистецтва, вилучені у жертв Голокосту? Які трюки апелюють до нашого примітивного, інтуїтивного почуття справедливості та як їх використовують маркетологи? Так, усе це про філософію володіння і розподіл ресурсів.

Автори книжки Майкл Геллер та Джеймс Зальцман викладають право у найкращих університетах світу. Їхня книжка, попри вузькопрофільну тему, стала бестселером не лише в юридичних колах, але й серед поціновувачів якісної мейнстримової нон-фікшн літератури.

Ідеальна незнайомка, М. Міранда, Видавництво Старого Лева

Жанр: психологічний трилер

Для кого: охочим «залипнути» в історію на кілька годин

Кому не зайде: людям, які не люблять легкого розважального читання без «подвійного дна» і глибоких смислів

В тридцять років Лія влаштовується вчителькою до провінційної школи — вона починає нове життя після того, як зазнала невдачі в попередньому. Ми багато чого не знаємо про головну героїню, але її історія розкриватиметься неочікуваними флешбеками аж до останньої сторінки.

starylev.com.ua
Фото: starylev.com.ua

До маленького містечка колишня журналістка, а нині - вчителька Лія переїжджає з подругою Еммі. Але щойно кримінальні хроніки починають рясніти повідомленнями про вбивства, затримання та криваві знахідки в місцевому озері, подруга Еммі зникає. А сама Лія потрапляє спочатку в ідіотське, а згодом і геть небезпечне становище, бо слідів її співмешканки просто не існує. Можливо, це не реальна людина, а витвір фантазії дивакуватої учительки? А що як Еммі справді ніколи не було? Ви довіряєте Лії? Розгадуючи цей квест сторінка за сторінкою, ви будете багато разів змінювати думку від «та вона просто божевільна» до «Еммі — аферистка, яка підставила Лію».

Атмосфера твору тривожна, але авторка не натягує жили на руку. Головна героїня запам’ятовує мошку над плямою крові, втоптану в траву і дослухається уночі до поодиноких кроків усередині порожнього будинку. Для неї головне — не втратити глузд і довести факт існування близької подруги, інакше нове життя завершиться у в’язниці.

Лії далося взнаки репортерське минуле, коли вона часто працювала поруч із поліцією: перевіряла їхні версії, діставала інформацію, яку не вдавалося роздобути копам. Тож вона починає власне паралельне розслідування кривавих убивств та зникнення таємничої подруги.

Випадкові збіги завжди приховують якусь історію. Історія Лії тримає в напрузі аж до останньої сторінки.

Дорослі діти емоційно незрілих батьків, Л. К. Гібсон, Видавництво Наталії Переверзєвої

Жанр: нон-фікшн

Для кого: для тих, хто відчував у дитинстві емоційну самотність; для дорослих, котрі відтворюють зі своїми партнерами проблемні стосунки, які мали із власними батьками

Кому не зайде: людям із щасливим дитинством, які не відчувають емоційних проблем та дискомфорту у взаємодії із оточуючими (якщо такі існують)

Усі ми родом з дитинства. І для декого ця фраза звучить не романтично, а трагічно. Для них науковиця та клінічна психологиня Ліндсі К. Гібсон написала цю книжку.

npbooks.com.ua
Фото: npbooks.com.ua

Уявіть, що батькам забракло емоційної чуйності, яка потрібна для задоволення психологічних проблем їхніх дітей. Емоційно занедбана дитина може не привертати увагу соціальних служб, родичів чи близьких. Але в довгостроковій перспективі самотність, відчуття провини та брак уваги перетворюються на труднощі, які погіршують якість життя.

Деякі випадки незрозумілої поведінки ваших батьків почнуть мати сенс, коли ви поглянете на їхні дії через лінзу цієї книжки. Дізнавшись, що це таке «емоційна незрілість» та як вона проявляється у побуті, простіше розібратися у труднощах взаємин з емоційно холодною мамою чи егоїстичним батьком-тираном. Авторка виділяє чотири типи емоційної незрілості і підкріплює теорію прикладами із власної терапевтичної практики, щоб продемонструвати, як кожен тип впливає на подальше життя людей, що стикалися із його впливом у дитинстві.

