Замкнене коло. Як стрес впливає на нашу пам’ять та знання

13 травня 2020, 00:35
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Якість навчання залежить від здатності запам’ятовувати й відтворювати матеріал

Перед початком навчання необхідно позбавитися хронічного стресу, а ось помірний стрес корисний для навчання. Розберемося?

Сьогодні поговоримо про те, чому невеликий стрес може мати позитивний ефект у навчанні, а хронічний — мінімізує ефективність процесу до нуля. Такий вплив стресу було доведено спочатку на пацюках, яким під час експерименту вводили гормон стресу — кортикостерон (гормон з підкласу кортикостероїдів). У процесі поступового збільшення дози кортикостерону результати тестування пам’яті спочатку покращувались, а потім, при високих дозах, різко погіршувались.

Відео дня

Якість навчання залежить від здатності запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Те, як ми запам’ятовуємо і згадуємо матеріал, залежить від того, у якому психоемоційному стані перебуваємо.

У намаганні витягти з пам’яті необхідну інформацію ми починаємо нервувати і запускаємо замкнене коло

Те саме і з важливими виступами й презентаціями.

Визначальна теза: ми не здатні обманути мозок, не здатні ним маніпулювати. Насправді, це мозок уводить нас в оману, керує нами й маніпулює на власний розсуд. Із цим сьогодні нічого не зробиш.

Проте ми можемо створити для мозку контекст, у якому він захоче зробити те, що нам необхідно. Тобто наше з вами завдання — увесь час створювати умови, у яких мозок буде ухвалювати рішення й діяти відповідно до наших потреб.

Тепер послідовно.

Запам’ятовування інформації — трирівневий процес:

1. Набуття (як результат кожного чуттєвого досвіду активуються певні ділянки мозку). Для того, щоб інформація збереглася в довготривалій пам’яті, кожен досвід консолідується гіпокампом. На цьому етапі важливу роль відіграє мигдалеподібне тіло, яке відповідає за збереження в пам’яті подій, пов’язаних із сильними емоціями.

2. Кодування. Далі гіпокамп кодує інформацію — укріплює синаптичні зв’язки, які активувалися на першому етапі.

3. Утилізація. Тепер, коли інформація закодована, вона або запам’ятовується, або через певний час вилучається із пам’яті. Тут працює просте правило: те, що мозок використовує, він зберігає, а те, чого не використовує — утилізує. Важливо: інформація зберігається в різних ділянках мозку, а от за вилучення її відповідає префронтальна кора.

Розберімося в тому, як стрес впливає на кожен із цих етапів.

На першому і другому етапах помірний стрес навіть сприяє запам’ятовуванню сенсорного досвіду — у відповідь на подразник, який викликає стрес, організм виділяє гормони стресу (кортикостероїди), які запускають в мигдалеподібному тілі процес розпізнавання загроз і відповідну реакцію. Далі мигдалеподібне тіло впливає на гіпокамп, буквально закарбовуючи в пам’яті стресову ситуацію. Секреція кортикостероїдів стимулює роботу гіпокампу й сприяє консолідації пам’яті.

Але коли людина відчуває хронічний стрес протягом тижнів чи навіть місяців, високий рівень кортикостероїдів обмежує здібності до запам’ятовування.

Стрес знижує активність префронтальної кори, яка, в тому числі, відповідає за процес запам’ятовування і вилучення інформації. Така функція необхідна мозку для реакцій «бий або біжи» у небезпечних ситуаціях: коли при стресі вмикається ця реакція, мисленнєвий процес буквально вимикається. Саме такий механізм спрацьовує, коли під час іспиту ми не можемо згадати матеріалу, який точно вчили, під час виступу не можемо згадати ні слова з промови, яку ретельно готували. У намаганні витягти з пам’яті необхідну інформацію ми починаємо нервувати і запускаємо замкнене коло — підвищується секреція кортикостероїдів, які ще більше пригнічують здатність згадати матеріал.

Що робити?

Коротко: ми не здатні ні керувати, ні маніпулювати мозком. Ми можемо створювати для нього умови!

1. Імітуйте подію.

Якщо ми знаємо, що в планах важливий виступ чи складання іспиту, то можемо підготувати мозок, створивши імітацію стресової ситуації. Усе нове викликає стрес. Готуйтеся до виступу чи іспиту, буквально відтворюючи ситуацію, до якої готуєтесь. Нехай усе буде точно відображати заплановану подію: та сама сцена, одяг, часові рамки. Коли мозок відтренерує кілька разів стресову ситуацію, то її контекст для мозку стане знайомим, і секрецію кортикостероїдів буде зменшено.

2. Зробіть руханку.

Безпосередньо перед подією зробіть кілька фізичних вправ. Пришвидшене серцебиття й дихання викликають у мозку хімічні зміни, які знижують нервовість і підсилюють відчуття благополуччя.

3. Дихайте.

Безпосередньо перед подією зробіть кілька дуже повільних вдихів і видихів. Це подавить реакцію «бий або біжи». Концентрація на диханні впливає на зниження рівня стресу: це «працює» для широкого кола аудиторії — від третьокласників до студентів і керівників.

Корисна звичка на майбутнє: кожного разу, коли мозок опинятиметься в критичній ситуації, зробіть кілька глибоких вдихів і видихів. У повсякденні завжди дихайте на повні груди. А коли рахуватимите вдохи й видихи, дякуйте і за дихання, і за життя. Бо життя — це найголовніша цінність, якою варто перейматися. З усім іншим ми точно впораємося.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X