Наслідки тривалого стресу. Як допомогти дітям впоратися зі страхами

25 жовтня, 20:43
Світлана Ройз: «Дайте дитині ліхтарик, щоб створити відчуття „контролю над темрявою“» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Світлана Ройз: «Дайте дитині ліхтарик, щоб створити відчуття „контролю над темрявою“» (Фото:AndrewLozovyi/Depositphotos)

Ми не можемо спрогнозувати, що стане тригером для занадто сильних емоційних проявів

Про дитячі страхи. Практичне. Я хотіла нагадати про важливу тему. Кілька ночей допомагала знайомій родині — у дитини були напади паніки. Виявилось, що діти в укритті розповідали один одному «лякалки». Пам’ятаєте, як ми в дитинстві казали «в чорній-чорній кімнаті…» Мало того, що вони розповідали це, коли самі були в небезпеці, одна з дівчаток-однокласниць знайшла в мережі цю лякалку з дорослих фільмів жахів (коли ми просто чуємо інформацію, то самі створимо образ, як правило, такий, з яким ми здатні впоратись, тоді як конкретний образ, який ми бачимо, може бути більш небезпечним) А ще й потім в школі дівчина стукала дверима та залишала на підлозі сліди, щоб зробити цю лякалку більш реальною. Для дівчини, якій ми допомагали, саме візуальний образ, який вона побачила в телефоні, став травмуючим.

Відео дня

Для нас в дитинстві такі лякалки були «тренуванням», адаптацією, ми привчали себе так долати страхи. А ще, той, хто розповідав їх і міг насправді нас налякати, відчував свою владу. Але ми могли впоратись із таким навантаженням, наше життя було більш безпечним.

Зараз лімбічна система дорослих і дітей гіперактивна. Ми не можемо спрогнозувати, що стане тригером для занадто сильних емоційних проявів, на що нашої витривалості вже не вистачить.

Багато дітей зараз бояться темряви — на жаль, це наслідки тривалого стресу. Багато дітей знаходяться в збудженому стані, запитів про дратівливість, напади агресії, істерики з кожним днем все більше.

Я дуже прошу поставити для молодших дітей батьківський контроль на користування інтернетом — щоб вберегти їх від перегляду того, що може ще сильніше вплинути на їх стан.

Зараз лімбічна система дорослих і дітей гіперактивна

Після того, як ми працювали прямо вночі з нападами паніки, я просила батьків дати дитині свій ліхтарик чи маленький світильник на батарейках, щоб було відчуття «контролю над темрявою».

Просила не грати перед сном в комп’ютерні ігри та не дивитись фільми або мультфільми, де є занадто активні дії, сюжети, пов’язані з магією, та різкі звуки. Це посилює збудження дитини.

Перед сном, якщо це можливо, грати в тілесні ігри, масажі, колискові.

Батьків я просила не казати донці: «Тут немає нічого страшного, нічого боятись. Ти ж доросла». Дитина від цих слів не перестає боятись, вона відчуває себе ще більш одинокою та безпорадною. А ще й починає відчувати провину, що вона «не така». Важливо давати підтримку і, можливо, сказати: «Це виглядає дійсно страшно. Я теж колись боялась. І я точно знаю, що ти впораєшся. Давай з тобою… (і далі пропонуємо дії)»

Коли ми трансформуємо те, що викликало напругу, навіть з маленькими дітьми, то працюємо на кількох рівнях:

— повертаємо відчуття безпеки (своєю присутністю, своєю надійністю);

— повертаємо контроль (хоча б даємо ліхтарик), «дистанціюємося» (можливо, уявляємо, що знаходимося у сяючому коконі, чи зачиняємо лякалку в сундук на замок);

— якщо дитина боїться образу-картинки, працюємо саме з цим образом (я просила дівчинку уявити, що з цієї лякалки ми сонячним світлом змиваємо всю кров, весь бруд, що вона чарівною силою зменшує цей образ до мурашки, здуває, відправляє її в світ фільму чи мультфільму, чарівною паличкою торкається і цей образ розпадається на краплини чи глітери).

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— працюємо над тим, щоб дитина відчула силу: робимо захисників — янголів-охоронців, мандали з ниток — ловці лякалок, бризкаємо «спреєм від монстрів». Пригадуємо, коли їй вдалося впоратись із складностями.

— знімаємо тілесну напругу (дихання з акцентом на видих, розтягування, відштовхування страху). Увага на стопах, опорі спини, руках, очах (можливості сконцентруватись на картинках, що є в реальності — об'єкти якогось кольору чи форми).

З дітьми на п’ятнадцятихвилинках ми робили вправу — відштовхували від себе із всіх боків (зверху, за спиною, перед собою) те, що може лякати, із криком: «Тпрусь-тпрусь, я тебе не боюсь!» Коли нам страшно, можуть блокуватись зони Брока, що відповідають саме за мовлення, за можливість вимовити слова, і ми в грі стимулюємо мовлення, робимо активні рухи і повертаємо відчуття контролю.

І навіть з маленькими дітьми вже в стабільному стані ми можемо говорити про те, чому, на їх погляд, ця дитина таке розповідала? І чому наша дитина не відійшла, не попросила перестати розповідати. Чи може вона сказати іншім ні?

Ми розмовляли про те, що коли людина бачить, чим нас можна злякати, вона впливає на нашу волю і силу. І свою силу ми собі повертаємо. Я запитала: «А куди в тілі повертається твоя сила?» Дівчинка сказала, що відчула, як в сонячному сплетінні стає тепліше.

Ми говорили і про те, що часто лякає той, хто сам боїться.

І я просила батьків озвучувати дитині, кожен раз, коли вона сама йде в темну кімнату, чи робить якісь «сміливі» кроки: «Дивись, тобі було страшно, але ти це зробила! В тебе стільки сили та сміливості». Ми даємо їй відчуття її маленьких перемог.

А потім виявилось, що багато дітей цього класу були налякані. І вночі, які в нас і так тривожні, прокидались із страхом. Не знаю, чи будуть про це розповідати вчительці, щоб поспостерігала за тим, що відбувається в школі.

Будь ласка, якщо в поведінці дитини з’явились зміни, якщо напади паніки продовжуються, якщо напади агресії, істерики відбуваються часто — обов’язково звертайтесь до психологів. Загальних текстів та загальних порад може не вистачати.

Я знаю, що в деяких школах та садках готуються до Хелловіну. Прошу цього року бути обережними з цією темою. З одного боку, це може бути корисним відреагуванням, висміюванням, з другого, важливо робити щось точно не страшне, смішне, щоб не підсилити ще більше страх дітей.

Ми разом впораємося.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X