Синдром понеділка. Що потрібно знати батькам школярів

30 серпня 2021, 15:13

Учням молодших класів перші тижні навчання даються особливо важко

Адаптація до школи. Трохи «терапевтичних чарів».

Перші півтора-два місяці навчання ми можемо помічати після кожних вихідних «емоційний відкат» — «синдром понеділка». Дитині після кількох днів, проведених з сім'єю, може бути складніше «відокремитися» від батьків, може бути більше опору, тривоги, примх.

Відео дня

Потрібно продумати, проговорити послідовність дій вранці понеділка, заздалегідь підготувати одяг, зібрати рюкзак. Звичка ще не сформована, тому необхідно залишити трохи більше часу на збори. Продумати разом ритуали прощань. Можливо, помріяти про те, що дитина буде робити завтра після школи.

У школах зараз не обов’язкова шкільна форма. Але якась деталь — значок, краватка, герб, нашитий на піджак або кофту, пояс, словом, будь-який знак відмінності і приналежності, допомагає вкоренитися в цій спільноті. Відразу відчути себе частиною групи. А ще, коли дитина його одягає і знімає, допомагає переміститися між просторами «дім» і «школа». Якщо цього немає в школі, можна придумати свій значок, шарфик тощо.

Гра — чудовий спосіб створити простір безпеки

У перші тижні навчання діти дуже втомлюються — зараз їм потрібно буде більше часу на відпочинок. Більше перемикання. Молодші школярі, приходячи зі школи, можуть раптом почати гратися тими іграшками та іграми, в які грали малюками, дивитися ті мультфільми, які любили раніше. Можуть «перетворюватися» на капризуль — 3−4−5-річних діток, і цей тимчасовий регрес нормальний.

Ідеально після школи дати дітям будь-якого віку можливість поспати, побігати, пограти — зробити «видих».

Першокласники, які не ходили в садочок, або ті молодші школярі, у кого в класі немає знайомих, можуть почуватися більш тривожно. Поки дитина не почувається вкорінено, в безпеці, її фокус буде точно не на отриманні знань. Вона і в класі буде повертатися до тих занять, які для неї звичні, нагадують про час стійкості і стабільності. Дитина шестирічка, яка взагалі схильна грати за своїми правилами, цілком може заявити: «Так, стоп, ця ваша гра нудна, я буду грати в свою», — і вийти з навчального процесу. Але ховання під парту і забави під час уроку, часті походи в туалет або «попити води» — це не просто гра, це спроба зняти напругу і тривогу. У дитини після семи років це сигнал пошуку безпеки. І дорослим важливо бути уважними до цього.

Перші шкільні місяці — це час формування «емоційного фону», простору навчання. Ми в будь-якому віці схильні уникати тих занять, компаній, дій, де відчуваємо дискомфорт, де нам небезпечно і неприємно, де є загроза для нашої самооцінки.

І зворотний процес — ми хочемо повторити контакт з тим, що приносить нам задоволення, комфорт (дофамін, енергію). Уникнення однієї дії, яка не вдається і викликає негативні емоції, генералізується, поширюється на дуже багато. І важливо спостерігати за тим, чого уникаємо ми і чого уникають наші діти. Можливо, ми зможемо розділити складні завдання на маленькі дрібненькі кроки. Стимулювати до того, щоб нехай хоч маленьку дію, але все-таки здійснювати.

Ідеально, хоча б для першокласників, кожен день завершувати якимось загальним ритуалом, відзначенням того, що сьогодні прекрасно вдалося. Впевнена, у кожного учня знайдеться, що відзначити. Дитині важливо виходити зі школи з відчуттям: «У мене сьогодні був прогрес».

І трохи терапевтичного чаклунства для вчителів і батьків:

«Чарівна паличка», яка знімає чари забуття. Дитина тривожиться, що щось забула, що не впорається, що може помилитися. Гра — чудовий спосіб «охолодити» мигдалеподібне тіло і створити простір безпеки. Якщо до дитини молодшої школи звертатися, направляючи на неї «чарівну паличку» (необов'язково купувати, можна взяти фломастер або обмотати фольгою указку) — і знімати «чари забуття», або, якщо вона говорить тихо або голосно — підвищувати-знижувати гучність голосу, або «доторкатися» чарівною силою знань математики — дитина дійсно «розчарується».

Якщо школярі носять маски, якщо в класі задуха, якщо діти відчувають тривогу, на перерві можна запропонувати їм гру в мильні бульбашки. Роблячи видих довший, ніж вдих, ми активуємо парасимпатичну нервову систему, заспокоюємось, відновлюємо дихання. Ну і це радісно.

Весь перший тиждень я кожен день вкладала в кишеньку дочкиного рюкзака листи. Кожен день писала все більше рядків і додавала все більше письмових букв. Це давало можливість доньці відчути контакт зі мною і при цьому налаштовувало на навчання і ускладнення завдання (вона сама просила писати листи все більшого обсягу). Наступного тижня буду писати листи через день. І через тиждень, думаю, перестану.

Юла або дзиґа. Люблю їх. У мене є колекція дзиґ. Запускати дзиґу і спостерігати за нею — одна з найпростіших «практик уважності». Допомагає і розслабитися, і сконцентруватися, і повчитися регулювати силу впливу. Ну і метафора чудова — рівноваги в русі. І відчуття — «я сам запускаю процес».

Знахідка — браслет-конструктор LEGO. Є варіанти і для хлопчиків. Ми подарували доньці кілька наборів. Вона перед школою сама складає новий «візерунок дня». І на перервах, якщо обмежено рух (бігання), можна запропонувати рух «внутрішній», «доступні зміни».

Ручка з прозорим блоком і гліттерами. Можна змахнути ручкою, і гліттери будуть красиво перемішуватися і опускатися. Спостереження за гліттерами — «дитяча медитація». Можливість розслаблення перед новою концентрацією.

Браслетик з намистинами. Я навчила доньку, коли потрібно заспокоїтися (дати собі підтримку) — перебирати пальчиками намистинки і, торкаючись до кожної, говорити слово-стан, який зараз важливий: спокій, радість, увага і так далі.

Іграшка-брелок «для жмакання», який можна прикріпити до рюкзака. Дітям-кінестетикам, яким важливо мати багато тактильних контактів, яким потрібні обійми, дотики, які реагують на будь-які впливи діями, тілом, потрібно запропонувати щось, що могло б «відтягнути» на себе напругу. Діти люблять стискати в руці такі кулі та іграшки.

Колір важливий. Я спеціально підбирала не червоний або помаранчевий — стимулювальні, а більш розслабливі кольори. Все, що на фотографії — куплено в магазинах, є у вільному доступі

facebook.com/svetlanaroyz
Фото: facebook.com/svetlanaroyz

Нехай адаптація дітей і дорослих проходить легко. Добрих дорослішань.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X