Я не вірю в психологічне зцілення через нон-фікш і впевнена, що людям із дитячими травмами слід вдатися до психотерапії. Користь цієї книги у тому, що вона не пропонує чарівної пігулки для тих, чиї почуття знецінювали найближчі люди — мама і тато. Цей текст артикулює те, що багато хто з нас відчуває, але не вміє назвати. Не знаючи болісну правду про наших батьків, ми не здатні розпізнати схожих на них людей, які можуть завдати нам болю в майбутніх стосунках. Так, до прикладу, одна з клієнток авторки книжки закохувалася у чоловіків, які нехтували її почуттями — у той самий спосіб, в який це протягом усього дитинства робила її мама. Найдавніші ділянки нашого мозку запевняють нас, що безпечне — лише знайоме. Ми тяжіємо до ситуацій, які вже є в нашому досвіді. Коли в нашому досвіді є тривала взаємодія з емоційно незрілими людьми — краще якомога раніше це усвідомити задля подальшої безпеки і добробуту.

Особисто для мене захопливим відкриттям став той факт, що емоційно незрілі люди часто відрізняються низьким інтелектуальним рівнем. Якщо ваші батьки росли у сім'ї, де панувала тривожна і критична атмосфера, вони, можливо, відмовляються бачити складність життя, адже навчилися вузько мислити. Надмірно спрощене сприйняття світу та незмога керувати складними ідеями — головні симптоми обмеженого розвитку розумових здібностей. Один із клієнтів авторки нарікав їй, що матір не може спілкуватися з ним ні про що інше, окрім погоди і меню на вечерю. Гадаю, багато читачів по-тихому «прозріватимуть» від прикладів, наведених у цій книзі.

І найголовніше. Цей текст обережно знімає із нас біле пальто, оголюючи ознаки власних емоційних проблем.

Пульсація, Б. Елтон, Книголав

Жанр: сатиричний роман

Для кого: для поціновувачів гострого гумору і драйвового ритму оповіді, бо ця книжка — настроєвий атракціон

Кому не зайде: чутливим людям, яких дратують різкі формулювання і жорсткий цинізм

Безжальна сатира про рейтингові талант-шоу у найкращих традиціях класики британського гумору.

knigolove.ua
Фото: knigolove.ua

Пісенне реаліті-шоу Пульсація — телевізійний синонім до Поп-ідолу, Х-фактору або будь-якого іншого відомого медіа продукту, де люди своїм співом намагаються підкорити відомих членів журі, щоб у фіналі позмагатися за голоси багатомільйонної публіки. Прожектори, блиск, сльози та бажання слави і визнання. Десь так ми це бачимо на екранах. Британський комік Бен Елтон вирішив розказати історію залаштунків відомого телевізійного формату, нещадно висміявши лицемірство і жадібність суддів, цинізм режисерів, дурість учасників і головне — наївність глядачів.

Сюжет починається із нового сезону талант-шоу Пульсація. Як продюсери вибирають учасників? Як маніпулюють емоціями глядачів, вишукуючи драматичні історії або підставляючи відверто бездарних мрійників? Як циніки з журі ламають долі учасників? Чому глядачі вірять в істеричний фарс на екрані? Як сила телебачення може зробити популярним будь-кого? Як зірок ліплять із безнадійно марнославних та тупих персонажів?

Перед головним продюсером шоу стоїть складне завдання: він заклався на все, що має, аби в новому сезоні пульсації переміг Принц Вельський. Залишилося лише переконати монаршу особу взяти участь у шоу, довести його до фіналу і зманіпулювати симпатіями глядачів, аби вони проголосували за занудного сноба із королівської родини. Додайте до цього вишуканий, але безпощадний британський гумор і знатимете, чого чекати від цієї книжки.

Бен Елтон — стендап-комік із когорти гумористів 80-их років, він співпрацював зі Стівеном Фраєм, Роуеном Аткінсоном та Г’ю Лорі. На початку двотисячних він сказав: «До 2050-го усі на світі будуть або поп-зірками, або учасниками власних реаліті-шоу». Схоже, він помилився лише з дедлайном, бо це пророцтво втілюється значно швидше.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X