Не все так просто. Чому жінки бояться заявляти про насильство

6 серпня 2020, 09:37

Виходить, що вина на жінці лише тому, що вона жінка, поводиться по-жіночому і у неї є вагіна

Здавалося б, що може бути складного: жінка зазнала насильства. Значить, злочинця потрібно знайти, довести його провину і засудити. Але не все так просто: досі багато жінок просто не йдуть у поліцію, і їхні друзі та родичі теж нерідко виступають проти цього кроку.

Відео дня

Чому так відбувається?

У більшості випадків жертви насильства побоюються остракізму, осуду, ганьби і навіть тавра зґвалтованої. А все тому, що досі, коли йдеться про зґвалтування жінки, в суспільстві переважає впевненість, нехай навіть несвідома, що вина на жертві. «Сама винна» — класика жанру, не тільки для чоловіків, але і для багатьох жінок. Випадкове насильство — досить рідкісна річ, переважно жінки стають жертвами знайомих їм людей або під час перших побачень, і це ускладнює справу для деяких з них. Вони справді відчувають свою провину, до того ж вину цю їм нав’язали ще в дитинстві.

Іноді, після чергової роботи з клієнткою, яка пережила насильство, інцест або домагання, я пишу пост на своїй сторінці в Facebook — і щоразу в коментарях починається боротьба.

«Не треба було лазити!» — якось одного разу написала одна жінка.

«Ходять у смужках тканини, які нічого не прикривають, і що потім хочуть?» — регулярно пишуть деякі чоловіки.

Цей середньовічний морок не так просто винищити

Найцікавіше, що якщо жінка носить строгий одяг, не цілується, на дискотеки не ходить, то вона «черниця», «фригідна», і якщо немає стосунків, сама винна — он, іди, дупою покрути, і мужики зграєю бігатимуть. Але якщо згвалтували — знову сама винна, не треба було крутити дупою. Все це схоже на середньовіччя якесь, але ні. Це наша реальність.

Відкриємо, звідки все це береться, з погляду психології, біології та культури. Сподіваюся, і жінкам і чоловікам стане зрозуміліше, як у подібних ситуаціях правильно діяти і реагувати.

Важливо розуміти, що ми живемо в культурному середовищі, а середовище формується чільною ідеологією.

Тут все хоч і трохи заплутано, але не настільки, щоб не розібратися. Я вже згадував, що багато людей досі живуть за принципом «провина на жертві». Тобто на жінці. Цей середньовічний морок не так просто знищити, він має глибокі психологічні та культурні корені, про які поговоримо нижче. І тому жінки мовчать. Якось у нашій країні пройшла розпочата моєю однофамільницею акція під хештегом #ЯНеБоюсьСказати, і деякі мої подруги, знайомі і колишні клієнтки писали мені з питанням: а нам розповідати про себе? Вони боялися осуду з боку суспільства і переслідувань з боку ґвалтівників.

Розповідати потрібно. Мужність Анастасії Лугової точно допоможе багатьом і багатьом жінкам почати зупиняти ґвалтівників і мудаків усіх мастей, заявляти на них, після чого правосуддя їх заслужено наздожене. Як того ж Вайнштейна. Заявляти про дитяче розбещення, про інцест, навіть через багато років, як це сталося в католицькій церкві або як це зробили жінки, які також розповіли свої історії під хештегом #MeToo, теж дуже важливо.

То звідки береться «провина на жертві»?

Провина на жертві — це класичний винахід патріархального суспільства. Ми живемо в постпатріархальному суспільстві. Але старе йде повільно. Як це працює? Наприклад, ми римляни, вас завоювали. Чому? Тому що ми сильніші. Самі винні. Тепер правимо ми. Бедуїни на території Ізраїлю і Палестини після Першої світової війни вільно приходили з пустелі зі зброєю, вбивали мирних жителів і грабували їх. А що? Самі винні, що такі безтурботні. Союзники у Другій світовій не відправили під суд нікого з тих, хто розбомбив Хіросіму, Нагасакі або Дрезден, але карали сторону, яка програла і за менше. «Самі винні» і «Переможців не судять».

Повернемося до нашої теми.

Між чоловіком і жінкою постійно йде біологічна гра під назвою «статевий добір». Чоловіки хочуть кращу жінку, щоб мати з нею секс і, можливо, дітей, а жінки хочуть знайти кращого чоловіка і батька дітям. Жінці потрібно привертати увагу чоловіків, а чоловікам — доводити свою надійність і серйозність намірів. Адже ціна сексу для жінок набагато, набагато вища.

І ніякий флірт, одяг і так далі не є підставою звинуватити жінку. Провина тільки на ґвалтівнику. Сказати щось у дусі «вона була зухвало одягнена», «вона сама цього хотіла» (бути зґвалтованою?), «вона першою почала» (ґвалтувати тебе?) — це те ж саме, що сказати: «Я обікрав дитину, тому що вона слабка і наївна». Виходить, що вина на жінці лише тому, що вона жінка, поводиться по-жіночому, і в неї є вагіна.

Звучить це приблизно так само, якби в суді насильник заявив: «Я зґвалтував її, тому що коли вона проходила повз, у мене резинка на штанях лопнула — і ось, товаришу суддя, що було робити?». Розумієте абсурдність ситуації?

Потрібно розуміти, що суспільні нападки на жертв насильства здійснюються лише тому, що люди так і не позбулися патріархального «провина на жертві». Настав час це перерости. Переглянути середньовічні установки, доклавши до цього зусиль.

Хочу ще додати.

Сексуальне насильство потрібно вміти градуювати. Така система давно працює в Європі і Америці. Адже крім сексуального насильства є інші форми насильства над жінками, з якими поліція не знає, що робити, водночас жертві завдано істотної шкоди.

Я кажу про сексуальні зловживання і сексуальні домагання. До перших належать секс під тиском, інцести них рідко присутнє саме фізичне насильство), розтління тощо. А домагання — це форма емоційного тиску, шантажу, порушення фізичних кордонів людини з очевидним сексуальним ухилом. Всі ці різновиди насильства завдають встановленої наукою реальної шкоди психіці і здоров’ю жертви.

Шкода, що жінкам дуже часто доводиться самим захищати себе, йдучи проти громадського тиску, бездіяльності поліції і байдужості людей, як це було з Анастасією Луговою.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що загалом ситуація з насильством і ставленням до нього потроху поліпшується. Але для того, щоб жертви насильства замість провини і безсилля відчували, що закон на їхньому боці, суспільство повинно чітко стати на їх захист. Це повинні зробити і ЗМІ, і інститути влади, і поліція, і близьке оточення. І тільки тоді ситуація зміниться кардинально — бо за кожним сексом з тиском, зґвалтуванням, інцестом і так далі слідуватиме неминуче покарання.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X