Коли час дорожчий за золото. Як говорити з військовими

Ми не мали досвіду жити у війні. Тож так багато всьому ми вчимось з нуля, зокрема й особливостям комунікації з військовими. Слова можуть ранити, а можуть зцілювати. Тому важливо дбати про те, як ми говоримо і що ми говоримо одне одному — щоб будувати і зміцнювати стосунки-мости, а не руйнувати їх.

Питання як говорити з близькими, які захищають країну, є поширеним і на нього непросто дати однозначну відповідь. Бо з одного боку військовий/а — це все та ж знайома, близька людина, для спілкування з якою не потрібні додаткові «інструкції», а з іншого боку — ми розуміємо, що контекст життя (і стосунків) змінився.

Поряд із цим інтерес до такого роду питань є добрим знаком, адже свідчить про усвідомлення того, як важливі делікатність та проява турботи у той спосіб, щоб вона була опорою і підтримкою.

Кілька базових рекомендацій щодо комунікації.

Спокійний, дружній тон: емоційність і навіть тембр голосу має значення. Якщо ви схвильовані, то перш за все варто подбати про власну стабілізацію, щоб не передавати свій настрій військовому. «Емоційне зараження» є природним і автоматичним процесом, тож нехай ваша «синхронізація» відбувається не у тривозі, а в спокійній впевненості, позитивному налаштуванні.

Більше розуміння, нуль звинувачення: зараз саме той час, щоб згладжувати всі гострі кути розмови і не переходити до звинувачень чи претензій. Вся енергія військового/ої має бути спрямована на бойові завдання і виживання, а не родинні конфлікти.

Якщо ви схвильовані, то перш за все варто подбати про власну стабілізацію

Ваша ініціатива: будьте готові розповідати більше про ваші справи. Оскільки військові не можуть розповідати телефоном про деталі своєї роботи чи місце розташування, подбайте, щоб вам було чим поділитись натомість.

Без порад щодо війни: всі ми слідкуємо за новинами, слухаємо експертів, маємо своє бачення чи оцінку ситуації, але краще лишити їх при собі. Не потрібно повчати чи критикувати дії військового/ої чи командування.

Бути собі другом: це велике випробування невідомістю, коли зв’язку немає чи зідзвони нечасті. На жаль, ваша близька людина може мати складні бойові завдання, які не залишають сил на розмову, або ж може не бути доброго зв’язку. «Острів тривоги» завжди буде в нашому серці, допоки рідні не повернуться додому з перемогою, — це неминуче. Тому й важливо подбати про підтримку себе і поповнення власних сил, щоб, коли з’явиться зв’язок, ви теж могли бути гарною опорою для своїх рідних.

І як маленький орієнтир, нижче — декілька важливих моментів щодо спілкування, зібраних в особистих розмовах із військовими. В цьому, власне, і полягає ключова порада: запитайте у вашої близької людини, як би він/вона хотіла б, щоб ви проявляли турботу, чим ділились, а про що не питали, як і коли краще та зручніше спілкуватись — це найнадійніший шлях, адже не лише всі ми різні, а й умови, в яких перебувають військові, та можливості також різняться.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

«Як твої справи?»

«Вводить в ступор, бо не знаю, як правильно відповісти. Сказати, що добре, не можеш — люди гинуть, тут погано, не оптимістично, не життєствердно…»; «Реальний робочий день військових важко пояснити «на словах».

Може бути доречно розповідати про ваші справи: «Фото з дому дуже підтримують. Діти, домашні улюбленці, вид з вікна, щось мирне, повсякденне»; «Підбадьорює коротенький меседж, що зроблено позитивного в тилу. Наприклад: ми висадили 10 дерев; ми допомогли сусідам поставити вибиті вікна; ми задонатили для такого-то підрозділу на тачку»; «Коли питаєте „як ти“, варто також додати „як хлопці?“, бо ти зазвичай не сам воюєш, а йдеш пліч-о-пліч».

«У мене був сон про тебе, хвилююсь»

Не перекладайте ваші переживання і відповідальність за них на військового: «Ти не можеш не їхати на справу, не виконувати задач, а думки „може це знак“ викликають непотрібну тривогу».

Читайте також:

Антон Семенов

Щоб зберегти стосунки. Як говорити з тими, хто далеко

«Коли закінчиться війна? як справи на фронті?»

На це неможливо дати відповідь.

«Скількох ти вбив/ла?»

Просто ніколи не питайте. «Жарти про „череп бурята“ чи кавун теж недоречні. Війна — не розвага».

Без військового сленгу

«Дратує, коли питають, чи у мене все 450. Тут майже так не говорять між собою. Це сигнал для радіозв'язку».

Ненав’язливість

Не вимагати виходити на зв’язок з якоюсь чіткою регулярністю, не звинувачувати, якщо не відповідає на повідомлення. З хвилюванням ви справитись зможете, а військовий наражає себе на небезпеку, шукаючи місце зі зв’язком.

«Бувало так, що хлопці гинули, бо засвітилися, коли шукали місце, де ловить інтернет. І їх то снайпер знімав, то осколками било, то підривалися. І все, щоб не чути істерику, якщо із затримкою подзвонить».

Доречність

Якщо військовий на передовій, час — дорожчий за золото. Тоді варто зосередитись на справді важливих питаннях, бути лаконічним.

«Коли був постійно під обстрілами, дратували розмови на неважливі теми — це зайвий ризик».

Нормалізація

Якщо військовий розповідає вам про симптоми стресу — валідувати (визнавати), нормалізувати їх («Це тому, що ситуація ненормальна, організм так реагує, щоб захистити себе, з тобою все буде в порядку, щойно напруга спаде, психіка знає, як вберегти себе»).

Залежно від ситуації можна розповісти про техніки саморегуляції, спробувати їх разом. Приймати, що військовий/а може почувати себе по-різному — і бути виснаженим/ою, і засмученим/ою, і схвильованим/ою.

Самоконтроль

Утримуйтесь від плачу, істерик, панічних фраз: ви так передаєте відповідний настрій військовому і на заспокоєння (ваше, а потім — своє) витрачається багато дорогоцінних сил.

Підтримка, а не жалість

Жалість паралізує, вселяє безнадію. Натомість важливо допомагати і підтримувати рух вперед. Вірити у вашу близьку людину.

Бути поруч

Слухати і бути поруч, навіть якщо певну історію ви чуєте вже втретє.

«Чи не напрягають/відволікають повідомлення? — навпаки, хочеться отримувати і відчувати, що про тебе думають, пам’ятають і турбуються».

«Бережи себе»

«Єдиний спосіб „берегти себе“ на війні - не бути на війні. Спробуй вижити, я теж спробую. Це те, що ми частіш за все бажаємо один одному».

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут