Від страху до злості та паніки. Чому під час війни виникають жахливі почуття та як з ними впоратися

10 березня, 12:43
Марія Вінницька: «Не відмовляйтеся від своїх переживань і не заперечуйте їх» (Фото:RostyslavOleksin/Depositphotos)

Марія Вінницька: «Не відмовляйтеся від своїх переживань і не заперечуйте їх» (Фото:RostyslavOleksin/Depositphotos)

У критичних ситуаціях люди хочуть вижити за всяку ціну, і це нормально

Війна прокотилася катком по нашій психіці, породивши емоції в їхньому крайньому прояві: страх, що доходить до тваринного жаху і паніки, гнів — до всепоглинаючої люті, безсилля — до повного ступору.

Відео дня

Багато хто шокований тими почуттями, що піднімаються в їхній душі, насамперед незнайомими та неймовірними. Про них і йтиметься у сьогоднішній статті.

1. Радість від вигляду мертвих ворогів. «Я інтелігентна жінка з кількома гуманітарними освітами, ніколи нікому зла не бажала, але була вражена тим, з яким задоволенням читала про втрати ворога та дивилася на їхні трупи у фоторепортажах. Я відчувала при цьому задоволення», — зізнається молода жінка. Таке почуття лякає і викликає подив, здається надсадистичним і нелюдським.

2. Почуття провини через те, що цілий і ситий, а хтось — ні, що поїхав — а близькі в м'ясорубці, що є зручності та їжа — а хтось готує на багатті біля під'їзду, не виходив із підвалу п'ять днів, не мився і його діти хворіють. Провина вцілілого — відомий у психології феномен. Це почуття виникає у тих, кому пощастило більше або хто має те, чого в інших немає. Через нього люди схильні брати на себе більше зобов'язань, ніж їм до снаги. Провина з'їдає зсередини, позбавляючи можливості рухатися далі і тверезо оцінювати особисті потреби, можливості та ресурси.

3. Полегшення та радість, що «не мене». «Я сиділа на підлозі й молилася: „Тільки б не мій будинок, аби не в мене, нехай танки йдуть на сусідню вулицю, в сусіднє містечко, але не тут“». У критичних ситуаціях люди хочуть вижити за всяку ціну, і це нормально. І часто смерть іншого дійсно означає, що вас біда оминула. Також може виникати полегшення, коли у списках постраждалих не знаходиш прізвища своїх близьких: «Фух, обійшлося».

Ми багато чого виявляємо в собі

4. Сором за себе та власне безсилля. Це почуття поширене серед чоловіків, які не змогли вивезти свою сім'ю, і вона зараз у небезпеці. Наприклад, чоловік у Києві, де поки що відносно спокійно, а дружина з дитиною застрягли у гарячій точці у передмісті, з ними немає зв'язку і всі підступи закриті. Як наслідок, батька сімейства накриває лють на себе та відчуття власного безсилля.

Це почуття також можуть відчувати жінки через те, що не в силах зупинити жах війни, допомогти близьким, рідним і тим, хто потребує допомоги, а також ті, у кого немає навіть базових фінансових ресурсів, щоб забезпечити харчування дітям у разі втрати роботи та зруйнованого житла.

5. Заздрість і злість на тих, хто поїхав і живе в комфорті, у той час як сам — у сирому підвалі, і зверху лунають вибухи. Це відчуття «чому саме я?» характерне для осіб, які пережили насильство та травму, а зараз травму проживає колективно вся країна і ті, хто за цим спостерігає. Також реакція агресії може виникати у відповідь на надіслані «промінчики добра» і повідомлення від людей, які далекі від зони воєнних дій і водночас розповідають, що треба вміти прощати і «зменшувати ненависть у душі», «дихати добром», або ж кажуть: «А чого ви там сидите? Їдьте, у чому проблема!»

Те, що відбувається зараз, радикально переламує та перемелює нашу психіку, завдає глибоких ран.

Ми багато що виявляємо в собі — як сильні риси і здібності, так і такі, що лякають. Але головне, що треба запам'ятати — будь-яке ваше почуття зараз є нормальним. І воно ніяк не скасовує всі інші, колишні риси, не робить вас іншою людиною і не перекреслює все те добре і гідне, що є у вас.

Ви можете відчувати задоволення від вигляду знищених ворогів і водночас залишатися гуманною людиною. Зараз убитий ворог, який приходив із наміром вбивати — це вцілілі ви та ваші близькі.

Ви можете відчувати радість, що цілі ви і ваші родичі, і водночас щиро співчувати іншим, тим, хто постраждав сильніше чи не вижив.

Ви можете робити помилки, приймати хибні рішення, турбуватися про близьких і залишатися сильною і стійкою людиною.

Ви можете не хотіти і не мати можливості допомогти всім, хто вас просить — і це про визнання ваших власних обмежень, переваг, пріоритетів і ресурсів

Ставте між усіма вашими почуттями знак «+». Не докоряйте собі за те, що ви в безпеці, а хтось — ні. Не починайте війну в собі через те, що не хочете і не можете врятувати всіх.

Пам'ятайте: ви зараз у гущавині критичних і суперечливих ситуацій, і психіка реагує як уміє — її головне завдання вижити та зберегти себе. Тому будь-яке жахливе почуття сприймайте як спрямоване на виживання і не лайте себе за нього. А ще краще, врівноважуйте діями. Будь-якими. Оскільки дії виводять із стану жертви і повертають відчуття, що ви на щось здатні впливати.

Навіть у найнестерпніших обставинах ви можете допомагати тим, хто поруч, знаходити слова для підтримки, дбати про себе, тим самим врівноважуючи всі жахливі почуття іншими — співчуттям, любов'ю, людяністю, щедрістю та добротою.

Ще раз повторю: що б не піднімалося у вашій душі зараз, це нормально. Головне — не давати цьому захопити та накрити вас повністю. Не відмовляйтеся від своїх переживань, не пригнічуйте і не заперечуйте їх, а намагайтеся прийняти і дозволити їм бути.

Ваша душа — це ваш дім, не дозволяйте воєнним діям розгорнутися ще й там. Ставтеся до себе дбайливіше, і врешті-решт це зробить вас сильнішим, мудрішим і міцнішим.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X