Кохати до нестями. Три книги про щасливі стосунки із власним Я

12 лютого, 21:13
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Емма Антонюк: «Давайте подаруємо собі або знайомим потужний нон-фікшн про стосунки із найважливішою людиною на світі — з собою» (Фото:Matias North/Unsplash)

Емма Антонюк: «Давайте подаруємо собі або знайомим потужний нон-фікшн про стосунки із найважливішою людиною на світі — з собою» (Фото:Matias North/Unsplash)

Життя занадто коротке, щоб марнувати його на страх спробувати щось нове, «синдром самозванця» та ненависть до свого тіла

За даними Держстату щонайменше чверть українців — одинаки та одиначки. Напередодні 14-го лютого кожна реклама, вітрина та полиця у супермаркеті кричить їм: «Кохай негайно і до нестями». День всіх закоханих для мільйонів людей обертається на проблеми з самооцінкою та гостре відчуття самотності. Давайте пригадаємо, що 14-те лютого — це ще й Міжнародний день дарування книг. І подаруємо собі або знайомим одинакам та одиначкам потужний нон-фікшн, який дбає про стосунки із найважливішою людиною на світі. Із собою.

Відео дня

Початківці. Чому вчитися нового ніколи не пізно, Том Вандербільт, Лабораторія

laboratoria.pro
Фото: laboratoria.pro

Під час кожної зустріч я вмовляю його завести блог в YouTube. Мій знайомий — тележурналіст старшого віку, впізнаваний і авторитетний. Він — експерт у комунальній сфері і вміє говорити про неї крізь призму філософії та психології. Я серйозно, ще ніхто так драйвово не розповідав про платіжки. Але мій геніальний знайомий не хоче в YouTube, бо боїться створювати щось з нуля, тобто бути початківцем:

— Я вже застарий для цього, — каже він.

Ось кому потрібен нон-фікшн відомого американського журналіста Тома Вандербільта Початківці! Тим, хто бодай колись починав з нуля або боявся навіть підступитись. Хто соромився поставити запитання в присутності людей, які нібито розуміють, що роблять. Це каталог помилок, оспівування ніяковості. Практичний посібник про те, як дорослим починати вчитися чомусь з основ. Книжка про те, як розвинути когнітивну та поведінкову гнучкість, яка допомагає відкриватися новим досвідам у тому віці, коли вже давно не сидів за партою.

Щоб дослідити природу освоєння нових навичок, автор почав дослідження із Центру нейронауки Нью-Йоркського університету. Там працює так звана Лабораторія немовлят. Як досвідчений журналіст, він записав низку інтерв'ю з науковцями, які вивчають модель пізнання малюками нових умінь. У книжці він систематизував інформацію про те, як наш мозок «вчиться вчитися». Таким чином у цікавій та зрозумілій формі Том Вандербільт пояснив, що робити з практиками, які нам невідомі. Що відбувається з мозком, коли ми підступаємо до нових об'ємів знань. І як впоратись із освоєнням нового людям, значно старшим того віку, коли ми вчимось ходити і говорити.

Спосіб мислення, притаманний початківцям, містить багато корисних алгоритмів

«Початківці дорослі вивчають граматичні правила і вимову, за допомогою яких складають речення. Маленькі дітлахи вивчають мову, розмовляючи», — пише Вандербільт. Він розмотує нейро-клубок допитливості і застосувань нових навичок, повертаючи нас до самого біологічного змісту навчання. Потому автор Початківців переходить до наочних історій про перші кроки у нових досвідах.

Ніхто не хоче залишатися початківцем. Усі воліють радше вдосконалюватися. Із часом навички покращуються, а масив знань і досвіду збільшується, але в цій книжці Вандербільт заохочує читачів зберігати і плекати характер новачка. Спосіб мислення, притаманний початківцям, містить багато корисних алгоритмів, які можна фіксувати і застосовувати собі на користь, опановуючи будь-які сфери: від тік-току до гри на фортепіано.

Кожна або кожен з нас має знайомого, який боїться щось починати з нуля. Всі ми й самі колись ніяковіли та не наважувались. Якщо ви читаєте ці слова, нехай Початківці стануть для вас першим кроком до змін.

Сила бодипозитиву. Як покласти край дієтам і жити у злагоді зі своїм тілом, Меґан Джейн Кребб, Vivat

Якось Ольга Фреймут сказала в інтерв'ю: «Мені негативно від вашого бодипозитиву». Пригадую, журналістка, тобто я, м’яко уточнила, мовляв: «Люди бувають різні».

