Як перестати заздрити чужим успіхам

8 серпня 2020, 09:40

Хочеш бути, як інший — дізнайся, чим він «оплатив» свій успіх

«Я, коли бачу всі ці фото, ноги, море, успіхи їхні успішні, починаю себе і всіх навколо ненавидіти», — так почалася одна нещодавня розмова. Зараз ми всі проходимо дивне і складне випробування — в порівнянні з нашим дитинством, кількість тих, з ким нас порівнювали і з ким ми самі можемо себе порівняти, особливо з появою соцмереж, збільшилася багаторазово.

Відео дня

Знайомій, чиї слова наведено вище, я нагадала:

1. Люди брешуть. Часто. Буває, людина пише пост або публікує фото, я бачу його в стрічці, і тільки встигаю подумати: як же чудово, як я за нього/неї рада — як вона раптом надсилає мені приватне повідомлення. І розповідає про проблеми якраз у тій сфері, якій присвячено «райдужний пост», який, можливо, викликає у інших нарцисичні страждання.

Якось я запитала у своєї близької знайомої:

 — Слухай, а для кого ти це все пишеш? Ти ж створюєш уявну реальність. Ти мені щойно протилежне про своє життя розповідала. Пишеш для себе? Щоб себе вмовити, що все гаразд? Або щоб комусь щось довести?

 — Ну про щось же треба писати?

 — А якщо ти раптом помовчиш якийсь час, а потім напишеш, але вже зовсім твоє, «справжнє», або напишеш зараз, але зі своєї реальності?

 — Поки я знайду «істинне», мене ж забудуть…

Багатьох з нас у дитинстві не вчили, що ми цінні самі по собі

 — Але ж ти знаєш, що ця бульбашка створює напруження і провокує тривогу, що тебе в будь-який момент можуть викрити? І що на підтримку образу витрачається купа енергії?

Люди брешуть.

Жінці, яка злилася на себе через успіхи інших, я поставила ще пачку запитань: чи дозволяла вона собі злитися на батьків, чи бачить, чи відзначає свої власні успіхи? Які слова всередині неї звучать, коли вона помиляється? Чиєю злістю вона злиться і чиї очікування намагається виправдати?

2. Нашому мозку складно підтримувати 100% «обдарованість». Геніальність — занадто ресурсовитратно. І якщо у нас десь є гіперздібності, то десь може бути гіпо. Але в публічному просторі всі люблять демонструвати тільки свої найкращі риси. Ми порівнюємо себе й іншого, але бачимо тільки частину його, ми не знаємо, що у нього «недоукомплектовано».

От у мене розвинений вербальний інтелект, а просторове сприйняття — просто капець, як недовантажене, буває до сміху. Це те, що я постійно треную. Щоб дістатися на велосипедних прогулянках додому або знайти дорогу в нових приміщеннях, мені доводиться робити «емоційні зарубки», запам’ятовувати яскраві деталі. Діти мої сміються, коли я питаю: а ми зараз де? Захоплюючись рисами інших, заздрячи їм, ми не знаємо, де у них «недо», що їм доводиться розвивати, добудовувати.

3. «І взагалі, я хочу бути, як ти», — послухай, щоб бути, як я, тобі доведеться пройти те, що пройшла я. У моє справжнє вкладено десятиліття роботи, воно оплачене свідомо не кажу, що розплачуюсь, я вірю в те, що нам не потрібно розплачуватися, а ось «вкладати» — важливо) кризами, сльозами, десятиліттями навчання, роботи, щирості, роками терапії. Ми не знаємо, чим оплачений успіх інших. І ти ж знаєш, скільки невидимих зусиль за зовнішньою легкістю. Те, що дається легко в роботі — це вже несвідома компетенція, сформована завдяки рокам щоденної практики. Я не бажаю тобі бути як я, я люблю свій шлях, але він не з простих. І не бажаю тобі, щоб «взуваючи чужі черевики», ти пропускала свої шляхи. Хочеш бути, як інший — дізнайся, чим він «оплатив» свій успіх, що вклав у нього.

Багатьох з нас у дитинстві не вчили, що ми цінні самі по собі. Що порівнювати можна тільки подібне. Що коли нас порівнювали з братами/сестрами/однокласниками в дитинстві — це взагалі-то була маніпуляція під виглядом «мотивації», що створює зайву тривожність і провокує невпевненість і «невроз досягнень». Нам не розповідали, що ми цінні зокрема своєю винятковістю і різницею. І, звісно, є те, в чому ми всі схожі, але те, у чому ми відрізняємося, наша «недосконалість» або те, що ми звикли ним вважати — частина нашого дару.

«Стань тим, хто ти є», — Фрідріх Ніцше.

А знайомій я дала просте «домашнє завдання» на пробу. Розповіла про те, що Юнг визначив чотири функції свідомості, чотири способи переробки інформації про внутрішній і зовнішній світ: мислення, почуття, відчуття, інтуїція. Вони є у кожного з нас, у «різній комплектації», у різних співвідношеннях. Як правило, два переважають, а у двох інших додаткова, «підпорядкована функція». У двох переважних — наша освоєна сила. Те, що нас захоплює, те, чому ми заздримо в інших — як правило, в нас у «підпорядкованій функції». Те, завдяки чому ми могли б розвиватися.

А маркером нашої зрілості й сили може бути і те, що успіх іншого не провокуватиме в нас відчуття власної нікчемності, уразливості, злості та слабкості.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X