Чому розлучатися так боляче і як це пережити

21 серпня 2021, 10:30

Розставання викликає такий самий стрес і активізує ті ж самі зони, що і сильний опік або глибока рана

«Душа — конкретний орган, Олено. І він дуже сильно болить». Так описувала мені свої відчуття клієнтка, яка переживала важке розставання.

Чому розлучатися так боляче?

Відео дня

Чому, розриваючи стосунки, ми відчуваємо реальний, сильний, фізичний біль? Хтось каже, що болить душа, хтось скаржиться на серце, нестерпний біль у грудях, «ніби прострелили і в цьому місці дірка…» Хтось розповідає, як «болить порожнеча всередині».

Розставання болить, і дуже сильно. І цьому є причини.

Людина не створена бути одинаком. Нам життєво необхідно мати близькі стосунки з іншими людьми.

Біль підсилюють нездійснені надії

Природа придумала складний механізм із гормонів, хімічних і нейронних процесів. Тестостерон, дофамін, трошки кортизолу, адреналіну, норадреналіну, потім окситоцин… В організмі ці гормони регулюють процеси, які включаються під час потягу, закоханості, прихильності.

Плюс нові нейронні зв’язки. Початок стосунків і так зване притирання — це ніщо інше як «протоптування» нових нейронних доріжок, формування звичок, динамічних стереотипів. І раптом все це — раз, і обривається.

Звичний фізіологічний цикл раптово ламається, організм приходить у серйозний дисбаланс.

У мозку на час порушуються функціональні зв’язки (щодо цього є дослідження). Гормональна система теж страждає.

Візьмемо тільки один приклад. Об'єкта вже немає, а дофамін ще досі виробляється. Мотивація для з'єднання з іншою людиною не слабшає, народжуючи тривогу, занепокоєння, незадоволеність і біль. Потім вироблення дофаміну зменшується, приходять занепад сил, депресія, апатія (саме тому в період розставання багато хто намагається «добрати» дофамін з інших джерел, за допомогою психоактивних речовин, їжі і безладного сексу). Все це не допомагає, тільки підсилює дисбаланс і біль.

До речі, про біль. Він не міфічний, а цілком реальний. МРТ показало: розставання викликає такий же стрес і активізує ті ж зони, що і сильний опік або глибока рана. І мозок захищається також: виробляє опіоїди (натуральні знеболювальні, наявність яких означає реальну травму).

Біль підсилюють нездійснені надії. Хтось мріяв про весілля на березі моря, хтось про дитину, хтось про кругосвітню подорож удвох, хтось сподівався, що коли з дому «випурхнуть» діти, буде спокійне життя з коханою людиною.

Надії обвалилися. Що робити?

Кілька рекомендацій про те, що допомагає із психотерапевтичного досвіду і досліджень:

Не шкодувати про минуле. Воно — не помилка. Якщо кохання минуло, не означає, що його не було. Це найважливіший досвід, який слід цінувати;

Я часто даю вправу: перерахувати, за що я можу подякувати минулим стосункам. Можна навіть вголос або письмово: «Я дякую за…»

Пам’ятати, що, поки ми живі, все можна змінити. Можливі й весілля, і дитина, і спокійне життя удвох. Просто не зараз.

Не варто розхитувати себе ще більше алкоголем і наркотиками. Нашу систему заохочення підтримає, наприклад, спорт або кар'єрні досягнення. Часто розлука — стимул для потужного ривка в найрізноманітніших сферах життя;

Не варто кидатися відразу в нові стосунки, не треба, не допоможе, стане ще болючіше.

Важливо бути з тими, хто приймає, любить і підтримує.Не мовчати, говорити про свої почуття. Ділитися своїми переживаннями. Бути в колі тепла і любові.

Працювати з тілом, слухати його.

І пам’ятати, що наш мозок і наша гормональна система цілком здатні з цим упоратися. Просто потрібен час. Так, він «лікує», і тут наука і народна мудрість збігаються.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X