І не всі конче мусять слідувати уявленням Ольги Фреймут про красу, хотіла додати я. Але не додала. Бо кого ми обманюємо: ці уявлення дуже конформно збігаються з естетичними традиціями культури та суспільства. Тепер я впевненена, що якби тоді прочитала Силу бодипозитиву, наша із Фреймут розмова вийшла б геть інакшою.

vivat-book.com.ua
Фото: vivat-book.com.ua

Життя занадто коротке, щоб марнувати його на ненависть до свого тіла. Меґан Джейн Кребб відмовилася від усього, в що вірила про вагу, гідність, і красу, та навчилася дивитися на себе зовсім по-новому. Її книжка про те, чому ми воюємо із власними тілами і як натомість можемо з ними примиритися.

В Україні поняття «бодипозитив» демонізоване. Його часто використовують як синонім нездорового та неохайного тіла. І це не просто невігластво. Це жорстокість.

Коли топ-модель Кейт Мосс важила 45 кілограмів за зросту 177 сантиметрів, ніхто не влаштовував священні війни проти худоби. З нею укладали мільйонні контракти, а не називали потворною через нездоровий зовнішній вигляд. Зате умовній Альоні Альоні охоче роблять зауваження, мовляв її вага — це про хвороби. Суспільство закриває очі на анорексичний силует і пробачає кістлявість. Але не дай боже ми побачимо товсту жінку, яка насолоджується собою! Ми миттєво забуваємо про власний недолікований карієс, рік без відвідин гінеколога і тахікардію. Ми перетворюємося на безжальних діагностів серцево-судинних захворювань чи ще якихось кліше, якими люди схильні виправдовувати свою фетфобію, тобто агресію проти гладких людей. І цьому є пояснення. Культура навколо створює єдино можливу норму та ідеал зовнішності. Медіа постійно зображують тілобудову, непритаманну 95% людства, і нехтують іншими статурами.

97% жінок, які взяли участь в опитуванні журналу Glamour, визнали, що принаймні раз на день ловлять себе на думці «Я ненавиджу своє тіло».

«Бодипозитив часто помилково сприймають за бажання зробити ідеалом нову тілобудову, більшу й округлішу, яка б представляла тих із нас, хто роками лишався за бортом ідеального тіла. Правда в тому, що ми не хочемо змінювати ідеал, а прагнемо знищити його. Ми хочемо, щоб абсолютно всі тіла зображали, боготворили, шанували і прославляли», — пише Меґан Джейн Кребб.

Ви маєте прочитати цю книжку, щоб бути кращою людиною. І втихомирити свою внутрішню Ольгу Фреймут, іноді вона буває такою токсичною!

Дівчина-вогонь. Як обирати себе, ламати правила та йти власним шляхом у житті та бізнесі, Кара Елвілл Лейба, Книголав

knigolove.ua
Фото: knigolove.ua

Знаєте, що спільного у мене та відомої акторки й феноменальної красуні Ксенії Мішиної? Те ж саме, що об'єднує мільйони жінок по всьому світу — схильність до «синдрому самозванки».

Одного разу я записала з Мішиною інтерв'ю, в якому зірка найрейтинговішого вітчизняного реаліті та суддя Україна має талант зізналася у невпевненості в собі. Жоден холостяк чи суддя-чоловік публчно не говорив нічого подібного, навіть якщо програвав Мішиній у впізнаваності та успіху. Тож після нашої розмови я почала вивчати тему сестринства, жіночої взаємодопомоги та впевненості. І натрапила на статті відомої письменниці та блогерки Кари Елвілл Лейби. Не минуло й року, як на вітчизняному книжковому ринку з’явився її бестселер Дівчина-вогонь.

Це мотиваційний посібник для кожної жінки, яка має задум, зрозумілий не для всіх. Для кожної жінки, яка нестерпно стомилася грати за правилами. Для кожної, яка знає, що здатна на більше, і чекала надто довго, щоб хтось дав на це дозвіл — здавалося, такий потрібний.

Синдром самозванки — психологічне явище, коли людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям і зусиллям. Згідно з дослідженнями, від нього потерпає більше жінок, ніж чоловіків. Особливо часто трапляється серед успішних професіоналок. Синдром самозванки — це надокучливе відчуття, що одного дня вас можуть викрити як фальшивку, вивести на чисту воду за те, що ви недостатньо добре робите те, що робите. Дівчина-вогонь допомагає налагодити чесний діалог із собою з позиції самоповаги і підтримки. Ця книжка про наполегливість та сміливість, написана сестринським підбадьорливим тоном. Те, що треба у світі, де стільки неймовірних жінок страждають від сумнівів та невпевненості.

Колись я обов’язково подарую цю книжку Ксенії Мішиній, яка надихнула мене дослідити тему жіночої впевненості. Кілька екземплярів я тримаю на полиці на випадок зустрічі із дівчиною, яка має великий потенціал, але малу віру в себе. Це найкращий спосіб запалити в ній іскру, щоб добути вогонь.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X