Остання крапля. Що робити, коли закінчуються сили
Олена Любченко: «Коли немає сили на „самопочинку“ та покращення, достатньо просто спостерігати свій стан» (Фото:Engin Akyurt/Pexels)
Найефективніше, що ми зараз можемо — пережити це та не збожеволіти
Сіла попрацювати, поки є світло і зв’язок. Раптом почула у сусідів звірячий крик. Моторошний, голосний, нічим не стриманий.
В голові пронеслось: скільки приводів отак волати є в кожного з нас кожного дня, скільки тих криків так і залишилося в нас, скільки застрягло десь всередині.
Уява малює найстрашніше, бо сусід на нулі. Подихала, зібралася з силами, дзвоню.
— Привіт, чула крики, ти як там?
— Ой вибач, весь будинок певно злякала, але ж то була остання крапля!
Як виявилося, у прямому сенсі. Від постійних відключень зламався бойлер, голова в милі, води — нема. Київська классика.
Ну, питання без зірочки. Голову домили у нас, все владнали. І от я тепер сижу і думаю про «останню краплю».
Кожен з нас має право піклуватися про себе
Про те, що в кожного свій спеціальний набір болю, свої накопичення випробувань, свій банк сили і свій край, своя «остання крапля», коли прориває: в машині, наодинці, у терапевта, з подругою, під душем, під ковдрою з ноутом і Холостяком…
Досвідчені вчені кажуть, що якщо прориває, якщо є змога так волати, матюкатися, колотити, ревіти, то треба це робити (в безпечний для всіх спосіб), і воно дуже корисно.
Ще вони кажуть, що бувають стани, коли стрес затягується і затягує, стає хронічним, коли навіть на таке «тупе волання» керосину не вистачає. Коли немає сили на «самопочинку» та покращення.
І тоді — вкотре повторюю — достатньо просто спостерігати свій стан. Просто відпочивати. Спати. Залишити себе в спокої. Не рухати. Відчепитися від себе із самовдосконаленням та ефективністю. Найефективніше, що ми зараз можемо — пережити цей треш та не збожеволіти. Це вже буде дуже непаганий результат. І вправна життєва ефективність.
<...>
Днями мене спитали, що тримає українців?
Що дає сили та віру все це витримувати?
1. «Зате». В нас відібрали комфорт, зате ми маємо дім, волю, право жити, так як хочемо. Любов, справжнє життя, людські цінності. Зате ми не раби.
2. Гумор. Як же я нареготалася за цей час. Міжнародний зум під ковдрами та секс поруч з киплячим чайником — це квіточки національної креативності.
Істоти не розуміють, що еволюційно перемагають більш розумні та креативні гомо сапіенс, а не тупі та агресивні.
3. Чудо. Не здати країну за три дні — чудо. Трощити другу армію світу — чудо. Азовсталь — чудо. ЗСУ — чудо. Україна та волонтери — чудо.
А ви на чому тримаєтесь?
Я знаю, що останніми днями багато хто думає, скільки він чи вона ще витримає, та прикидає варіанти.
Це важливо: мати варіант Б. Зберегти здоров’я. Бути в комфорті. Мати щасливе життя. Насолоджуватися, а не страждати.
Кожен з нас має право піклуватися про себе. Обирати щастя та комфорт. Не витримувати. Мати межу. Брати паузу. Ставити в пріоритет рідних та дітей.
Ми маємо на це право.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
Більше блогів тут
