Зона уважності. З якими словами зараз варто бути обережними

Про те, до чого ми маємо бути зараз особливо уважними. Ми сьогодні передивлялися мультфільм Монстри на канікулах, 4 частину. Там була сцена, де готель Трансильванія раптово було зруйновано. Граф Дракула стояв перед руїнами свого замку, а хтось з героїв йому казав: «Ми все обов’язково відбудуємо». Я ж, наче нормальна, доросла, сиджу на дачі, у відносній безпеці, розумію, що дивлюся мультфільм, п’ю чай з молоком. А в очах сльози. Ми зараз ніколи не знаємо, що стане випадковим тригером для наших спогадів чи реакцій.

Давайте разом подумаємо, що для нас має бути зоною уважності:

— у роботі зі вчителями я вже давно прошу бути обережними з темами літаків (у нас був досвід, коли я швидко втручалась: у дівчинки з Харкова почалася панічна атака, коли вчителька запропонувала зробити оригамі — літачок);

Саме зараз час для турботи та дбайливості

— тема дому. З одного боку, така важлива і терапевтична. Але саме це слово, цей образ може стати сильним тригером. Якось під час зустрічей з дітьми я пропонувала ігрову практику, коли ми робили рух «цвіньк-цвіріньк, я в хатинці». І один з хлопчиків, який втратив дім, розплакався і вийшов з ефіру. Потім із його мамою говорили. Знаю дітей, які не можуть писати твори в школі на цю тему. Зараз підходжу до цього дуже обережно через метафори — равлика, рослин, що вкорінюються.

— нещодавно я готувала акторів, що проводили свято Миколая для дітей із «небезпечних регіонів», і просила бути дуже обережними. І розумію, що це наша загальна техніка безпеки. Ми не питаємо дитину: «Це твоя мама/тато? Де твоя мама/тато?» Ми можемо замінити: «З ким ти прийшов, хто з дорослих з тобою зараз?»

— саме зараз ми обережні з сарказмом та взагалі жартами. Якщо людина отримала травматичний досвід, вона може сприйняти нашу фразу не як жарт, а як прояв вербальної агресії, як насмішку.

— якщо це не в терапевтичному процесі, ми не питаємо про недавнє минуле. Якщо людина сама про це не розповідає — наше питання може спровокувати сильну реакцію. Ми можемо торкатись складних тем, не тільки під час війни, коли вкорінені в теперішньому, заземлені, стабілізовані.

— людина, яка зазнала травматизації, в іграх, у практиках не заплющує очі. Їй потрібно все контролювати. І в роботі ми просимо: «Якщо для вас комфортно, ви можете працювати з закритими чи відкритими очима». Будь ласка, не примушуйте закривати очі, особливо, дітей (я ж зараз не про сон, а про активності вдень).

— часто дітям і дорослим пропонують для того, щоб стабілізуватися, глибоко дихати. Коректніше просити дихати, як буде зараз комфортно. Бо саме глибоке дихання може спровокувати доступ до глибших переживань (а в роботі для нас маркер: коли людина робить глибокий вдих, я фіксую завжди, на яких словах, в якій саме темі).

— ми не питаємо, коли людина нам розповідає про травматичний досвід: «А чого саме ти це зробив? А чому ти цього не зробив? Як ти міг?» — це може спровокувати чи підсилити почуття провини.

— зараз навіть не рекомендовано (не в терапевтичному процесі) питати про емоції. Ми обережно торкаємося всього, що стосується лімбічної системи, і наше питання: «Ти як?» — зараз звучить найбільш коректно. Якщо вже потрібно перейти до емоцій, ми починаємо з тіла: «Що ти відчуваєш в тілі, ти як?» Я на семінарах прошу свій стан показати жестом.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Читайте також:

Антон Семенов

Скарги, розпитування та поради. Три головні помилки під час спілкування на відстані

— про всі гучні звуки (про які ми знаємо) важливо попереджати — свист чайника, звук пральної машини, гуркіт генератора.

— коли ми хочемо до когось торкнутись, підійти ближче, або розраховуємо, що хтось зловить те, що ми кидаємо — про це важливо попередити. І взагалі питати дозволу на доторки.

— якщо ми раптом використовуємо спецефекти — дим, блискітки, бенгальські вогні, щось схоже на конфеті, про це обов’язково важливо попереджати (ух, нещодавно була складна ситуація: на дитячому святі використовували дим-машину та червону підсвітку, а там був хлопчик, який тільки врятувався з міста, що було під обстрілами. У нього була страшна реакція).

— ми не питаємо дітей, якщо вони самі не розповідають, про домашніх улюбленців. Багато хто втратив друзів.

— в популярній практиці «колаж родини» особливо зараз важливо бути обережними (а в терапевтичному процесі ця практика може бути важливою).

— не варто питати зараз про плани на майбутнє.

Про слова «все буде добре; час зцілює; я розумію, як тобі; у когось ще складніше; не можна собі давати слабину» вже багато написано. Це фрази, які не сприймаються, як підтримка.

Ми зцілюємося один об одного. І саме зараз час для турботи та дбайливості.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут